Через напружені відносини зі США та примарні перспективи припинення бойових дій із росією Україна мусить шукати внутрішні ресурси для подальшого протистояння російській агресії. Людські ресурси в тому числі.
Конституція України визначає захист Батьківщини обов´язком усіх громадян. То чи не варто запровадити загальний військовий обовʼязок — як дієвий спосіб домогтися якісної підготовки всього населення до оборони України? hromadske вивчало питання.
Загроза від «піджаків»
Загальний військовий обовʼязок — це коли армійську підготовку проходять усі громадяни країни незалежно від статі та статусу. Раніше її проходили лише чоловіки під час строкової служби. Однак строкову службу скасували. Тепер впроваджують базову загальновійськову підготовку (БЗВП) — з 18 років, для студентів навчальних закладів. Для чоловіків вона обовʼязкова, для жінок — добровільна.
«Я думаю, що це буде шкутильгати. Найімовірніше, матеріальної бази у вишах немає, макетів зброї немає, полігонів немає. Можливо, до 1 вересня ситуація зміниться на краще. Цьому могли б зарадити Сили тероборони, але вони всі залучені на фронті. Прикро, якщо курси БЗВП перетворяться на роботу сумнозвісних військових кафедр при вишах, які готували “піджаків”, а не боєздатних військових. Щоб так не трапилося, треба відмовитися від багатьох сумнівних під час війни витрат, приміром, озеленення прифронтових міст, їх доброустрій тощо, і направити гроші строго на військовий вишкіл», — говорить Денис Семирог-Орлик, головний сержант 4 центру рекрутингу Сил тероборони ЗСУ.
Архітектор за фахом, Денис у 2015 році був записаний військкоматом у так звані загони оборони. Загони існували у вигляді списків військовозобовʼязаних, яким було дано наказ чекати подальших розпоряджень. Чекати Денису довелося до 2019 року: саме тоді він підписав контракт щодо служби в резерві 130 батальйону тероборони Соломʼянського району столиці. Батальйон тільки формувався: командир і начштабу підрозділу були кадровими офіцерами, решта особового складу, такі ж, як і Денис, — резервісти. Бійці батальйону залишалися цивільними людьми, але щосуботи проходили тренування: опановували поводження зі зброєю, системи звʼязку, вивчали такмед і топографію, вчилися тактичної взаємодії в малих групах. Періодично резервісти виїздили на 10-денні військові збори. У такому режимі Денис й інші резервісти батальйону проходили військовий вишкіл до 24 лютого 2022 року. Щоправда, напередодні великої війни вони кілька разів відпрацьовували бойові завдання на випадок повномасштабного вторгнення.
О 5-й ранку 24 лютого їх викликали у штаб батальйону. Уже о 16-й годині вони взяли під охорону аеропорт «Київ». Резервісти стали бойовим кістяком 130 батальйону тероборони, котрий воював у Ірпені, на Харківщині, Бахмутському, Лиманському й Купʼянському напрямках. За словами Дениса, тільки завдяки навичкам, отриманим під час щосуботніх тренувань, вони, фактично цивільні люди, змогли виконувати бойові завдання великої війни. Денис воював у 130 батальйоні до березня 2024 року. Відтоді й дотепер працює в рекрутинговому центрі.
За його спостереженнями, навіть сьогодні, на четвертий рік повномасштабної війни, у центри приходять далекі від потреб фронту громадяни.
«Більшість людей, які сьогодні звертаються у рекрутингові центри, узагалі не мають ніякої військової підготовки, навіть приблизного уявлення про неї. Навчальні центри витрачають час, аби дати їм ази військової справи. А якби громадяни мобілізовувалися із базовими знаннями, програму їхньої підготовки в навчальних центрах можна було б зробити більш поглибленою. І вони потрапляли б у військові частини з кращою підготовкою, ніж сьогодні», — говорить Семирог-Орлик.
Конституція України визначає захист Батьківщини обов´язком усіх громадян. То чи не варто запровадити загальний військовий обовʼязок — як дієвий спосіб домогтися якісної підготовки всього населення до оборони України? hromadske вивчало питання.
Загроза від «піджаків»
Загальний військовий обовʼязок — це коли армійську підготовку проходять усі громадяни країни незалежно від статі та статусу. Раніше її проходили лише чоловіки під час строкової служби. Однак строкову службу скасували. Тепер впроваджують базову загальновійськову підготовку (БЗВП) — з 18 років, для студентів навчальних закладів. Для чоловіків вона обовʼязкова, для жінок — добровільна.
