Чи варто розбивати рожеві окуляри?

Трохи розповім передісторію. Мій друг й партнер по бізнесу з окупованих нині територій, ледве вивіз що зміг й почав наново, родина його (жінка, двоє дітей й її батьки) просили виїхати за кордон й він зробив це, якщо що - дядько дорослий 50+, мав групу, на зараз вже й за віком не підходить. Звісно, що спасіння бізнесу далося дуже тяжко й по його замовленням, оплатам на мою фірму, по розмовам, та й взагалі я мушу аналізувати клієнта, виходить, що дійшло вже до ручки. Всі ці виїхавши сидять на його шиї, допомоги в тій країні немає, донькам 18+, працювати окрім нього ніхто не має бажання. Все би нічого, але нещодавно його самопочуття погіршилося. Жінка з дітьми ніколи не мала відмов, її не особо цікавить звідки ті гроші беруться, але, коли я буваю в нього в офісі, розмови таки - що з нею ніхто працювати не буде. Чи варто говорити з такою людиною? Вони його можуть в гроб загнати, а якщо так станеться, то борги таки… один раз в розмові він ледве не заплакав, але їй не говоре. Можливо, там стіна, говори - не говори, справ не буде. Жалко його, талановитий бізнесмен, але й війна й затрати підкосили конкретно.