Розчарування і байдужість до доньки (

Худший совет. Подросток это далеко не взрослый человек и поведение соответствующее.

То чим ви краще? Вибачте. Але ваша донька теж має свої психологічні підліткові переживання і теж може поводити себе невідповідно через це. Ви просто безграмотна в спілкуванні з підлітками. Я сама маю двоє таких і розумію про що йде мова.

Держитесь а я даже не узнала, что дочка стала баловаться наркотиками, узнала, когда она покончила с собой ...
Автор ищите помощь у специалистов

Взрослый значит отдельная личность.

Но вы ж о своём, о личном, для вас подросток - раб получается, ктр. нужно управлять до его 18.

Полная безграмотность. Удачи вам в борьбе с ветряными мельницами.

А у меня трое и уже прошли переходный период и без эксцессов, потому что к этому шли с младенчества, понимая, где грань.
Так что ваша ’грамотность’ покажет себя еще не раз. Растите дальше.

Проблема в тому, що в подібних випадках всім дають однакові поради. А потрібно знати дитину і розуміти, що з конкретною дитиною працює, а що -ні. Є такий тип дітей (і взагалі людей), які будь-які пОступки, вибачення, компроміси сприймають як слабкість і для них це сигнал, що можна взагалі людині на голову сісти. До таких потрібен інший підхід.

Моїй 10, вже почалося ((

Діти вміють, так((
Мій таке відсмалив у 18, що ми з батьком ледь оговтались. Батько півроку не розмовляв. Нічого кримінального, але сильно відштовхнуло.
Нічого, роки пройшли, порозумнішав, подорослішав. Забулося. Списали на підліткову придур.

В мене теж були такі періоди з дочкою. Наприклад після декількох повторювань щось зробити, я робила сама. Навіть її одяг збирала по кімнаті, морську свинку яку вона перестала навіть годувати, я взяла на себе. І виявила, що це легше психологічно ніж усвідомлювати що вона мене не слухається.
З часом вона згадувала про свої обов´язки, і пропонувала допомогу на кухні, чи в прибиранні , навіть могла з власної ініціативи помити ванну кімнату.
Не знаю як це діє. Інколи буває відчуття, що вона хоче робить, не хоче не робить. Гормони мабуть

Я однажды со своей 2 недели не разговаривала, только ставила на стол еду. Мы обе молчали . Потом я поняла что она себя отлично чувствует. Это меня выбесило. Я высказалась. Она сказала,что ей было отлично, когда я ее не трогала,но она рада была снова общаться

Ох, Автор , ми виіхали з прикордоння в німеччину , дитині важко адаптуватися переживає нова школа , подружок нема , наче здружилась з однією дівчинкою , вона до нас приходила ночувати , і от на вихідних я прокидаюся о 2 годині ночі йду попити води двері відчинені настіж 👀, в мене чуть серцевого нападу не стало , дівчат вдома нема , я на вулицю , думаю може куди з будинку вийшли іх ніде нема , дзвоню телефони вдома , це жесть , куди бігти ? Куди шукать ? Глупа ніч на дворі 🫣🫣, Приходять , сказали поіхали по приколу знімать тік токи по ночі , От що в голові у шимпанзе?

Бувало таке, пройде за кілька днів, материнський інстинкт - сильна штука, повірте!

О боже 🥺

Тоже было так, я обижалась не разговаривала, ждала что подойдёт извиняться, думала поймет и совесть замучает. Наивная) Потом пропустило меня, не обращаю внимания на грубости, плохое настроение. Доказывать и ругаться вот вообще не вариант, как глухая стена

Что произошло, расскажите?

А каковы ваши отношения с мамой?

Не у всіх це взагалі починається.

Взрослый- это значит поступает осознанно, исходя из жизненного опыта и ожиданий окружающих. И если мы ожидаем от подростков взрослого поведения, то разочарование придет быстро. Они НЕ взрослые, а только ими становятся. И мерять их взрослой меркой неправильно.

Перейматись ви будете завжди, тому що це ваша дитина. Просто треба усвідомити, що вона не ви, що вона не має бути проєктом реалізації ваших амбіцій. Вона окрема майже доросла людина і вона може не відповідати вашим очікуванням. Іноді ми як батьки завищуємо планку і чомусь впевнені, що ми знаємо як краще для нашої дитини.
Як приклад розкажу історію наших родичів. Вони навантажували дитину наукою, проєкти, олімпіади, конкурси тощо, віддали займатися плаванням з 3 років. Вони його тягнули по своєму прикладу, а він інший і це видно зі сторони. Як ітог в 12 років пацан почав бойкотувати навчання, прогулювати тренування. Добре що батьки вчасно схаменулися, припинили тиснути та перевели його у звичайний клас НУШ, де він не прогулює уроки та добре вчиться. Хлопчина розумний і здібності до навчання доволі гарні. Замість плавання тепер дитина із задоволенням займається флейтою. Я це до того, що ми як батьки можемо помилятись у своїх прагненнях виростити «найкращу, найрозумнішу, найуспішнішу» дитину