«Я думаю, що це буде шкутильгати. Найімовірніше, матеріальної бази у вишах немає, макетів зброї немає, полігонів немає. Можливо, до 1 вересня ситуація зміниться на краще. Цьому могли б зарадити Сили тероборони, але вони всі залучені на фронті. Прикро, якщо курси БЗВП перетворяться на роботу сумнозвісних військових кафедр при вишах, які готували “піджаків”, а не боєздатних військових. Щоб так не трапилося, треба відмовитися від багатьох сумнівних під час війни витрат, приміром, озеленення прифронтових міст, їх доброустрій тощо, і направити гроші строго на військовий вишкіл», — говорить Денис Семирог-Орлик, головний сержант 4 центру рекрутингу Сил тероборони ЗСУ.
Архітектор за фахом, Денис у 2015 році був записаний військкоматом у так звані загони оборони. Загони існували у вигляді списків військовозобовʼязаних, яким було дано наказ чекати подальших розпоряджень. Чекати Денису довелося до 2019 року: саме тоді він підписав контракт щодо служби в резерві 130 батальйону тероборони Соломʼянського району столиці. Батальйон тільки формувався: командир і начштабу підрозділу були кадровими офіцерами, решта особового складу, такі ж, як і Денис, — резервісти. Бійці батальйону залишалися цивільними людьми, але щосуботи проходили тренування: опановували поводження зі зброєю, системи звʼязку, вивчали такмед і топографію, вчилися тактичної взаємодії в малих групах. Періодично резервісти виїздили на 10-денні військові збори. У такому режимі Денис й інші резервісти батальйону проходили військовий вишкіл до 24 лютого 2022 року. Щоправда, напередодні великої війни вони кілька разів відпрацьовували бойові завдання на випадок повномасштабного вторгнення.
О 5-й ранку 24 лютого їх викликали у штаб батальйону. Уже о 16-й годині вони взяли під охорону аеропорт «Київ». Резервісти стали бойовим кістяком 130 батальйону тероборони, котрий воював у Ірпені, на Харківщині, Бахмутському, Лиманському й Купʼянському напрямках. За словами Дениса, тільки завдяки навичкам, отриманим під час щосуботніх тренувань, вони, фактично цивільні люди, змогли виконувати бойові завдання великої війни. Денис воював у 130 батальйоні до березня 2024 року. Відтоді й дотепер працює в рекрутинговому центрі.
За його спостереженнями, навіть сьогодні, на четвертий рік повномасштабної війни, у центри приходять далекі від потреб фронту громадяни.
«Більшість людей, які сьогодні звертаються у рекрутингові центри, узагалі не мають ніякої військової підготовки, навіть приблизного уявлення про неї. Навчальні центри витрачають час, аби дати їм ази військової справи. А якби громадяни мобілізовувалися із базовими знаннями, програму їхньої підготовки в навчальних центрах можна було б зробити більш поглибленою. І вони потрапляли б у військові частини з кращою підготовкою, ніж сьогодні», — говорить Семирог-Орлик.
1
1
2
14
0
Мобілізація 18-річних
За словами заступника командира 12 бригади спеціального призначення «Азов» Святослава Паламара (Калина), завдяки загальному військовому обовʼязку ми зможемо мати значну кількість підготовлених для оборони України людей, які в потрібну мить стануть до виконання бойових завдань.
Підполковник Паламар пропонує організувати виконання загального військового обовʼязку через призов на обовʼязкову військову службу юнаків з 18 років.
«Якщо ми мобілізовуємо чоловіків для участі в бойових діях із 25 років, то хлопці віком з 18 до 25 можуть долучатися до несення небойової служби. Приміром, охороняти мости, АЕС, ТЦК, виконувати завдання із логістики, супроводу, служити в силах ППО тощо. Це буде повноцінна участь молоді в обороні нашої держави», — наголошує підполковник Паламар.
На його думку, така мобілізація дозволить вивільнити для участі в бойових діях на лінії фронту військових, старших 25 років, які зараз змушені перебувати на тилових посадах. І утримання мобілізованих коштуватиме державі набагато дешевше, ніж оплата праці контрактників. Одночасно така служба стане якісною підготовкою юнаків до фронту. Цілком імовірно, що частина з них захоче підписати контракт із ЗСУ ще до настання 25 років. За словами Паламара, чверть військовослужбовців «Азову» підписали контракт у віці до 25 років.
