В мене звичайна дитина чи тупенька? Різні думки в голові

Я просто досить вибаглива

Просто згадую себе в його віці
Я любила читати
Чимось цікавилася
Він читати взагалі не хоче, тільки те що домашнє завдання

Просто згадую себе в його віці
Я любила читати
Чимось цікавилася
Він читати взагалі не хоче, тільки те що домашнє завдання

Я ж йому не озвучую свої думки

На щастя, у моїх дітей по 22-25 дітей в класі. Київ, лійцей у Дніпровському районі

Они сейчас в основном не хотят читать. Зачем? Вот сами вспомните себя, вы читали потому что было интересно и сюжетная линия и образы героев вы сами себе в голове вырисовывали, но у современных детей все вытеснено яркими картинками экранов. Кто читал когда по телеку показывали мультики? Все бежали к ним. А первые диснеевские мультики вообще были событием. Сейчас это обыденность, эти яркие красивые картинки повсюду - мультфильмы, аниме, контент в телефоне. Да сами мамы с 2 -3 лет тычут эти телефоны детям прикрываясь фразой «эта игра для развития».. вот и ответ на ваш вопрос.
И еще, лично моя ошибка, но я честно говоря просто не додумалась до такого решения - знакомые, чтоб привить ребенку интерес к чтению изначально покупали ему комиксы - много картинок и мало текста.

От школы зависит. Вот учебник моей шестилетки

В мене два сина) І у старшого, і у молодшого в класах з 34-36 дітей було по 3-5 семирічок в першому класі. Тільки на Порадниці зустрічаю повні перші класи семирічних дітей)))

Пропонували карате, футбол, брейк данс. Походить два-три заняття, на кожному скиглить як йому важко і не хоче більше
Читати не хоче, читаю йому сама, це йому цікаво щоб я читала вголос

Всі нейропсихологи та інші спеціалісти за 7 років і тільки ’спеціалісти’ порадниці за школу у 5-6 років)

В моїх ситуація навпаки - серед семирічок декілька шестирічок, і їм важко психологічно...

Він здоровий, нормотиповий, в невролога були в 7 років перед школою, сказав не бачу жодних проблем
Ну і коли зовсім малий був теж не було питань
До кого порадите звернутися?

Плюсую за комиксы. Ребенок часами сидит читает их. На все крупные праздники дарю ему собрание комиксов, книг по 5 в наборе. Читает постоянно. Ну и не комиксы тоже читает, но я против комиксов не имею ничего, они тоже отлично развивают и речь,и грамотность

Посоветуйте пожалуйста комиксы- ничего не нахожу интересное.

Посоветуйте пожалуйста комиксы- ничего не нахожу интересное.

Вижу, что капитан подштанник точно есть

Цікаво і в чому це проявляється?В мене дитина в 5 років пішла в перший клас і все норм.

Ну ось, наприклад, була дівчинка, яка пішла в 5 років теж, здається в жовтні мало бути 6. Сама по собі здібна, дуже розвинуте мовлення. Проблем з навчання не було, але з включенням в колективі так. Був хлопчик, якому вже була далеко за 7, тобто різниця майже в 2 роки, різниця у поглядах колосальна, її не сприймали. Вона була дуже дитяча ще на відміну від решти. Пам´ятаю в класі третьому, стала свідком розмови - дівчата хвалились, що вже Миколай їм іграшки не носить, а аодяг і косметику, бо їх тільки це цікавить, тут приходить ця дівчинка і показує своїх зайчиків (свій прадрунок), ті посміядись і відійшли. Тобто інтереси вже були розбіжні, їй ще хотілось іграшок, старшим вже ні. Потім вона ставала дуже нервовою, зривалася на плач, якщо були якісь стресові ситуації, притому інші діти реагували спокійно. Той найстарший хлопчик взагалі був непоколєбімим.Часто з менших сміялись, обзивали малявками і тп. Між хлопчиками була дуже сильна боротьба за лідерство в першому класі, і було що вони не лише бійками ррзбирались, а психологічно дввили один на одного. В мене старший син, коли вирішували, в скільки меншого віддавати, казав мені - мама, не віддавай так, щоб він був найменшим в класі, будуть чмурити... тому я не кажу тут про встигання з навчанням, а саме про відносини в колективі. В дітей рік різниці дуже відчутний, і у фізичному розвитку і психологічному, вони стійкіші до навантажень, стресу і тп.чомусь батьки коли віддають дитину в школу, лише оцінюють чи вміє читати, писати, як добре рахує, а не те, як дитина буде сприйматися в колективі. Скажу з досвіду, дітям не так важливе навчання, як відносини в колективі. Якщо вони ізгої в класі, їм та школа не мила.

Це ж мова про державну школу, де їх 30 дітей і щоб мати вагу в класі, треба давити один одного, перебивати та кричати, щоб почули.В приватній школі дружня атмосфера і часто навіть
об´єднуються 1й та 2й клас для постанови спектаклю на англійській або для проведення дослідів, тут діти зайняті і в них не має часу на розборки як в диких джунглях.В державну школу я віддала би мабуть максимум в старших класах, де вже кожний + - розуміє чому він там знаходиться. На рахунок косметики та одягу- зараз дівчата це в 4-5 років замовляють на подарунок.А моя дитина взагалі в курсі що Миколай не приходить ні до кого.

І ви думаєте ви дитині щось добре зробили що у 5 років в школу відвели? Тим більше якщо у приватну, то у вас була змога бути у приватному садку значить
Знайшли чим пишатися, що забрали у дитини своєї два роки дитинства

Ну ось, наприклад, була дівчинка, яка пішла в 5 років теж, здається в жовтні мало бути 6. Сама по собі здібна, дуже розвинуте мовлення. Проблем з навчання не було, але з включенням в колективі так. Був хлопчик, якому вже була далеко за 7, тобто різниця майже в 2 роки, різниця у поглядах колосальна, її не сприймали. Вона була дуже дитяча ще на відміну від решти. Пам´ятаю в класі третьому, стала свідком розмови - дівчата хвалились, що вже Миколай їм іграшки не носить, а аодяг і косметику, бо їх тільки це цікавить, тут приходить ця дівчинка і показує своїх зайчиків (свій прадрунок), ті посміядись і відійшли. Тобто інтереси вже були розбіжні, їй ще хотілось іграшок, старшим вже ні. Потім вона ставала дуже нервовою, зривалася на плач, якщо були якісь стресові ситуації, притому інші діти реагували спокійно. Той найстарший хлопчик взагалі був непоколєбімим.Часто з менших сміялись, обзивали малявками і тп. Між хлопчиками була дуже сильна боротьба за лідерство в першому класі, і було що вони не лише бійками ррзбирались, а психологічно дввили один на одного. В мене старший син, коли вирішували, в скільки меншого віддавати, казав мені - мама, не віддавай так, щоб він був найменшим в класі, будуть чмурити... тому я не кажу тут про встигання з навчанням, а саме про відносини в колективі. В дітей рік різниці дуже відчутний, і у фізичному розвитку і психологічному, вони стійкіші до навантажень, стресу і тп.чомусь батьки коли віддають дитину в школу, лише оцінюють чи вміє читати, писати, як добре рахує, а не те, як дитина буде сприйматися в колективі. Скажу з досвіду, дітям не так важливе навчання, як відносини в колективі. Якщо вони ізгої в класі, їм та школа не мила.