Чоловік звик керувати вдома, і так само керує за кордоном

Я тривалий час сиділа вдома з дітьми, не працювала, спочатку декрет, потім коронавірус, війна. Дистанційне навчання у старшої дитини, закриті садки для меншої. Постійні повітряні тривоги, відведи, забери. Так і не вийшла на роботу. За фінансову складову відповідав чоловік, він кожен раз одобрював покупки, якщо це продукти - казав, до якої суми можу купити або треба аргументувати, чому треба більше коштів.
Нещодавно виїхали за кордон. Чоловік працює на міні Джоб (так як зараз основна наша «робота» - вивчення мови). Отримуємо допомогу. І тут він так само починає встановлювати свої правила! Ми ходимо на мовні курси у різний час. Коли йде він - завжди дає настанову: «щоб гроші не витрачала. Я продукти куплю сам». І так кожного разу. Коли я кажу йому, що гроші виділяють на нас усіх і те, що я нічого не купую тиждень - не значить, що потреби кудись діваються, що дітям треба те і те. І приходиться буквально звітувати, що треба, наприклад, оновити ланч бокси, купити одяг чи взуття. В нього постійно якийсь бзик, що я марно витрачаю кошти. Колись ми вже серйозно посварились на цю тему. Я сказала, що він може на свої кошти купувати все, що хоче, а я зніму нашу з дітьми частину коштів і буду витрачати на наші потреби. На тому й домовились. Він абсолютно безпомічний у побуті, готувати не вміє, з дітьми ніколи не займався і, відповідно, не знає їхніх потреб.
Вистачило його на декілька тижнів. Давився ковбасою і смажив собі яйця.
Запропонував помиритись і надалі вести спільний бюджет.
Перший час після цього мовчав. А потім знову взявся за старе: «що це за витрати у 20 євро? Штани дітям? Які штани?» і все в такому дусі.
Що з ним робити? Знову переходити на окремий бюджет ?