Кому нравится за границей

Кто их там ждет так просто после войны? Да и как останутся остальных большинство, если их доход не будет соответствовать минимально необходимой суммы?
Да, сейчас в Европе хороше тем кто на социале и у них ничего не было в Украине.
Что касается меня,
- в Германии хорошие дороги, несмотря на то что все критикуют опоздание поездов в Германии, с транспортной развязкой в Украине даже не имеет смысла сравнивать. С 23года единый проездной билет позволяет довольно свободно перемещаться и относительно быстро по сравнению с Украиной и до войны.
- социальная поддержка, как бы там ни было, но это существенное подспорье для многих.
С другой стороны и куча минусов
- огромные налоги и очень высокая стоимость страховок
- низкий уровень школ и они не считают необходимым детей к образованию мотивировать
- большой объем плохого качества продуктов
- на мой взгляд ужасно постоянная медицинская система и очень дорого приватные обращения к врачам

Давайте дивитися правді очі,ми не знаємо щоб було в тій чи іншій країні ЕС ,якби там була війна,і які б вони закони приймали

Помилка багатьох у Німеччині - штучно подовжувати сидіння на виплатах, вибір малоефективних мовних курсів і їх затягування.
Думали, що лафа буде тривати вічно.

А как вы хотели хорошую социальную поддержку без высоких налогов? Или вы думаете вам пособие из других источников идет?

ну у меня такое было.
работа никуда не делась ( сама на себя работаю удаленно), жилье в Украине сдали, тут такое же сняли (чуть дороже и меньше площадь но не критично) , машины в Украине продали, тут купили ( дешевле и лучше ), путешествовать отсюда удобнее.
в плюсах - прекрасная школа детям бесплатно, медицина бесплатно, безопасно, хорошие продукты и экология.
нет злобных людей и быдла вокруг, стресса нет, никто никуда не спешит , на дорогах все пропускают и улыбаются друг другу.
в Украине жила за высоким забором и некомфортно себя чувствовала, тут у нас забора нет, и мне спокойно и комфортно) это главное

Чому помилка, якщо люди планують повернутися в Україну після війни. Я, наприклад, також не планую залишатися в Німеччині, то який мені сенс йти працювати на фізичну роботу на повний день, щоб не залежати від виплат. Я здала В1 з першого разу, влаштувалась на міні джоб ( взагалі шукала тайльцайт, але не знайшла), при цьому всі ’плюшки’ залишаються, оплата житла, доплата до прожиткового мінімуму, тафель, гутшайни дитині. Мені це вигідно з фінансової точки зору, тому я цим і користуюся, чому б і ні. Мій вік 45+. Мені в Україні після війни ще працювати ой як довго прийдеться, тому що на пенсію немає чого розраховуватися, тому поки що бережу своє здоров´я і нерви.

работа не делась, но уже зп не так перспективно выглядит - 3-6 тыс долларов в Украине и за границей разнится, жилье - ну арендовать такое жилье, как в Украине за границей очень не дешево, машина здесь уже одна на семью, т.к. целесообразности и финансово в 2 машинах нет, путешествовала я, живя в Украине , больше, т.к.там уже был налаженный процесс. а за границей постоянная загруженность и времени на многие вещи в том формате, который был, уже не хватает, Школа - у меня в прекрасной школе учился ребенок в Украине + было плавание в бассейне 50 м, брейк дэнс, акробатика, курсы программирования, а за границей со всего этого осталось только плавание и то, бассейн 50 м в очень не многих городах (для проф.пловца это уже проблема). Медицина - очень спорный вопрос. Например, мой псориаз довели до такого состояния, что я с трудом в Украине его вылечила, но в противовес, например операцию знакомой сделали по необходимости. Т.е. вопросы, касающиеся жизни и смерти решаются быстро, а вот если ты можешь жить с этим, то вопрос будет затягиваться и может перейти в хроническую форму. Последствия лечения псориаза я теперь разруливаю и буду разруливать еще долго.
На счет стресса - спорный вопрос, хватает вопросов, которые надо решать, находишся в постоянной работе (основная работа, изучение языка, курсы, ребенок ).

У вас пластинку заело))

Тем что безопасно, можно реализовать, хорошо зарабатывать и как дома уже много лет. С ужасом вспоминаю 32 года в Украине

вона плакала через той 1 зуб, коли зрозуміла, що його можна було полікувати.

