Мамы особенных деток, когда у вас прошла стадия принятия?

Радуйтесь,что только это. У нас в классе девочка была-не было кисти руки,на спорт ходила ,в классе проблем не было с детьми.У знакомой сын без стопы-тоже абсолютно нормально вырос без комплексов.Это Вам кажись нужно лечение,это не особенный ребенок,а вполне нормальный.

У нас в школе была девочка, умница, отличница Чисто случайно мы узнали, что у нее инвалидность. Оказалось, что у нее на одной руке 4 пальца. Никак на отношение к ней это не отразилось, и друзей было много и от ’женихов’ отбоя не было. Главное, не развить у нее комплекс

А кохлеарний імплантат йому не пропонували?
У мене син глухий на одне вухо. То йому не показаний, бо друге вухо гарно чує.

Ну кто Вам такое сказал?
Вы сейчас свои комплексы переносите на ребёнка. Если Вы будете сидеть и причитать над ней, то она так же будет делать в дальнейшем.

Это Ваши тараканы.У знакомой сын без стопы,девок меняет . 23 года-уже с тремя разными жил и куча сами бегали за ним.

Автор, вам головне дитині самооцінку формувати гарну, тоді все ок буде.

Звичайна дитина, має певну незручність у користуванні рукою.

Дуже допомагала мені одна думка у прийнятті. Це те, що ця конкретна дитина має саме таку конкретну особливість, якби рука була звичайною, то і дитина була б не ця.

Спочатку я бачила лише руку, а зараз я бачу дитину, вже потім все інше.

моїй тільки в 14 поставили не нормотиповість, от де жесть

Не впевнена, що вже прийняла ситуацію. Просто живеш з цим, як по інерції...
Сказали десь в 2 роки, зараз 11.

Ну так человек правильно поставил вопрос.
Что не так.

совершенно не обесцениваю, но кажется, что такого рода физические аномалии лучше ментальных нарушений.
Человек сможет 100% жить отдельно от вас

у нас была в ЦДЮТ девочка с такой аномалией.
Она была супер в иностранных языках и играла на тромбоне в оркестре нашем. Потом выехали они заграницу

Це було за часів СРСР.Не було тоді ще таких технологій.Та і вживляти кохлеарний імплант треба у ранньому дитячому віці.А дорослій людині вже пізно.

Моему 18. Аутизм. Если отодвинуть эмоции «почему, за что, я достойна лучшего» скажу так. Я учитель по профессии. Долго работала в школе. Скажу так )) эти же вопросы задают и мамы обычных детей. Просто планка выше и проблемы другие. Это вам только кажется что обычные все счастливы) Там тоже куча проблем и неоправданных ожиданий. Я давно «кружусь» в мире особых людей) Поверте и тут
выходят замуж женятся разводятся рождают детей работают учатся. Просто по другому)
У меня есть знакомая девочка у нее уо. Это не помешало ей выйти замуж за такого же парня и родить здоровую дочь. Ниче … нормально живут. Родители девочки купили этой семье квартиру, приглядывают за ними но вообщем пара справляется. Она уборщицей работает. Он дворник. Соцпособие есть. Да не много денег но живут нормально. Семья хорошая. Есть девочка с синдромом дауна тоже замужем за таким же парнем. Тоже нормально живут. Детей нет. У вселенной очень специфическое чувство юмора и планы на всех))

Ви помиляєтесь, дорослим теж можна. Але я не знаю нюансів, правда, бо чомусь є купа людей, які живуть без імплантації, мабуть, є якісь протипокази. Наступного разу запитаю нашого сурдолога.

діти з аутизмом теж часто не говорять і не сприймають звернену мову

ніколи

Можна.Але лише тим ,які втратили слух у дорослому віці.

Ого. Я також намучалася, щоб довести, що з дитиною щось не так. Діагноз був в 9 років.

Ви праві.
В моєї доньки розумова відсталість. Зовні вона красуня і це навкруги все більше помічають. І от мій страх, що в дорослому житті чоловіки будуть звертати на неї увагу, але дізнаючись про її діагноз, будуть просто користуватися нею.

В доньки аутизм, їй 7. Про діагноз дізналися в її 2 роки, офіційно оформили інвалідність в 5 років. Навчається в 1 класі на інклюзії, майже не відрізніяєтся від інших дітей, навчилася маскуватися, але їй важко в соціумі. Моя стадія прийняття ще не наступила, зараз я на стадії ’торгів’

Автор, я мама дитина, яка народилася з судинною патологією, яка має певні зовнішні прояви. Але, в нас інвалідність, пройдено дуже важкий шлях, зроблено багато операцій, постійні обстеження і контроль… Розумію вас дуже-дуже. Але, головне, щоб дитина була здорова, розумово розвинена… І все буде добре. Прийде час прийняття і вам стане легше. З власного досвіду - 2 роки це самий пік неприйняття, торгу і страждань…((

Да, но у аутизма много других характерных признаков. А во время СССР ( о чем пишет автор поста), вообще об аутизме мало говорили, а вот про то, что отсутствует слух, подумали бы в первую очередь. Поэтому ее случай не совсем типичный, потому что сначала был психиатр, а не лор

Думайте в іншому напрямку

Це звучить жорстко, але я з вами погоджуся…

Да ну что вы, а сколько деток и искалечены войной… Я подписана на девушку без рук, восхищаюсь https://www.instagram.com/devojka_sa_krilima?igsh=

але ж навчається в звичайній школі і майже не відрізняється?
тобто і мова в порядку і розуміє звернення, правила школи ітд
багато дорослих лодей з рас не знали про свої особливості
можна дозріти пізніше, але відкрити свій потенціал

Піднімайте самооцінку дитині. У мене теж вроджена хромота, я хромаю , одна нога короче іншої. Але батьки , бабуля, тітки всі казали, що я молодец, умніца-красавіца і просто дуже розумна дитина. Розумієте, я просто виросла з тим, що я класна. З роками хромота ще посилилася, помінялася побудова скелета не в кращу сторону, але це не помішало мені зробити кар’єру, вийти за чудового чоловіка і мати лапочку-дочку. Головне впевненість батьків , яка передається дитині. якщо нити, що дитина бідна і нещасна, негарна то і собі нерви тріпаєш і закладаєш дитині погану базу.
А щодо підлітків, то підіймайте свій авторитет, які в дитині класні батьки, можуть і чаєм пригостити, і ігри організувати , і в щось програти, а по спеці винести компот і пиріжки. Це я до прикладу. Моя сусідка завжди організувала солодкий стіл і піцу на день народження дітей прямо на вулиці ц дворі. Вся малеча там тусила. Знаєте авторитет у тих дітей був величезний при тому, що у хлопців були вади.

Дитині автора 2 роки.
Зі свого досвіду і досвіду знайомих дітей з проблемою саме мовлення, психіатр іде першим, до кого направляють..ну може невролог. А от слух з часом. Є навіть хлопчик з ДЦП і то, батько дізнався про поганий слух тільки вже в 1му класі.

Речь не о ребенке автора, а я отвечала другой маме про ее ситуацию