Не розумію, чому від психопатів уходити ок, а жити з дітьми...

Бо від чоловіка піти можна, тому так і пишуть. Він не вмре без неї, а інші так.

Все життя нав´язують, що ти винна народжувати, виховувати, терпіти
в об´явах так цих людей хейтять, що не подружились з тваринкою і хочуть повертати ( хоча не вони її викидували) але все одно вони винні, або об´яви візьміть, вам шкода, чого всі такі черстві?

долго думали, прежде чем накинуть г..но на вентилятор?

після чергового оголошення, що повернули тварину, подивіться, яка сумна
я собі бачу що там відбувалось в квартирі у людей, буває геть по різному і причини різні, і добре що повернули, а не викинули на вулицю

а коментатори бажають вмерти людині і всього найгіршого
то може краще не брати загалом тих тваринок, може не народжувати - щоб поменьше хейту і почуття провини від інших людей ’добродушних’ у яких і тварин скоріше немає

Собаку виховувати потрібно, а не позбавлятися її.
Діти важкі, то хрест, який несуть не всі.
У кожного своє ок и не ок.

Согласна с вашим парадоксом
Но тут скорее даже не про несправедливость, и отсутствие логики, а про виктимбилдинг и мезогинию, и что женщина в любом случае виновна - терпит - виновата, не хочет терпеть - виновата
Общество пост советское и травмированное с акцентом на жертвенность и на бессмысленный героизм, вместо того, чтоб ценить качество жизни и уровень счастья каждого отдельного человека, а не терпеть пол жизни агрессивное животное или ложить свою жизнь на реабилитацию того, кого невозможно реабилитировать и ухаживать самостоятельно там, где намного лучше это передать профессионалам

Бо дитину вона народила і має піклуватися і виховувати її.
А чоловік аб´юзер нехай йде і перестане аб’юзити жінку. Часто те, що ми називаємо психопатією, не є насправді психіатричним діагнозом. Це просто дурне, гниле нутро і дурний характер, небажання себе стримувати, впевненість, що всі йому винні. Це результат дурного виховання і терпіння інших, коли вчасно не пресекли ці дурні випади. Жінка не повинна терпіти такого дурня.

Ну, доля логіки в ваших словах є. Але це буде максимально егоїстична позиція. Наші діти це наша відповідальність. Коли ми приймаємо рішення народити дитину - ми повинні усвідомлювати, що не обов´язково це буде янголятко з айк´ю 150+. Ми вирішуємо привести нову людину в світ і ми маємо зважувати усі ризики та бути готові нести за них відповідальність.

Автор, вы имеете право делать так, как хотите именно вы. Какой смысл слушать мнение большинсива, если оно делает вас несчастной и вам не выгодно абсолютно?

у мене є кіт з притулку, я його обожнюю і я його ходила вибирати, спілкуватися, а не мене дивились наглядачі суворо типу ну що, будете брати, чого так довго
типу наче я повинна це робити у будь якому разі, раз прийшла
і так, я хотіла дружню тваринку

ще вони бідкаються, як шкода що люди хочу гарних і з приємним характером, а на хворих і холодних всім начхати.
якщо ж можу дати одній тварині все найкраще - то буде так, а не десятьом якісь фігові умови

як і у відносинах все що мене оточує повинно давати стимул, мотивацію, наснагу, а не мою жертовність.
за 5 років жодного разу не сердилась на свого кота,бо я його обрала серцем і душею, самого найкращого

Мужчина взрослый человек, способный позаботиться о себе, дети и животные нуждаются в заботе, за них люди берут на себя ответственность.

моя свекруха явна аб´юзерка. я була впевненна, що в неї діагноз. а психіатр сказав, що то характер і віра в те, що їй все винні.

І якщо чоловік інвалід, теж ніхто не підтримає, зразу жінка буде паскудою (((

Так, це акцентуація хаоактеру. І це видно майже відразу. Одружитися на такій і не помітити її закидони неможливо. Лише люди невротики і з подібними особливостями через свою травму одружуються на тиранах.

Потому что с психом без мозгов где нет критики и личности сердобольные не жили,вот они и кричат-усри жизнь,это ж дитя

Да, лучше не брать животных и не рожать детей, если не готов к ответственности и к последствиям. Вы правильный вывод сделали

Якщо доросла людина не готова до можливих проблем з дітьми і тваринами то нетреба їх заводити. Чи вас насильно змушують? А як прийняв рішення то неси відповідальність

До можливих проблем?
я думаю жодна мама ( хай більшість) не народжувала би знаючи що її дитина буде з інвалідністю, або нейровідмінна на яку треба купу грошей і догляд до кінця життя. Дітей би тоді взагалі ніхто не народжував, якщо б вони такі народжувались дуже часто.

Я написала як вважаю, я взагалі егоїстка тому відповідальність несу лише за себе і домашнього питомця, батьків і чоловіка (доки ми в шлюбі). Дітей не хочу і відповідальності за них. Якби в мене була дитина і з нею трапилися лихо то це був ми мій тягар на все життя. Я такого не хочу. Тому я це рішення прийняла розважливо.

Ви в голову тільки їсте? От коли ви будете старою і з деменцією, ваші рідні скажуть - чао. То ж буде прекрасно.

Очень странный пост. Наверное потому что мужик это посторонний левый тип с улицы, а дети это родной человек (даже я как чайлдфри это понимаю) Так же как и животное, оно беззащитное и требует опеки. Взрослый мужик в опеке не нуждается. (Но я поняла это слишком поздно, после 10 лет абьюза, а не уходила потому что жалела его банально, а потом дошло что он взрослый мужик, а я не нянька), надеюсь и до вас дойдет когда-то

Ну, основное отличия мужика от детей и зверьков - если выгнать мужика, он определенно не умрет от этого, ну разве что если только сам не захочет) А вот маленькие беззащитные существа, которые не могут без нас жить - получается, мы в ответе за их судьбу. Но и за свою тоже, и жизнь у нас только одна.
Дилемма со зверушками мне знакома не понаслышке. Дом в наследство достался ’с начинкой’ - собака и толпа котиков. Мама меня уверяла, что я обязана о них заботиться и не имею права никуда девать. Я отдала кошек по объявлению, оставила себе только котов - то кол-во, о котором могу и хочу заботиться. С собакой сложнее - она стара и слегка маразматична, привыкла жить в доме, а не в будке, но иногда оставляет там лужи, еще она очень вонюча и слишком пушиста. Но никто не возьмет ее, никто - это очевидно. Выгнать - обречь на гибель, возможно мучительную, будет честнее пристрелить. Но я определенно не способна убить зверя, лишь потому что он мне не нравиться. И я приняла за нее ответственность, пусть доживет свое время счастливо и в тепле. Кстати, приняв это как свое решение, осознанное и взвешенное, я стала намного меньше злиться, убирая очередную лужу или собирая собачий пух.
Я очень ответственный человек, но при этом - эгоистичный. Наверное потому и не хочу детей - лучше не быть матерью вовсе, чем быть хреновой матерью. А в случае больного ребенка вообще абсолютного выигрыша нет ни для кого - либо херить свою жизнь и быть хорошей, либо - его жизнь, и быть плохой, но свою притом сохранить в нормальном виде.