Чому я така? Не можу заспокоїтися, так соромно..

Аж плакати хочеться. Чому я така жлобиха?! Як це побороти? Чому я така?
Поговоріть зі мною..
Здається я себе зараз з´їм цими думками..

Сьогодні день народження в сина, запросили друга, я нагодувала їжі, замовила торт.
Кажу: їжте добре та підемо в розважальний центр , вони поїли, пішли..
Бігали, до мене підбігали лише води попити. Потім, вже говорю, що через 30 хв йдемо додому. І тут мій син говорить мам,купи щось поїсти, дуже хочеться. Але для мене там дороге меню. Кажу,прийдемо додому і поїсте. Він ще раз попросив, я купила картоплю фрі, і знаєте що вчудила, Одну на двох!!! Де я була в той момент і про що думала я не знаю. Такий сором!🙄 Вонизїли, пограли ще пів години і пішли додому. Вдома я їм грію їжу, і тут дзвонить мама друга і просить щоб він йшов додому. Мені так соромно, поклала йому два шматочки піци і шматок торту з собою, відвела додому.
А тут син говорить: він мені подарував 500 грн. І тут мене взагалі накрило..

Чому я така жлобиха! Чому не купила фрі кожному? чи морозива можна було. Таке враження що десь літала..

От як тепер себе вибачити.
Дитина йшла на день народження, з подарунком, і тут таке жлобство.
Чоловік мене також насварив, сказав: ти що взагалі не думала ні про що, як так можна?
Як побороти в собі це все? Як не робити такого в житті?
Ще ж дитина прийшла додому і розповіла що я нічого не купила там..
Хоча я оплатила вхід+ ігри. Але не погодувала там..