Дивне створіння• 12 февраля 2025
Ми з чоловіком різні люди: чи є у сім’ї перспективи?
Дівчат, тут були мої теми про конкретні точнчні непорозуміння з чоловіком, і зараз я аналізую все глобально, і думаю, чи є сенс у шлюбі і чи є перспективи у нашої родини взагалі. Бо є купа дрібниць, але життя насправді з тих дрібниць і складається і виходить, що співпадіння все менше.
Я вийшла заміж і народила з великої любові. Так сталося, що цією любов’ю була осліплена і роками просто жила його життям, наступвючи на гордо своїм інтересам, підлаштовувалась. А з народженням сина, коли навалилась і втома, і тверезе бачення багатьох речей, почала помічати, наскільки ми різні.
1. Я встаю з дитиною рано і цілий день кручусь. Він працює з дому, зараз простій, роботи майже нема, тому дивиться серіали. Спить до обіду, лягає під ранок. З дитиною 10 хвилин пограє і на тому участь кінчається. На вулиці гуляв з візком 1 раз за рік. Купав дитину рази 3. Годував 0. Вдома майже весь час. В телефоні чи в тєлєку.
Тих пару разів що співпали разом за сніданком і вечерею (бо зовсім різні графіки життя) - ставить перед собою планшет і втикає туди.
2. У нас різне бачення відпочинку - зараз з дитиною тим більше, я хочу щось тихе сімейне: зоб відновитися після року недосипів, прийти до тями, щоб дитині було комфортно. Чи на крайняк разом з друзями, у кого теж дитина, щоб бути в одному вайбі і мати схожі пріоритети по місцю відпочинку. Для нього відпочинок - це тусовка, клуби, велика п’яна голосна компанія. Раніше підлаштовувалась, зараз коли є втома і вже є дитина і інші пріоритети - вже не хочу.
3. Для мене важливо все спланувати і мати розуміння по часу, бо дитина і треба домовлятись з мамою про допомогу, коли завезу дитину, коли повернемось, чим годувати і т д. Для чоловіка планування це: «як виїдемо так виїдемо, ще не знаю», обіцяю бути в 20, треба 10 раз йому нагадати, що поїхали вже - він як умисно з усіма прощається по годині. Дитина голодна оре, десятки дзвінків з дому, я на стресі. Він незадоволений тим, що я з кислою міною їду.
4. З народженням дитини у мене якась підвищена відповідальність за все, почала більше цінувати життя - для нього норма сісти за кермо геть п’яним і образитись на мене, зо я відмовилась і викликала таксі.
5. Перший день народження дитини це для мене родинна радість і родинне свято з дитиною, для нього це привід бухати з друзями.
Це тільки короткий перелік усього, але основне питання - чи зберігати таку сім’ю? Чи є шанси у цього всього?
Або тут розлучення єдиний вихід, поки стосунки вкрай не зіпсуті? Я не хочу сварок, я хочу мирно і готова жити окремо і спілкуватись по дитині, проводити разом важливі для дитини дні. Але дати шанс собі знайти того, хто розділить мої погляди на життя, а йому - його.
Чи я все ж таки неправа? Питання складне. Дитина маленька. Є ймовірність, що розійдемось, і він простотзвбє на дитину, бо нема перед очима, нема чого й перейматись. А малий за ті 10 хвилин в день, що він з ним, дуже радіє.
Я вийшла заміж і народила з великої любові. Так сталося, що цією любов’ю була осліплена і роками просто жила його життям, наступвючи на гордо своїм інтересам, підлаштовувалась. А з народженням сина, коли навалилась і втома, і тверезе бачення багатьох речей, почала помічати, наскільки ми різні.
1. Я встаю з дитиною рано і цілий день кручусь. Він працює з дому, зараз простій, роботи майже нема, тому дивиться серіали. Спить до обіду, лягає під ранок. З дитиною 10 хвилин пограє і на тому участь кінчається. На вулиці гуляв з візком 1 раз за рік. Купав дитину рази 3. Годував 0. Вдома майже весь час. В телефоні чи в тєлєку.
Тих пару разів що співпали разом за сніданком і вечерею (бо зовсім різні графіки життя) - ставить перед собою планшет і втикає туди.
2. У нас різне бачення відпочинку - зараз з дитиною тим більше, я хочу щось тихе сімейне: зоб відновитися після року недосипів, прийти до тями, щоб дитині було комфортно. Чи на крайняк разом з друзями, у кого теж дитина, щоб бути в одному вайбі і мати схожі пріоритети по місцю відпочинку. Для нього відпочинок - це тусовка, клуби, велика п’яна голосна компанія. Раніше підлаштовувалась, зараз коли є втома і вже є дитина і інші пріоритети - вже не хочу.
3. Для мене важливо все спланувати і мати розуміння по часу, бо дитина і треба домовлятись з мамою про допомогу, коли завезу дитину, коли повернемось, чим годувати і т д. Для чоловіка планування це: «як виїдемо так виїдемо, ще не знаю», обіцяю бути в 20, треба 10 раз йому нагадати, що поїхали вже - він як умисно з усіма прощається по годині. Дитина голодна оре, десятки дзвінків з дому, я на стресі. Він незадоволений тим, що я з кислою міною їду.
4. З народженням дитини у мене якась підвищена відповідальність за все, почала більше цінувати життя - для нього норма сісти за кермо геть п’яним і образитись на мене, зо я відмовилась і викликала таксі.
5. Перший день народження дитини це для мене родинна радість і родинне свято з дитиною, для нього це привід бухати з друзями.
Це тільки короткий перелік усього, але основне питання - чи зберігати таку сім’ю? Чи є шанси у цього всього?
Або тут розлучення єдиний вихід, поки стосунки вкрай не зіпсуті? Я не хочу сварок, я хочу мирно і готова жити окремо і спілкуватись по дитині, проводити разом важливі для дитини дні. Але дати шанс собі знайти того, хто розділить мої погляди на життя, а йому - його.
Чи я все ж таки неправа? Питання складне. Дитина маленька. Є ймовірність, що розійдемось, і він простотзвбє на дитину, бо нема перед очима, нема чого й перейматись. А малий за ті 10 хвилин в день, що він з ним, дуже радіє.
показать весь текст
5
4
дякую аж підскакую• 12 февраля 2025
Т.е. его 10 минут в день вы считаете, что он не забивает на ребенка?
Вот это отец года, его вклад бесценен
Вот это отец года, его вклад бесценен
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу