Про більшу з травм)

Я почала любити своє життя після того як батьки розійшлися

Так в чем вопрос?

Мой отец бил мою маму. Не хотела бы я, будучи ребёнком, это видеть. И хорошо, что у мамы хватило ума и смелости развестись, до момента, когда я начала что-то понимать. У неё отличный второй муж, который был мне примером, какой должен быть мужчина.
Те, кто жили в богатых семьях, нн идиоты, имеют глаза, и видят, как тягают их мать, ни во что не ставят, матерятся и тд.
Для меня нет ни одной зацепки, чтоб остаться, если мне в браке плохо. Зачем?

Нет единого правила для всех. Ребенок моего мужа, например, стесняется что живет без отца. Развелись они за 7 лет до встречи со мной если что)
Мать его вышла замуж второй раз, и уже снова развелась, так вот там у того подростка конечно штормит, он надеялся что у него появился отец, ну в смысле как отец, для окружающих, что он живет не только с матерью, а тот мужик понятно вообще теперь с ними не общается.
Так что у всех по-разному

Серйозно? З зарплатнею мами? А тато що, розчиняється у повітрі? Чи треба продовжувати робити видимість родини з людиною, якій пофіг на власних дітей і змушувати їх любити цього чоловіка, якому на них байдуже?
Так, я впевнена, що 85% наших родин, тримаються виключно на квартирному питанні та фінансовій залежності жінок. Вони нічогісінько спільного з родиною не мають.

Моя подруга з братом благали маму розвестися з їхнім батьком, він бив їх сильно. Але мама казала їм, що вони не зможуть без його грошей жити. Тепер моя подруга постійно в терапії у психолога. Не знаю чи краще мама зробила, що залишилась з татом

Вы же понимаете , что разные семи разные ситуации.
Одно дело- жить в алкоголиком и развестись, чтоб спасти детей физически.
Другое дело - развод, потому что муж не ту машину купил.

Лучше беднее жизнь, но со спокойной мамой в спокойной обстановке, чем слушать бесеонечную ругань и разборки родителей. Только поначалу сложно и страшно, что родители развелись, а потом быстро понимаешь, что это лучше. Главное чтоб мама не запрещала видится с папой. Мои родители развелись в мои 11 лет

Автор, у вас просто не было травмирующего опыта в детстве, когда ты приходишь малой домой, после школы, и каждый день слышишь скандалы, слезы и еще тебя вплетают в разборки. А потом еще и тебя, ребенка, обвиняют, что это ради ж тебя они вместе страдают, чтоб ты был ’счатлив’. В итоге, им не до врспитания ребенка, за своими скандалами, ребенка и не видят. У ребенка поломана психика и тяжелые отношения, как итог, со сверстниками, в школе его буллят, а дома он слышит скандалы. И не знает куда себя деть и как сдклать, чтобы это все закончилось. А я сталквивалась именно с таким прекрасным детством

В мене тато був моральним абьюзером по відношенню до мами.
І мені невимовно шкода маминих молодих років які вона поклала ’ заради сім´ї’
Вона заслуговувала на щастя, повагу, спокій.
Як і кожна людина.

Дети не дураки, они чувствуют отношения между родителями на подсознательном уровне, их несчастье друг с другом, это более губительно, когда ребёнок замечает как плохо одному из родителей в отношениях или сразу двоим. Это заметно невооружённым взглядом. А вот если разойтись но при этом оба родителя уделяют внимание и балуют ребёнка, никакой травмы и в помине не будет, ибо разводятся муж и жена, а не родители с ребёнком, главное правильно разойтись, а не кричать ребёнку ’твой отец такой сякой поэтому мы разводимся’ или ’твоя мать сякая такая’, важно правильно подготовить информацию, подготовить самого ребёнка двоим родителям и не забывать о своих обязанностях перед ребёнком, делать для ребёнка всё так как и делали в браке и это будет гораздо лучше чем ребёнок чувствует как родители страдают рядом с друг другом

Я абсолютно не травмирована разводом родителей, но до сих пор помню, как папа бил маму, а я шлепала его маленькой ладошкой по заднему карману джинсов и плакала ’не бей маму’.
А вам, автор, о психологии рассуждать не стоило бы. Не очень у вас получается.

