Про більшу з травм)

Довелося побувати днями в одній компаніі з сімейним психологом. Зайшла тема про стосунки в сімʼї , розлучення і т. д. І вона стверджувала, що з її власного професійного досвіду, 90% шлюбів не потрібно зберігати, що розлучення там - є єдиним правильним рішенням. Саме заради дітей, щоб позбавити їх травмуючих умов і зберегти психічне здоровʼя. Власне, на цьому форумі, історія така ж… В будь-якій подібній темі, жінки звинувачують одна-одну, в тому, що вони терплять, не розривають шлюб, не йдуть від чоловіка і т. д. І, в мене виникає питання: а хіба розлучення батьків саме по собі не є мегатравмуючим фактором для дітей? Для них завжди батьки - це найважливіше і вони завжди хочуть, щоб мама й тато були разом, неважливо, які там трабли між ними. Вся ось ця фігня про: «Краще бути щасливими окремо, ніж нещасними удвох», і бла-бла-бла, вона не з точки зору дітей. А ще, хіба не травма для дітей бідність, безгрошівʼя, відсутність дому… Особливо, для тих, які в шлюбі були фінансово досить забезпеченими і ні в чому не знали потреби, а після розлучення, опиняються на зйомному житлі з заробітною платою мами в , умовно, 20 000…?
Загалом, знову ж повертаємось до того, що «не все так однозначно»))