Новогоднее настроение. Отсутствует :(

В мене теж. Це перший рік - повна апатія. Минулі хоч ьрохи якось був настрій. Зараз я себе витягую постійно, все роблю через силу

у меня его нет уже лет 20)

У меня его нет с 2018, как начался ковид, отменили корпоративы, потом хоумофис, потом война

Ще в 1й новий рік після початку повномасштабної була якась віра в диво - що ще трошки і наступуний НР точно святкуватимемо з миром
А зараз... розуміння що світ святкує, Україна у війні(((

Думаю это мышление. Раньше было одно, теперь изменилось. Потому и настроение другое.

Настроение в корпоративах?

Аналогично, нет настроения, в чудо не верю больше, да и родных людей рядом нет, все заграницей, я за пожилым человеком досматриваю в Украине, и вот сегодня как-то пришла мысль, если помрёт, то вызвать службу, кремировать, и потом забрать урну с прахом, ведь никого нет рядом родных, только соседка 1 и всё, остальные даже и говорить не хочу.

Наверное это ваше состояние. Хотя и возраст может влиять. В 18-20 у большинства я думаю есть новогоднее настроение , несмотря ни на что.

Обстановка. Не могу себя заставить ребёнку сделать праздник

Якось ще стараємся зібрати себе до купи і щось готувати заради дітей, вони чекають ялинку , подарунків. А сама для себе просто хочу щоб мене ніхто не чіпав .

Да, везде где я работала, это были иностранные компании, корпоративы были помпезные, в отелях, с шоу программой, с вечерними платьями, я за платьями и туфлями летала всегда за границу, тайный Санта в офисе, это все давало этот неповторимый новогодний флер)

А сейчас чего не летите за платьем за границу?

Только вчера вспоминала ковидные времена ))) ❤️
Начались каникулы у детей и я подумала, Боже какое счастье, можно будет пару недель побыть всем вместе не расставаясь, и с таким умиление вспомнила карантин)))

За собой не замечала . У меня хороший настрой и на Рождество и на НГ.

та да
боялись ковіда.. а он що потім сталось

Как по мне, то это результат перманентного стресса. Эмоции притупляются все - и страх, и радость.

Сейчас живу в Швейцарии, некуда особо платья носить

щось мені підказує що в Швейцарії все ж більше шанів мати НР настрій аніж в Україні)

А заграницу сейчас можно полететь? Или сначала надо через всю страну дотелепаться в аэропорт, например, Кишенева, а потом да... Лети куда хочешь

Да, тоже первый год, когда абсолютно все равно. Раньше даже если сложный год, или события не очень, все равно что-то где-то, пусть в глубине души, но было. В этом году просто пустота. Вчера ставили ёлку, муж тоже самое сказал

А что если будет ещё лучше?

гірше ви хотіли сказати?

Дело только в том, как вы и ваши близкие относятся к празднику. Ведь настроение это то, что мы создаём себе сами. Если вы весёлая будете покупать подарки, наряжать дом, готовить еду, а муж будет бубнить и топить вас, то настроение исчезнет.
А если вас поддерживают, помогают, то это другое дело.
Я долгие годы ждала что настроение придёт само благодаря общей атмосфере. Но атмосфера за окном и атмосфера в семье разные понятия. В этом году я впервые взяла все в свои руки. Я украсила дом, купила подарки, забронировала билеты на разные представления для нас и детей, купила себе красивое платье и украшения, ( это второй год так), да, на один раз, но один раз живём, зато воспоминания будут и фото красивые. В преддверии смотрим новогодние фильмы, а в день праздника я включаю разную весёлую музыку. Ещё купила всем новогодние пижамы и носки, что б с декабря уже чувствовался дух праздников и детям новогодние постельки стелю с начала декабря. Каждый вечер я включаю дома все гирлянды. Ну как- то так. Дала себе установку что только я могу сделать себе настроение и поделиться им с семьёй.

Это возраст, у меня лет с 28 прошло

Это все несравнимо с жизнью в довоенном Киеве

Це буде 1й рік, коли я не хочу і не буду ставити ялинку. Сыну 14. Каже - давай поставимо. Каду-даввй, ялинка на балконі в коробці, іграшки там же. Все, вже не хоче. Я поставила на кухні в вазі букет з гілок кримської сосни і все.

Теж саме 😢 Немає настрою взагалі. Роблю все на автоматі. Купили ялинку, чоловік повісив гірлянду, я вже тиждень як не можу повісити іграшки, не хочу і все.... А раніше, Боже, як я любила прикрашати ялинку, милуватися в темряві вогниками, іграшками...робити усім подарунки, з дитиною робили поробки... Зараз же теж такий настрій, що не чіпайте мене ніхто. Я вважаю все ж таки, що це наслідки життя у війні і у всій цій недолугій атмосфері найОбу... Оця корупція, ціни, податки, на фронті жопа, жалко хлопців, дитина вдома на онлайн, нікуди не ходимо, бо страшно, та і грошей немає на ті всі розваги.... Життя наче спинилося в якомусь очікуванні.... І так якщо на Новий рік з 2022 на 2023 ще були якісь надії на світле майбутнє, то зараз їх не те що немає, а вже з´являються думки, що буде тільки гірше.....Ще й з дитиною постійно по лікарням через її хворобу....

Ага, тільки вже нічого не хочеться після такої дороги, а як подумаєш, що ще й назад 😭. Я навіть машиною до аеропорта, поки кордон переходжу, то вже задовбалася. Просто настрій вбивається, про новорічний і мови не має 😂

Нет
Это вопрос ,который сдвигает ваш фокус внимания

Напевне, у всіх так. Заздрю тим людям, що живуть у містах, де дбають про мешканців, де щось для них роблять. У нас обласний центр, і він такий занедбаний, що плакати хочеться. Тротуарів половини немає, не те що новорічних декорацій. У нас їх і до війни не густо було. Ось дивлюсь на Харків, Львів, Одесу... то як там може не бути нворічного настрою? Достатньо просто на вулицю вийти. А у нас сіра безнадьога. Так хочется щось змінити в житті, виїхати, але розумію, що і вік уже такий собі для змін, хоча й не зовсім стара. ожливо, коли дитина виросте, наважуся на якісь кардинальні зміни. А поки що сумно і за течією. Ну а по темі так, настрою новорічного ніякого, хоча ялинку таки поставили і навіть меню якесь на стіл придумали, хоча воно у нас стандартне і так щоразу