Детская наглость. Кто сталкивался?

Шок пройде, почнете діяти

Приучаю своего давать сдачи . Наглые начинают его избегать)

Так було завжди. І в наш час, і 10 років тому, і 20, і 30

У нас была компания на площадке. Одна девочка была самая наглая все отбирала и всех обижала. Но мама пыталась разгуливать, нельзя сказать,что ей было совсем плевать на поведение своего ребенка. Когда им исполнилось по три года,видимо мозг начал коллективно работать, они собрались все вместе и надевали ей тумаков :)) не дрались, но вдруг решили сопротивляться и причем вместе. Мы стояли открыв рот и наблюдали ,как наши дети становяться социальными :)) Нужно отдать должное маме, она не вмешивалась. Дети наши дружили ещё долго потом.

Згадався мій випадок
Давно було. Дитячий майданчик, пісок. Моїй дитині на голову сипе пісок інша дитина, мій відмахується від піску, як може, але сипальщика не чіпає.
Я зробила зауваження мамі, а вона замість того, щоб змусити свого припинити сипати на голову з відерка пісок, розказує, що вона йому про це говорила і не раз, а він не хоче її слухатися і так грається, він же не б´ється...
Я пішла до піску, зачерпнула відерко піску і насипала тому неслухняному на голову і в капюшон.
Мама аж ожила, кинулася до мене, а я їй пояснюю, що мені теж батьки казали не сипатися піском, але я досі не слухняна у них.

У кумы очень наглая дочка, мы дружим, но конфликт был единственный на почве детей. На что мне дан был ответ ’ я не собираюсь ее ломать’. А там капец поведение... Девочке 8.
Вчера на площадке стала свидетелем ситуации. Пришла на площадку мама с ребенком по всей видимости аутистом, он хотел покататься на определенной качеле, это поняла компания детей лет 9-10 и специально!!! 40 минут по очереди катались именно на ней! Хотя мама просилв их вежливо дать ему тоже покататься. Они по очереди донимали мальчика, а когда мама всталв на его защиту, то начали специально цеплять словесно ее... Я в шоке! Такие маленькие, а уже мрази.

Найчастіше чомусь дитячу безпосередність люблять називати нахабством.
Просто варто зрозуміти, що якщо чотирирічці не пояснював ніхто, що не можна щось там робити - він про це просто не знає і бере, робить чи говорить просто з цікавості.

А ви можете йому сказати спокійно замість мами - що так не можна, тому що ви не дозволяєте чи щось таке. Без криків і образ.

в 4 это еще может и непосредственость, а вот в 8 это наглость.

Недавно с мамами одноклассниц (наши девочки дружат) как раз поднимали тему воспитания и что сейчас не знаешь, что лучше...Учим состраданию, доброте, взаимовыручке, а может это уже в нынешнем времени неактуально... Даже в классе есть 2 девочки, которые делают, что хотят. Типа лидеры и все должны делать то, что они хотят... Может именно таких надо воспитывать, чтоб потом тебя не гнобили, не буллили и не сыпали песок на голову....

Да многое зависит от родителей. У нас на площадке девочка лет 9ти вечно задирает детей, мама сидит тут же, с младшим ребёнком и делает вид, что не замечает. Растят из дочки лидера, неоднократно фраза звучала. Когда мамы детей уже начинают делать замечания, то мама немного включается и то, не всегда.

Я часто. І мені пофіг на новомодне навіювання, що чужим дітям робити зауваження неможна. Якщо я бачу, що мама ігнорує паскудну поведінку своєї дитини, зауваження роблю я. І роблю так, щоб було зрозуміло з першого разу. Чітко і внятно. На ’мові’ дитини залежно від віку. Чим далі тим більше бачу, що сучасна методика виховання ні до чого доброго не приведе. Діти чим далі тим нагліші, розбещеніші, панує в поведінці вседозволеність, наглість, нетактовність. Немає жалю, поваги, розуміння, співчуття ні до кого. І таких зараз дуже багато

Люди рождаются со злом в душе . При чем сразу его не видно , оно проростает

Самое лучшее - это золотая середина.

Ну дивлячись що.
Тому і для 8 років є те, що їм поки складно зрозуміти - он вище автор обурена що в когось 12річка питає чи дітки-аутисти заразні.

Зате зараз ми спостерігаємо світ, побудований ’правильно ’ вихованими людьми

Можете навести приклад, що кажете таким дітям.

Ну наприклад, якщо дитина зовсім мала 1,5-3 роки і висипає пісок на мою, то кажу щось типу ’ Ти можеш, будь ласка, так не робити, тобі ж не буде приємно , коли тобі так будуть робити?’ і відгороджую свою від тієї дитини (забираю в інший куток пісочниці і т.д.)
Якщо дитина старше (5-7) то там вже інша розмова, залежно від того що дитина зробила і що саме це за дитина. Якщо я її знаю, що вона от дійсно паскудна - зауваження буде в грубшій формі, з іншим тоном. Якщо нічого серйозного і дитина насправді нормальна, просто балується - то м´якше, прошу так не робити. Підліткам можу і норм загнути. Я впринципі стараюсь з дітьми говорити як з дорослими, в мене немає оцих ’сю-сю’, ’гуля’, ’кака’ і тому подібне. Я стараюсь завжди називати речі своїми іменами. До слова, моїм 8 і 1,5, по старшій можу сказати, що веде себе нормально і не дозволяє собі паскудства на майданчику і ніколи не дозволяла, ніколи нікого не ображала, не штовхала, не кусала, всі з нею дружать. А є ровесниця, де мама психолог і має позицію не втручатися в ігри дитини, каже що хай вчиться сама розбиратися, так от та мала така нагла з самого дитинства, вже в 2-3 роки тупо гризла дітей, одній грудь прокусила, іншу теж так вкусила що капець, і при цьому ця мала казала дітям - ’то шо я попросила вибачення перед мамкою то нічого не значить, дограєшся ще раз получиш’ чи щось в такому дусі. Підставляє, сміється з дітей, ображає. Отаке виховання в сім´ї психолога. Вседозволеність. І це дитині було 4-5-років, не більше . Тому все вони розуміють, і з такими інакше, як на їх мові - не можна.