Як відвадити сталкера?

І аж 7 років? Він хотів чогось більшого? Говорив, що кохає?

Так, на 7 років все затягнулося. Він був розлучений, думаю були у нього паралельно ще стосунки, але він не розказував. Нічого не обіцяв і не казав що хоче більшого, інколи заводив такі теми, але нічого конкретного, тільки балачки. За весь час декілька разів казав що кохає і все, але думаю що насправді не кохав, а після того що зробив то точно усвідомила що ніякого кохання не було. Ми зустрічалися 1-2 рази на місяць, і багато переписувалися, все як і ви писали, побут, пристрасть, метелики…Я його кохала, і чоловіка теж, я ідіотка так йому довіряла що не захищалися коли кохалися. А ви теж обох кохали, важко пережили розставання з коханцем?

Так, теж обох. Коханець - то кохання юності моєї. В мене були почуття до нього за довго до зустрічі з чоловіком. Ми дружили, були дуже близькі, багато часу проводили разом. Але він тоді сказав, типу давай не будемо псувати дружбу, не будемо нічого починати. Ну ні, так ні. Я почала жити своїм життям, познайомилась з майбутнім чоловіком, закохалась, та і забула про того козла. А через декілька років він очнувся, знову почав підкочувати, і мене знов захлинули почуття до нього. Теж тягнулось це декілька років. А потім в якийсь момент він просто почав морозитись, не відповідав на повідомлення, без пояснень. Я пару разів ще написала, а потім взагалі видалила його тел, щоб не було більше спокуси писати. Ну, постраждала певний час, а потім прийшло усвідомлення, що мені не потрібен той, кому не потрібна я. А потім завагітніла і в мене почалось зовсім інше життя. Ми пару раз бачились з ним після того, але просто як знайомі, у нас спільні друзі. Ну, наче мені здавалось по його погляду, що не все так однозначно, але я просто відкинула ті думки.

В перших листах типу йшлось, що він такий хєров джентельмен, що вирішив відступити, бо зрозумів, як це все погано втручатись в чужу cім´ю. І може б і боровся за мене, якби не дитина. Типу він мене уступив моєму чоловікові, але кохає до сих пір :) А от мені він якось про розрив стосунків не повідомив, не знаю, може сміливості не вистачило. І по тому, як він себе зараз повидить, то джентельменсвом там і не пахне.

Ні собі ні людям виходить? Всі вони джентльмени до певного моменту. А коли дійсно потрібен справжній чоловічий вчинок, то зразу зливаються. А тепер всі мене ненавидять, та я і сама теж, життя перетворилося в пекло, точніше його більше немає.

У вас є двоє діток, думаю це важливо. Невже не було жодної людини, яка б вас підтримала?

Більша половина не підтримала або боялася підтримати. Навіть в школі дітям їх однокласники розповідали про мене, яка я мати…

Це жопа, звичайно. Ви з невеликого міста, що так всі слухи розповсюджувались? Мені, мабуть, легше, що якщо слухи і ходять, то в моєму селищі, а живу я в місті і до моїх знайомих, школи в них точно доступу немає. Ніколи особливо в соц мережах не вела ніякої активності, щоб через них мене дістати. Всі сторінки позакривала. Ну, скажемо так, мої подруги вчинок мій не дуже одобрюють, але в тому, що відбувається, мене підтримують і на моїй стороні.

Місто не маленьке, але так склалося що в ліцей ходить багато дітей знайомих, колег, родичів, тому навіть зі школою сталася така дупа! Добре що ви позакривали СМ, бо ці лиходії можуть інформацією скористатися в своїх бридких маніакальних цілях, надіюся вони заздалегідь не зберегли інформацію. Бо ми теж позакривали СМ, але вже було пізно. Підтримка друзів і рідних це дуже добре. А якщо ще і з чоловіком підтримуєте один одного, то ви зі всіма складнощами повинні впоратися. Головне не зачинятися в собі, намагатися не піддаватися депресії і негативним емоціям.

Я просто в шоці, яка ця сестра чорна людина. Ну, окей, розказала чоловікові, ви понесли своє покарання, міг шлюб розпастись, зіпсувались стосунки. Але все інше навіщо робити??? Яка це має бути ненавість у людини, щоб і дітей вплутувати? Чоловікові моєму он вчора знову написали, ми видалили не читаючи. Як довго це все продовжувалось?

Так, виявилася страшною людиною, яка досягла своїх чорних цілей. Все що вона робила було націлено на розпад сімʼї і наказати мене, зробити якомога боляче, а життя нестерпним. З приводу дітей, то тут вже більше вина їх батьків, як я розумію обговорювали нас в присутності, а може й дітям ще розказували, а діти вже рознесли по школі і гуртках, мене вже в цьому житті нічого не здивує. Це все продовжувалося десь 8 місяців, поки чоловік не пішов від мене і зразу на війну. Бачу вас теж не залишають у спокої, це дуже погано, невідомо що вони замислили гидкого і що будуть далі робити. Як ви тримаєтесь, як чоловік, як ви з цим всим справляєтеся? Як же мені хочеться повернути все назад, ви не уявляєте, я не цінила те що мала, а мала я все для щасливого гарного життя

Чоловік, звичайно, засмучується пісял прочитаного, але каже, що це вже ні на що не вплине. Передостанній лист прочитала тільки я, а останній видалили не читаючи. Поки будемо притримуватись такої тактики, а далі буде видно. Як ви кажете, вони все одно не зупиняться. Хочу вірити, що так ще понаписують деякий час, побачуть, що немає зворотнього зв´язку і заспокояться. Але після того, що написали ви, розумію, що надії мало.

