Життя у війні. Ви маєте право на все

Ви маєте право не відчувати провину за те, що ви живі. За те, що у вас поряд живий чоловік, здорові діти, що у вас вцілів дім, що ви заробляєте гроші, що купуєте собі речі для душі, що ходите в театри чи кіно, пʼєте каву чи вино, фарбуєте губи, публікуєте ті чи інші фото зі свого життя, не перетворюєте свою сторінку в хроніку бойових дій чи молитовний дім скорботи.

Так само, як ніхто не має права знецінювати ваше горе, втрати, трагедії, так само ніхто не має права знецінювати ваші радості, щастя, досягнення, успіхи. Лише ви знаєте, якими зусиллями вам вдається підтримувати свій психологічний стан, чого вам вартували ті хвилини радості і щасливих моментів, скільки ви прожили панічних атак, щоб «бути сильною», скільки разів ви падали, щоб мати свої досягнення.

Більше того - ті люди, які вас засуджують за «неправильне» реагування, «коли кругом таке горе», за неправильну поведінку і ваше особисте життя, вони так само прискіпливо слідкують, чи «правильно» горює вдова, як сильно всі плакали на похоронах, чи недайбог людина, що пережила трагедію, дозволить собі посміхнутися, піти розважитись, нафарбувати губи. І цим самим шкодять навіть людям, що проживають горювання, заганяючи їх у патологічний стан, який потребує вже допомоги фахівця.

Ви не знаєте, що з вами буде завтра, живіть сьогодні. Не крадькома, не озираючись. Бо завтра ті самі, що хейтили вас за манікюр, бо «для вас немає війни», будуть зі збоченим смакуванням перепощувати у себе фоточку тієї самої руки з манікюром під завалами, і скорботно писати: «вона так любила життя…».

Тепер йдіть і купіть собі те, що дуже хотіли, але шкодували для себе, влаштуйте собі маленьке свято для себе, увімкніть улюблену музику, запаліть красиву свічку, сервіруйте для себе красиво вечерю гарним посудом, купіть квиток кудись і сходіть. І обовʼязково зробіть комусь щось приємне. Просто так, для себе.

Ніколаєва