sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2026 Советчица Kidstaff
Советчица - Путешествия, Туризм - Едем за границу
anonim_73
Василина Семеніч• 17 апреля 2025

Біженки, що відчували, коли перший раз їздили в Україну

І що, коли повернулись за кордон?
Чи хочете додому?
показать весь текст
woman_facepalming 4 face_with_tears_of_joy 13
40 0
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
  • 1
  • 2
anonim_206
Фантазерша• 17 апреля 2025
31
Выехала в самые первые дни после начала войны и потом вернулась на время в свой город через полгода. Странное было ощущение. Сложно передать словами. Будто вернулась туда, где все такое близкое и родное. Визуально ничего не поменялось, но это гнетущее чувство внутри, что внешне всё в роде хорошо и спокойно, но все это спокойствие обманчиво и под видом привычного и родного теперь новая реальность, к которой не хочется привыкать. Ощущение что под знакомой оболочкой теперь совершенно другая страшная реальность.
Написала сумбурно, не мастер составлять слова в предложения, но это чувство уже почти два года не покидает когда думаю о поездке в Украину
like 5
anonim_197
Заліковий троль• 17 апреля 2025
32
Я повернулась додому в березні 24 року (виїхала в березні 22). Цілу ніч не спала перед цим, чекала, коли я вже буду вдома. Навіть на кордоні мені здалося вже зовсім інше повітря… таке моє, рідне. Навіть брудні вулиці, страшний під їзд (після європейських) мене не засмучували, а навпаки - здавались такими рідними. Мені здається, що я була найщасливішою людиною в світі. Всім посміхалась) Шкодувала, що не повернулась раніше…
Але моя ейфорія була в мене, приблизно, місяців 8-9, потім вся ця реальність, а зараз я вже, мабуть, жалкую, що повернулась. Бо дуже страшно за дітей. Дуже. Кожна балістика і в мене аж все завмирає і трясе. Кожний вечір довго не можу заснути, бо все летить, приймаю заспокійливе, але воно ніхрена не заспокоює. Живу в постійному страху. Якщо Ви, автор, думаєте повертатись, то моя Вам порада: не треба…
like 7
anonim_144
Дама с заначкой• 17 апреля 2025
33
Ответ дляБла бла бла
Я счастлива. Наверное, поэтому и не ездила. Зайду сюда, почитаю темы - и не тянет.
И правильно делаете.
Нет той страны, которая была до войны.
Мы, все, кто в этом варится четвертый год, находясь в Украине, этого еще не осознаем. Понимание приходит, когда выезжаешь за границу. На контрасте.
Мы все в Украине - уже другие.
После войны это все очень сильно усугубится и пока непонятно во что выльется.
woman_facepalming 1 heart 4
anonim_171
Творческий типаж• 17 апреля 2025
34
Уехала 8 марта 22-го, вернулась в конце марта (за кое-какими вещами, школьными учебниками и пр.). Попала на тревогу. И вот иду пешком от вокзала, в красной куртке и с желтым чемоданом, льет дождь, воет тревога, улицы пустые (Киев) и жуткое ощущение, что мне в спину смотрит снайпер, а я как на ладони на фоне серых пустых улиц в своем красно-желтом. Приехала на пару дней, уехала легко. Совсем вернулась в июле 22-го. Теперь понимаю, что зря, нужно было тогда принимать решение или оставаться, интегрироваться, или ехать в другую страну, но обстоятельства сложились по-своему. Жить стали намного хуже, безденежье, перспектив не вижу ни в чем и понимаю, что все эти три года прожила как в летаргическом сне. Прежней жизни не будет и надо принимать тяжелое решение начинать все в новом месте с чистого листа. А мне 51, муж невыездной, ребенок подросток.
woman_facepalming 1 crying_face 7
noavatar
Seehund• 17 апреля 2025
35
Не ездила и не тянет, мама ездила, говорит странное ощущение, сначало вот оно родное, а потом понимаешь, что все уже неотвратимо изменилось, и хочется вернуться назад заграницу, в привычное окружение, к мужу, к внукам,к знакомым с которыми общаешься.
woman_facepalming 1
anonim_50
Налитое яблочко• 17 апреля 2025
36
Вряд ли попаду когда-то домой, вряд ли там когда-то будет снова Украина, не при моей жизни... хотелось бы дома побывать конечно
crying_face 1
anonim_180
Шотуткоїться?• 17 апреля 2025
37
Я виїхала у березні 22. Додому поїхала у серпні 23. Так вийшло, що був більш-менш спокійний період (Кривий Ріг). Зайшла додому - наче повернулася у той страшний березень, там все залишилось так, як у наш від´їзд.
Дома було добре. Побачилась із сусідами, знайомими. Лежала в своєму ліжку і думала - ну чого я маю кудись їхати?
Але мусила повертатись до чоловіка (він інвалід) і до дитини.
anonim_164
Губи до вух• 17 апреля 2025
38
Якраз минулого тижня їздила вперше на пару днів. Відчула себе туристом, хотіла пошвидше завершити справи і повернутися додому
woman_facepalming 2 like 2
noavatar
aljonyshka• 18 апреля 2025
39
Ответ дляФантазерша
Выехала в самые первые дни после начала войны и потом вернулась на время в свой город через полгода. Странное было ощущение. Сложно передать словами. Будто вернулась туда, где все такое близкое и родное. Визуально ничего не поменялось, но это гнетущее чувство внутри, что внешне всё в роде хорошо и спокойно, но все это спокойствие обманчиво и под видом привычного и родного теперь новая реальность, к которой не хочется привыкать. Ощущение что под знакомой оболочкой теперь совершенно другая страшная реальность.
Написала сумбурно, не мастер составлять слова в предложения, но это чувство уже почти два года не покидает когда думаю о поездке в Украину
На сколько точно Вы передали мои ощущения....
crying_face 1
noavatar
Camomile-Anna• 19 апреля 2025
40
Ответ дляЗаліковий троль
Я повернулась додому в березні 24 року (виїхала в березні 22). Цілу ніч не спала перед цим, чекала, коли я вже буду вдома. Навіть на кордоні мені здалося вже зовсім інше повітря… таке моє, рідне. Навіть брудні вулиці, страшний під їзд (після європейських) мене не засмучували, а навпаки - здавались такими рідними. Мені здається, що я була найщасливішою людиною в світі. Всім посміхалась) Шкодувала, що не повернулась раніше…
Але моя ейфорія була в мене, приблизно, місяців 8-9, потім вся ця реальність, а зараз я вже, мабуть, жалкую, що повернулась. Бо дуже страшно за дітей. Дуже. Кожна балістика і в мене аж все завмирає і трясе. Кожний вечір довго не можу заснути, бо все летить, приймаю заспокійливе, але воно ніхрена не заспокоює. Живу в постійному страху. Якщо Ви, автор, думаєте повертатись, то моя Вам порада: не треба…
Теж саме в мене, були в Ніеччині 5 міс і поврнулися восени 2022, але не в рідний Харків, а в Київ. А тепер міркую, що треба поїхати з України, бо утримуваи нашу мафіозну владу своїми податками, я не хочу і не бачу сенсу.
like 1
  • 1
  • 2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого


Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2026 Советчица Kidstaff