У всех по-разному. У меня есть приятельница, взрослая женщина, умная ииобразованная (не из категории ’держаться за штаны любой ценой’). Так вот она говорила, что рада, что ее родители не развелись, хотя отец постоянно изменял, имел многолетнюю любовницу даже и мама страдала всю жизнь от этого. Когда он нагулялся (лет в 50-55), он бросил всех своих любовниц и якобы они с мамой наконец зажили душа в душу (мама реально любила отца). То, что мама фактически всю жизнь страдала, заработала себе на фоне стресса кучу болячек, моя подруга в расчет не брала. Для нее ее семья -хорошая и хорошо, что родители не развелись. А я, зная себя, наверное, просила бы маму в такой ситуации наоборот развестись -для меня бОльшая травма такие непонятные отношения между родителями. Так что тут нет универсального рецепта для всех семей и детей.

Людина, якій пофіг на власних дітей саме і розчиниться у повітрі.
На неї не можна розрахувати. А, чи варто жити? Не знаю

Я до 17 років (доки не втекла в інше місто жити самостійно) вмовляла батьків розлучитися, весь час вмовляла. Бо вони цілими днями кричали одне на одного, билися, трощилися меблі в квартирі. Для мене розлучення було б найбільшим святом.

у вашого сімейного психолога - професійна деформація.
Я як психолог і психотерапевт, який працює з тривожними розладами також у всіх бачу прояви надмірної тривоги) Проте це більше до суті, тому що тривожитись - нормлаьно.
А з чим працює сімейний психолог? З проблемними стосунками, і якщо більшості своїм клієнтам вона не здатна допомогти змінити стосунки, відкрити нові сенси і творити разом щасливе життя з повагою один до одного - то це ставить під сумнів її професіоналізм в цьому питанні.

++ мені здається мої таракани в голові стали на місце, коли я почала в 17 років жити окремо від батьків. І я не принесла в свою сім´ю цю картину, на відміну від моєї сестри.
Але мама не розводилась, тому що в її розумінні таким має бути сімейне життя.

В моєму дитинстві була страшна бідність. Тато загинув, як мені було 1,5 роки, а сестрі 6. Можливо тому, це питання для мене актуальне. І фінансова складова має таки значення.

В вас говорить те,що вам не вистачало любові батька.

Не завжди наявність чоловіка в родині автоматом виключає бідність. Є такі, що взагалі на виплати живуть, і жінки з ними все одно зберігають травматичні стосунки.

Звичайно. Навіть не те, щоб не вистачало, іі просто не було і я не знаю, що це таке: любов батька, підтримка, захист …

Ну таке... у мене батько був і я теж всього цього не знаю.

Я все время пока жила с родителями, мечтала, чтобы они разошлись. ,,Спасибо,, они терпели ради меня. Благодаря этому никто из них так и не был счастливым, а у меня куча комплексов, с которыми я очннь долго боролась. Вы реально думаете, что лучше терпеть?
Кстати, при чем бедность к наличию или отсутствию отца?

Тому ця тема не про розлучення, ви не зовсім розумієте, про що пишете .

я тоже не знаю.
или вы думаете присутствие оца в семье дает это все ребенку?
вот мой папаша присустствовал, выжирал наше эмоциальнальное здоровье, глумился над нами всеми по очереди и жил ради себя самого.
какая вообще взаимосвязь между ’родители не разведены’ и ’любов батька, підтримка, захист’.
думаете это как то взаимосвязано?