Калина пропонує проводити військовий вишкіл таких мобілізованих на базі армійських корпусів — так, щоб військова частина відразу могла внести потрібні корективи у процес підготовки бійця. Тим паче, що корпуси матимуть усю необхідну матеріальну базу для організації такого навчання. Але водночас на загальнодержавному рівні має працювати спеціальна інституція, яка б координувала пропаганду військової служби й захист батьківщини.
«Нам потрібно показувати, що українська армія — це не бідні-нещасні хлопчики, які йдуть на самопожертву, на героїчну загибель. Ми мусимо показувати професійність нашої армії: наразі ми маємо мега крутих військових. Які знають і вміють більше, ніж військовослужбовці інших країн. А саму армію треба показувати як спільноту, де можна стати крутим фахівцем і отримати високе грошове забезпечення. За таких умов багато юнаків у віці до 25 років захочуть підписати контракт», — вважає Калина.
За словами заступника командира 12 бригади спеціального призначення «Азов» Святослава Паламара (Калина), завдяки загальному військовому обовʼязку ми зможемо мати значну кількість підготовлених для оборони України людей, які в потрібну мить стануть до виконання бойових завдань.
Підполковник Паламар пропонує організувати виконання загального військового обовʼязку через призов на обовʼязкову військову службу юнаків з 18 років.
«Якщо ми мобілізовуємо чоловіків для участі в бойових діях із 25 років, то хлопці віком з 18 до 25 можуть долучатися до несення небойової служби. Приміром, охороняти мости, АЕС, ТЦК, виконувати завдання із логістики, супроводу, служити в силах ППО тощо. Це буде повноцінна участь молоді в обороні нашої держави», — наголошує підполковник Паламар.
На його думку, така мобілізація дозволить вивільнити для участі в бойових діях на лінії фронту військових, старших 25 років, які зараз змушені перебувати на тилових посадах. І утримання мобілізованих коштуватиме державі набагато дешевше, ніж оплата праці контрактників. Одночасно така служба стане якісною підготовкою юнаків до фронту. Цілком імовірно, що частина з них захоче підписати контракт із ЗСУ ще до настання 25 років. За словами Паламара, чверть військовослужбовців «Азову» підписали контракт у віці до 25 років.
Калина пропонує проводити військовий вишкіл таких мобілізованих на базі армійських корпусів — так, щоб військова частина відразу могла внести потрібні корективи у процес підготовки бійця. Тим паче, що корпуси матимуть усю необхідну матеріальну базу для організації такого навчання. Але водночас на загальнодержавному рівні має працювати спеціальна інституція, яка б координувала пропаганду військової служби й захист батьківщини.
«Нам потрібно показувати, що українська армія — це не бідні-нещасні хлопчики, які йдуть на самопожертву, на героїчну загибель. Ми мусимо показувати професійність нашої армії: наразі ми маємо мега крутих військових. Які знають і вміють більше, ніж військовослужбовці інших країн. А саму армію треба показувати як спільноту, де можна стати крутим фахівцем і отримати високе грошове забезпечення. За таких умов багато юнаків у віці до 25 років захочуть підписати контракт», — вважає Калина.
5
Ответ дляwind-d470
особенно доставляет фраза ’ЗМУШЕНІ перебувати на тилових посадах’ 
А что не так? Многих женщин просто не пускают на передовую!
ви сами читаете, что постите?’На його думку, така мобілізація дозволить вивільнити для участі в бойових діях на лінії фронту військових, старших 25 років, які зараз змушені перебувати на тилових посадах. ’
Знаєте що мене дивує в цій ситуації в якій зараз Україна, я не кажу, що скрізь так, але в моєму оточенні непоодинокі такі ситуації. Є чоловіки, які отримали військову освіту, свідомо її обирали, невеликі, але досить непогані гроші заробляли до 2022 р, є хто навіть житло отримав від держави, не в Києві, правда, а в Харківській області, але коли почалась війна, коли дійсно прийшлось виконувати той обовʼязок на який вони свідомо йшли обираючи професію, через хабарі і гарних знайомих порішали собі інвалідність або ж відсиджуються в тилу. А звичайних трактористів, слюсарів призивають, ще й питання мобілізації жінок піднімають. Просто якийсь сюр.
4
Напоминаю девиз форума Совьетчица!
Нихто никому ничего не должен!
Хто угодно , главное не я!
Моя хата с краю!
Нихто никому ничего не должен!
Хто угодно , главное не я!
Моя хата с краю!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу