Подруги

Всім привіт! Хочеться поради або просто Вашої думки. Мені одній не щастить із подругами чи ще в когось є така ситуація?
Мені 29 років, наразі в декретній відпустці. Протягом школи були в мене гарні подруги в селищі,де навчалась, але доля всіх розвела, наразі тільки стандартні вітання одна одній зі святами.
В університеті була дуже активною, головою студради/староста /волонтерила, відповідно знайомств було чимало, друзів,як я вважала також. Помітила,що крутиться біля мене купа людей лише тоді,коли є з мене їм якась користь, а як тільки проблеми чи вже немаю змоги допомогти-забувають.
Я не можу сказати,що маю ідеальний характер, але ж всі ми такі. Проте,завжди прихожу на допомогу, якщо людина потребує:підтримую, виручаю, в чужі стосунки не лізу. Заміжня,маю дитину. Розмову підтримати можу,завжди вважали душею компанії, і ,напевно,збоку здається,що самотньо бути не може.
На роботі (я вчителька) колектив непоганий. Але всі жіночки старші набагато,чесно кажучи,більш відносяться як до доньки)))
Залишилась кума -хресна мати моєї дитини,яка не заміжня, і без пари, і віддає перевагу виходити десь із дівчатами,які також в активному пошуку. Розумію з одного боку. Але прикро,що коли вона була самотня, а біля мене купа людей, я з радістю її від щирого серця запрошувала у свої компанії. А наразі мені насправді важкувато :/ вона тижнями може й не згадати,якщо я сама не напишу.
Нав‘язуватись набридло.
Щодо мамських компаній: перенесла страшні пологи,дитину витягли з того світу, як і мене, дякувати Богу, найгірші наслідки оминули,проте наразі під питанням в малої РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивність), це ще не ясно, ми відвідуєм заняття/спостерігаємо тощо. І в кого такі активні дітки знає,що на площадках знайомитись і пити каву з матусями не дуже виходить😄 бо допоки інші сиділи, я як ракета літала за своєю невгамовною))
Та й чесно кажучи, у зв‘язку з війною,як тільки заводилось нове знайомство-то виїжджали то пропадали просто/
Я завжди звинувачую себе, але реальної проблеми,що саме не так, не можу зрозуміти.
У кого щось подібне в житті?
Не те,що я не маю чим більше зайнятись, просто цікаво, чи це просто не пощастило, і ще все буде, чи це якщо не дано мати вірних подруг, то вже й не буде?🥲 відкриваєш комусь душу, а потім все(
А так би хотілось виходити на безглузді прогулянки, кави/розмови, разом відвідувати щось.

Бо наразі чоловік і дитина 24/7🥹