вам предлагают честность выбрать вообще-то

Я давно писала, що психологи - це розкручений військовий тренд надавачів закордонних грантів. Їх втілюють усім кому треба і ні.
У ситуації розлучення дивлячись з якої сторони, забезпечення, розвиток, у дитини ж все що вона забажає - то краще зберегти сім´ю.
Але у мене було так, що коли вони з коханкою сварилися, а вона любила часто показувати хто в домі головний, то він приходив і зривався на нас, бив дитину, гнобив, доходило до того, що він заборонив нам у хаті говорити, бо ми кричимо, головно розмовляємо, хоча ми могли просто вчити вірш спокійно, тупо гнобив нас. Коли я вже коханці претензії виставила, як їй не соромно, мало того що руйнує сім´ю, так хоч хай веде себе не як свиня, вона пішла в кураж і ще більше почала знущатись. Дійшло до рукоприкладства дитини, вона не розуміла за що її б´ють що вона бігає і грається і аж підгикувала плачучи чому її тато не любить, а іншу жінку любить, чому її тато на руки не бере, весь час каже що у нього немає грошей і не купує навіть круасан як раніше, дійшло до абсурдна, коли він почав обзивати дитину і всі казали це правильно і допомагали йому. Або кожний вечір приходив і пив пиво (4 пляшки і їв рибу), після якого взагалі зносило мозок, а дитині говорив, що у нас немає грошей тобі на танці, і знову ор, плач, сльози, просто гнобив її. Один раз щось йому коханка наговорила і він прийшов і так дитину штовхнув, що вона просто під стіл залетіла в стілець, я навіть не зрозуміла хто що де за що!??? Тільки плач і сльози. Про себе я взагалі мовчу. Як ви думаєте краще з грошима і все що хочеш мати дитині в повноцінній сім´ї, але дитину будуть гнобити, бити чи з матерію і в спокої. І врахуйте, що суспільство завжди стане на сторону чоловіка, скажуть крутий мужик, має характер, класну тьолку підчепив, багату, сочну як один сказав, і за жінку скажуть тааа дура істеричка, проблемна, я сам з такою б не жив. Який психолог допоможе в такій ситуації, навпаки він консультувався у психологів як нас психічно хворими зробити. І всі з радістю допомагали, радили, давали користуватися своїми машинами щоб він до бляді їздив, нові телефони йому віддавали за формальну ціну, радили як правильно інетом користуватися і ТД. Надіюсь їх дітям такі ж чоловіки в житті дістануться з такими ж радниками, помічниками і їх дітей будуть так гнобити, лишать всього і викинуть на вулицю із онуками зимою як скот. Більше нічого в житті не бажаю.
Це як онко - 4 стадія саркоми. Краще померти ніж мучатись, як там кажуть краще поганий кінець чим жах без кінця. За звичай з онко помирають, а в коханки з чужим чоловіком можуть бути діти, а у них їх діти і чим це закінчиться невідомо, це як фортуна, може пронесе, а може довбане.

я тоже слушала эту сказку ’посмотри как я измородована, я полуживая. это все ради тебя’.
а потом я выросла, убежала из этого дома чтобы никогда туда не воозвращаться.
никто не хочет быть виноватым в чужих горестях.
прошло много лет, и что я узнаю, они до сих пор друг друга терпят, токльо уже видимо не ради меня, а ради не знаю кого.
ну вы поняли, у них есть свои собственные скрытые мотивы, вторичная выгода чтобы состоять в этих отноешниях.
они для себя играют в эти игры, а не во благо ребенка.
на ребенка им напелвать.

Це моя дитина так робила, а потім під ліжко ховалась. Бо він розвертався і її починав виховувати.

Це жесть. Я теж таке пам´ятаю з дитинства, і як коли батько десь бухав, і мама завжди говорила лягаємо раніше, вимикаємо світло і прикидаємося що спимо, тоді пронесе і не буде скандалу і бійки.