Звісно буде засмучуватися, це все забути мабуть навіть з часом неможливо. Ці тварюки хочуть посіяти сумніви у нього, ну і звісно хоть якось зіпсувати ваше життя. Ми теж ігнорували, так почала ж дзвонити, просила подруг мабуть. Маю надію що вони зупиняться і припинять вас переслідувати, бо страшно уявити що можна чекати від хворої людини. Вам якось треба триматися і пережити це

А інформацію про ваші зустрічі де вони могли взяти, це ж хтось розказував тоді, мабуть коханець, якщо вони достовірні? Якщо нічого зашкварного не було, то може вони просто блефують, або спробують давити на психіку, а може щось і намалювали. Хоча на своєму досвіді скажу, для знайомих, колег не сильно то і багато треба було доказів щоб почали вас засуджувати, обговорювати, пліткувати і насміхатись. Подруга інколи таке розказувала що позаспинами говорять, я навіть і уявити не могла, ще й зверху домислювати і нафантазовували, і це все далі йшло і обговорювалося

Ну, інформація про зустрічі явно від нього. Вони наче і достовірні, але все перебільшено. Може і від нього транлювалось в якійсь гіперболізованій формі, або вже письменники додумали, прикрасили. Але в одному із листів типу писалось, що транслюється це все давно, і час вже і чоловіку знати. То може я думаю, що вже всі хто хотів, вже давно мене обсудили і це вже ні для кого новиною не буде :) Було то 10 років тому, і маю надію, що вже всі все обсусолили. До мене чуток про мене не доходило, але в мене там вже і з подруг нікого не лишилось. Але і до мами моєї ці чутки теж не дійшли.

Хай буде краще так, чим тільки почнеться копирсання в чужій білизні. А він придурок ще той, трохи ж можна подумати про наслідки, навіть якщо йому байдуже, а схоже що він цими стосунками ще і навпаки вихвалявся, то є ще і друг сторона, до якої все таки хоть і колись, але були ж почуття. Зрозуміло що там подруг не залишилось, але ж вони можуть перекинуться на теперішнє ваше життя і коло спілкування, оточення, одержимі покидьки. А може мама і знає, але вирішила цим не засмучувати вас?

Не дайте їм такого шансу, зробіть все можливе й неможливе!!! Спочатку начебто було все добре, ми трималися, а десь через пів року тиску він почав закриватися в собі, мабуть зʼявилися сумніви, тиск і осуд оточуючих, і одного разу він сказав що хоче пожити сам бо йому важко, а через тиждень я взнала що він вже воює.

Піпець :( Це просто жах. У нас вже 9 місяців це триває.

Ого, сильно за вас взялися, скільки ж ненависті в них, і саме за що?! Немає спокою і впевненості що вони знову не заподіють якоїсь бридкої шкоди вам чи близьким, сильно не розслабишся, я це знаю. Але рано чи пізно це повинно закінчитися

Мабуть, вже коли вивалять, все що мають.

Це було б дуже добре, коли вони нарешті все вивалять і заспокоюються, і вам можна знову повернутися до тихого щасливого сімейного життя. У вас ще є великий шанс на це, все в ваших руках, а в мене нажаль вже ні

І вам дякую за розуміння й підтримку. Ви дуже чуйна і добра людина, бачу що ви теж дуже переживаєте за свою сімʼю, і теж сильно жалкуєте за те що сталося з вами, за ту біль яку відчув чоловік((( Я все розказала дітям, бо не хотіла щоб вони плітками жили, дочка відреагувала нейтрально, а от син дуже образився на мене, коли чоловік пішов то діти розуміли що це моя вина і це відчувалося постійно. Чоловіка не стало трохи більше пів року тому. Дочці 9 років, після смерті чоловіка довго плакала, не хотіла спілкуватися, істерики, закривалася, дуже боляче було їй і мені це бачити, мене не звинувачувала але це відчувалося. Всі підтримували її, зараз трохи вже заспокоїлась, але ще багато треба працювати з нею і може колись пробаче. Син 12 років, після смерті зі мною майже не розмовляє, живе у бабусі, ненавидить мене, на контакт не йде, теж дуже переживає, йому як і всім дуже боляче. Як далі жити я поки до кінця не розумію

Дякую вам за таку теплу підтримку, для мене це дуже важливо, особливо зараз. Її за це Бог і доля покарає, я в це вірю! Ви не уявляєте скільки було сліз, були такі моменти що вже й начебто сльози закінчувалися, важко, і тоді і зараз, караю себе, дуже. Може моя історія комусь буде в нагоді, хотілося б щоб хтось зробив висновки і не потрапив у таку біду, нікому не бажаю таке пережити. Якщо ви дійсно по справжньому кохаєте чоловіка, він той з яким ви хочете провести щасливе подальше життя, то не здавайтеся, життя то завжди праця, боротьба зі складнощами, випробуваннями. Підтримуйте один одного, допомагайте, розмовляйте, поступайтеся один одному, намагайтеся знайти гармонію відносин

Чоловік каже, що він дійсно пробачив, але йому все одно боляче ще, і якби ці суки весь час ту рану не теребили, то може вже б і легше було. Я так розумію, що найскладніше - це жити з цим болем і сподіватись, що з часом він стихне.