Авторе, розумію, співчуваю і обіймаю.
У доньки пік перехідного віку прийшовся на 13 років. Я гадаю, не напишу нічого нового, але скажу і я, що не впізнавала свою дівчинку. Після одного інциденту, який мав прямою загрозою здоров´ю дитини, у мене сталося відторгнення, порожнеча всередині, я дуже загалом емоційна, а тут ніби відмерло щось. Було надзвичайно тяжко, я не могла з нею говорити і дивитись в її бік, вважала її поведінку зрадою себе, і здорового глузду. Лише потім я зрозуміла, щО мене так тригернуло в тій ситуації - зрада моїх ідеалів. То я не очікувала такого. Бо Я би так не вчинила ніколи. І тоді в мене почалася сепарація. Я почала усвідомлювати, що вона - то не я, вона інша, і бовн, має право на помилку. Процес був тривалий, але врешті стало легше. Зараз доні 19, я й досі про неї піклуюся, звісно, але в деталях відпустила.
А тепер син. Йому 11. Сьогодні зранку не витримала брехні і байдужості. Тепер стан холодної війни. Сумно. Але прорвемося.

Це нормально, бо вона знає, де у вас кнопка ’Зробити боляче’, і ви знаєте про неї. Тому це працює в обидва боки. Їй так само погано і самотньо, коли ви сваритеся.

Мені допомогло стати із донькою командою.
Ви вмієте керувати? Якщо ви керуєте чоловіками, ви їх не голосом берете, а маєте якості, які заслуговують на повагу від людей.
Те саме працює і з підлітком - бо во обоє вчитеся стосункам, де мама-донька вже не так добре працює, як досвічена-молода людина.
Не сварки, а аргументовані суперчки.
Взаємодопомога. Обмін піклуванням.

Це не буде одразу, але така стратегія дає плоди.

Расскажу) подкинула мне сестра на наделю племянницу. У нее командировка была. А у племянницы видите ли сложный переходный возраст и ее надо кружить и уговаривать. Но тут проблема... у меня предклимактерическое состояние и тоже... сложный переходный возраст.
Ей не понравилось... оказывается с чокнутой истеричкой афигеть как плохо жить. Сестра приехала, племянница еще недели две нормальной была. Теперь племянница когда берега путает, сестра говорит - все сьезжаешь к тете - филиал психушки у нас там.

Ооо у меня такая же фея 12лет. Ночевала зимой у подружки, ушли ночью сами гулять, на снег посмотреть😳 никто не слышал, они спали на первом этаже в доме, спальни на втором. Лазили полночи по району , играли в снежки раздетые. На следующий день обе слегли с 39.5 на неделю. После этого двери на замок, мозг просто выполоскали что никаких ночных прогулок. Жажда приключений у них…

Автор я Вас понимаю. Но какого понимания Вы ждёте от подростка? Она ещё не взрослый человек что бы Вас понимать, взрослая только Вы. Ей сейчас самой нужно понимание, ибо подростковый возраст это сущий кризис, штормит как может, всё меняется со скоростью света, извечный стресс (у меня самой кризис подросткового возраста проходил весьма тяжело, поэтому знаю как это тяжело, особенно без поддержки и понимания, принятия меня такой какая я есть сейчас в то время). По сути дети и не должны ничего понимать и быть благодарны в таком возрасте, ибо на то и есть роли, родитель и ребёнок, они не должны меняться местами, у ребёнка ещё нет такого опыта, какой есть у Вас, это ещё чистый лист, а жизнь чернила, она априори не может быть наравне с Вами взрослой и давать поддержку (в конце концов, вы сами выбрали родить и соответственно давать всё то что сейчас даёте). Вас можно понять мы все люди и периодически устаём, просто не забывайте что она нуждается в Вас, ей необходима поддержка, принятие и понимание так как она маленькая, подросток не равно взрослый человек. Тело почти выросло, всё остальное нет. Вам для поддержки и понимания нужен психолог, подруга, мужчина, Ваша мама и т.д. но явно не маленькая девочка. Обнимаю🫂

Все забывают, что сейчас женщины поздно рожают и подростковый возраст 13-15 лет как раз приходится на женский климакс 47-55 лет.
Это такая же гормональная перестройка с приливами, истериками и ее тоже очень сложно контролировать.
И либо обе что-то делают, либо один-один.
Это раньше в 20 родила и когда тебя накрыло твоему ребенку уже почти 30 и он живет отдельно и страдает только муж...

Зі старшим такого періоду не було взагалі. Йому 21
Меншій буде скоро 11. Вже повним ходом.

Та щось ви без дітей теж щасливою не виглядаєте. Бо щаслива людина таке не напише.