Моя відповідь була у ключі діалогу, що багато хто планує залишатися у країнах, у які виїхали.

А стоматологія ...

Я никуда не выезжала.
Очень интересно прочитать ответы.
Иногда думаю, что я боюсь перемен в первую очередь, а может я теряю лучшие возможности для своей семьи и ребенка
Я хоть и быстро адаптируюсь, но тяжело переживаю перемены и решаюсь на них.
Родилась в центре Украины, вышла замуж и переехала в Мариуполь, очень тяжело привыкала, все не моё и не так, родила ребенка, работала, обзавелась приятельница и только на 12-ом году жизни в Мариуполе начала привыкать, нашла плюсы, обжилась, обзнакомилась и тут началась война. Вернулась опять в центр
Тут нет ничего своего (только родительское). На новый дом, квартиру не заработаем
Но боязнь новых перемен пугает.
И вот я и думаю. А не дура ли я. Ведь все равно ничего толком нет, хотя тут все родные, никто не выехал. Может я теряю возможности?
Все, кто не побоялся и выехал семьями, все довольны

Там дуже добре тим, хто в Україні виживав. Знаходять першу роботу, житло і діло іде на краще. До 2 років привикають, а після не бачать смислу повертатись. Таких Україна втратила дуже багато через рівень життя і неадекватні мінімалки. І вони не повернуться. Маю таких до 10 знайомих: частину виїхало до, частину після війни.

Польща, Вроцлав) Вам це щось говорить,поїдете перевіряти? як прочееаєте вісім,то скажете,що я брешу.Чи до чого,це уточнення,час очікування залежить від багатьох факторів

Ну, я думаю, що більшість все ж розуміє, що для того, щоб залишитись, недостатгьо одгого бажання.

Это чтоб не забыть какие змеи вы))

ще до недавна велися активні розмови серед українців, що всіх залишать.
найпопулярніша думка була.

После Дойчебана в Германии люблю и уважаю нашу Укрзалізницю.

Ну, я, наприклад, і зараз думаю, що до закінчення війни ніеого не виженуть. Змінять умови перебування - можливо, але не виженуть. А ось для того, щоб залишитись після війни, потрібно буде мати вагомі причини і підстави. А не лише одне бажання :)

Якщо нічого критичного - то так. Щось срочне і екстренне - приїжджаєте до лікарні і вас приймають. Взагалі, мені все подобається. І як стоматологи швидко і професійно працюють, Медицина також супер: молодшому зробили кілька операцій (несерйозних), у лікарні шикарні умови. Згадую Охматдит, де лежали зі старшим - умови були печаль. Транспорт, автобани, продукти. Вина місцеві подобаються (німецькі та австрійські)

Помилка багатьох у Німеччині - штучно подовжувати сидіння на виплатах, вибір малоефективних мовних курсів і їх затягування.
Думали, що лафа буде тривати вічно.

Це все скоро будуть понижувати - соцпідтримку.
Економіка Німеччини у фазі стагнації.
Автомобільна, хімічна промисловості впали.
Крім того, на українцях уже точно стало зрозуміло, що їхня соціальна система не спонукає працювати.

Ну, я до сих пор на выплатах. У меня хорошее образование, большой опыт разносторонний. Тут с первого раза сдала и В1, и В2. За последний год отправлено более 200 резюме. Ни на одно собеседование еще не пригласили. Отправляю на совершенно разные офисные вакансии.

закінчення війни - умовне перемир’я протягом року (чи і набагато раніше) зараз ймовірне, як ніколи раніше. з приходом трампа.
достатньо підписаного хіленького документика.
досвід югославських біженців цьому доказ.
але, думаю, людям дадуть певний час, щоб визначитися - надто багато уже вкладено в українців і мало відмінностей у культурі/релігії.

И вы думаете налоги станут ниже? Помимо беженцев, в стране есть еще и свои граждане, нуждающиеся в соц.защите. И было бы неплохо беженцам сократить помощь, а своим повысить.

Так, нажаль, тут гуртки для дітей не популярні, часто примітивні і дорогі.
Наприклад, моя в Україні ходила на танці 3р/тиждень по півтори години. Тут стандартна схема - 1р/тиждень по годині - якість танців відповідна заняттям.

12 часов ждали с переломом в приемной....так что не надо , принимают..по очереди, человек 60