Христя в тiстi• 30 декабря 2024
Завжди беру недорогий варіант їжі в ресторані
Я завжди беру не дорогу страву, знаю що це мабуть погано, треба себе любити, але я так вихована, не можу себе змінити, мені шкода тих шалених коштів , які воно все коштує.
А чоловік навпаки завжди бере саме дороге і багато, потім не з´їдає. Мене це дратує.
Є ще такі божевільні як я?
А чоловік навпаки завжди бере саме дороге і багато, потім не з´їдає. Мене це дратує.
Є ще такі божевільні як я?
показать весь текст
2
5
8
69
2
Ну ви ж не кожного дня по ресторанам ходите. І навіть той раз у місяць Ви не можете дати собі слабину. Дратуєтесь, що чоловік щось там собі лишнє замовив. А життя то не квартири і не машини. Життя, то саме такі моменти, коли ти належиш сам собі. А ви, виходить, раб тої майбутньої квартири чи машини. В хто зна, може ’того стакана води і не захочеться’ як в тому анекдоті, знаєте?
3
ви готові 10 років відмовляти собі в нормальному житті, щоб мати призрачний шанс на квартиру? я 5 років накопичувала на квартиру - зараз розумію що то втрачені роки молодості
1
То накопичуйте. Тут навіть ваш чоловік ні до чого. Він же на свої (власними руками чи головою зароблені) гроші їсть, не на ваші?
1
золоті слова. я це зрозуміла тільки завдяки війні. і чоловіку який пішов від мене, бо не витримав цього напливу, але я рада що він пішов - завдяки цьому я змогла і досягти більшого, і чоловіка кращого знайти.
Если Вам это приносит удовольствие, то в добрый путь. Я приверженец того, что мы сами интуитивно чувствуем как нужно делать. Когда оно ну не идёт, то может и не стоит ломиться в те закрытые двери. ’Не жили хорошо, не стоит и начинать’ тоже ж пословица не на ровном месте придумана
Таке суперечливе питання. Ми в шлюбі 18 років, і починали з дуже жорсткої економії. Але ми це робили вдвох, за одну ідею. І оце філософське ’100 гривень погоду не строять’ не про нас. Там 100, там 500, обмінювали в валюту і так по краплинах. Це дуже складно, часом здається, а заради чого жити і хочеться здатись і жити на повну. Але ми змогли. 7 років знімали квартиру, потім поступово почали будівництво власного будинку. Була заначка на фундамент, залили, осінь-зиму вистоювався, ми збирали на газоблок і так наступні 5 років. Але по-іншому в нас би не вийшло. Тільки зараз вже коли у власному будинку, діти-підлітки, ти трохи заспокоюєшся і можеш дозволити собі більше, та й то не завжди
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу