Мені абсолютно на всіх чхати. Дар чи прокляття? Що мене чекає?

З усіма спілкуюсь приязно, товариська, маю багато знайомств по роботі і за межами.
Але мені не потрібне тісне спілкування. Є людина, нема - я навіть не помічу. Мені просто нецікаво і непотрібно спілкуватися з кимось глибоко, дружити, ділитись проблемами і вислуховувати їх.
Те ж саме стосується і чоловіків: за все своє життя ні разу я не відчувала, що прямо не можу без людини. Подобаюсь йому - ок, спілкуємось. Не пише - ок, я вже і забула через день про нього.
Були стосунки. Зустрічаємось, все добре, мене носять на руках. Як тут я відчула, що він починає мене дратувати і я просто не хочу нічого . Беру речі і йду, людину ставлю перед фактом, що не хочу бути з ним. Скільки чоловічих сліз я бачила і скільком робила неприємно, не можу порахувати.
Зазвичай вони шокуються - що я зробив, в чому винний , все ж було добре. А мені просто байдуже.
Ловлю себе на думці, що я психопат. Бо мені абсолютно байдуже на почуття інших. Навіть не думаю про це. Захотіла - пішла. Захотіла - залишилась. Переслідую завжди свою вигоду. Може я ненормальна?