Як вам вірш?

Він прокинувся рано: "Ой, чуть нє праспал!"
Посміхнувся собі у люстерко.
Каву – залпом. "Любімая, я пабєжал". –
Не повернеться, певно, до смерку.

А дорогою синові купить літак,
Наче справжній! Блискучий і гарний!
Доні – ляльку й ведмедика і тільки так,
А дружині – букет різнобарвний.

Може, в них там річниця, чи радість яка –
То пусте, бо ж різниці немає,
Якщо в нього тоді не тремтіла рука,
Коли вибух, що й досі лунає,

Виривав живосилом серця із грудей,
Забирав сенс життя і надію,
Убиваючи чистих невинних дітей...
А його діти зараз радіють...

Їхній тато – "герой"! Він додому несе
Власну гордість у ночвах кривавих.
Що йому наказали, зробив чітко все,
Бо до скону він відданий справі!

І щасливий, бо має дружину й дітей,
Знає, нащо живе в цьому світі...
Де йому зрозуміть вбитих горем людей,
У яких перед Богом вже діти?

Хтось нестиме на цвинтар машинки, букет
Чи ведмедика, бо так любила...
Не злякається навіть ніяких ракет –
Їм боятися більше несила...

А він буде і далі пить каву та чай,
Цілувати дітей і дружину...
А ще сіяти смерть... якось так "нєвзначай",
Та недовго, вже ось – до загину!