Фото до и после. Пытали и выбили 12 зубов девушке

в СІЗО Донецька охоронці ґвалтували дівчат по п’яні.У березні 2022 року російські військові арештували Ганну у власному домі в місті Торез Донецької області. Причиною ті назвали проукраїнські дописи у соціальних мережах. З пакетом на голові її посадили в машину та відвезли до катівні, де вона провела три місяці.
Пізніше жінку перевели у Донецьке СІЗО, згодом — перевезли у Жданівку, де намагалися ’пришити’ кримінальну справу, катували та погрожували розстрілом. Звільнитися з полону Ганні вдалося лише у квітні 2023 року. Нині жінка проходить реабілітацію.Мене забрали 26 березня 2022 року, коли вже почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Мама подзвонила татові, він тоді ще був живим, і сказала вимикати всі комп’ютери. Я спочатку не зрозуміла, що відбувається, але вимкнула все і сіла пити чай. В цей момент зайшла мама, її супроводжувало шестеро людей зі збройних сил Росії. Вони були в масках і відразу почали вимагати розповідати. На моє питання, що саме я маю розповідати, нічого не сказали, одразу забрали у мене комп’ютер, блок живлення, два телефони і фітнес-браслет, зняли сережки і повезли мене в Донецьк.Куди вас привезли?

— В ’Ізоляцію’, це така катівня в Донецьку. Там я пробула три місяці. Потім мене відправили в донецьке СІЗО, де я пробула до 26 січня 2023 року, після мене відправили до Жданівки у каральну психлікарню. Там мене протримала до 26 квітня 2023 року.— Спочатку інкримінували зв’язок з ’Азовом’, потім сказали, що я снайперша. Дивно, що вони ’снайпершу’ знайшли в Торезі, який в глибокому тилу і довгій окупації.

Потім вони сказали, що я шпіонка. Навіть свідків знайшли. Привели якихось ’лівих’ людей, я їх не бачила, бо була з пакетом на голові, але одна з них була з Московської області та сказала, що бачила мене там. Хоча я ніколи Москву і область не бачила. Інша свідок була з Красного Луча (назва міста Хрустальне на Луганщині до перейменування в 2016 році, — ред.) і також заявляла, що бачила мене там. Мені аж цікаво стало, коли це я встигала одночасно бути і в Московській, і в Луганській областях?

Коли і цю версію їм не вдалося реалізувати, то вони вже мене спитали: ’Що з тобою робити?’. І повезли мене на суд у Донецьку, де слідчий адвокат та прокурор обговорювали свою зарплату в десять тисяч рублів. А адвокат казав, що 30 тисяч не вистачає йому на харчування. Я сиділа та думала: чи це мені сниться, чи я дійсно в цьому дурдомі зараз перебуваю. Бо я сиджу в той момент в тій судовій клітці, а вони то гроші обговорюють, то те, що треба купити машину. І на цьому все.В ’Ізоляції’ були катування. Вечорами постійно було чути крики, бо вони знущалися над людьми. Особливо сильно катували українських військових. Їхні камери були поруч, і щоночі ми чули, як їх б’ють і чули ці крики.