Вам в детстве часто отказывали родители в адекватных просьбах?

Так, постійно в усьому відмовляли, тому я нічого і не просила. Я і так знала, що мені не куплять

Да. Хз почему не купили тетрис в детстве, по деньгам было посильно.

Не пускали долго гулять и на дискотеки и дикий токсичный контроль до маразма. Даже в кафе на выпускной поперлись (.
Не пускали отмечать Новый год с друзьями(

Да вроде нет. Но я росла в бедной семье - особо и не просила ничего. Но родители водили нас в кафе, мороженое покупали без проблем. А вот игрушек было очень мало

А чому ви зараз з такими емоціями вирішили це згадати?

Нет, никогда не отказывали. Но мои просьбы были действительно адекватными.

Я и муж росли в бедных семьях. Я знала что ничего родители не могут купить. Они и так всю жизнь положили, чтоб нас вырастить и выучить и старались где угодно заработать чтоб нам купить то что нужно.

любити не означає купувати все підряд.
іноді відмовам є причина (нема грошей, купиш - буде валятися, морозиво або шось інше солодке вже зʼїла дитина).
загалом чим більше купуєш все підряд по першому проханню тим менше це цінується.
відмовляти в адекватних межах корисно.

мені відмовляли за різних причин, часто це обмежені фінансові можливості. це мене стимулювало рано почати працювати, вміти заощаджувати гроші на свої бажання.

своїй дитині зараз теж не все купую по першому проханню, бо вже було перевірено не раз - купиш і воно через дві хвилини валяється нікому не потрібне. немає цінності

А теперь, наверное, им ничего не ку́пите? Какой привет такой ответ

Мої батьки робили багато помилок, мама мало з ким спілкувалася і тому трохи нереально оцінювала ситуацію. Дійсно, були й неадекватні відмови. Наприклад, ми добре жили в матеріальному плані, але мама не купувала прокладки і я навіть в табір з ганчірками їздила і там їх прала. А також доношувала за старшим братом хлопчачі труси. Так, дурість, так, неадекватно. Але щоб я зараз про це згадувала і жаліла себе....

Мои тоже адекватные и про цены и наши возможности я понимала с раннего детства, но увы . Видимо нравилось ей отказывать

Мене не тільки лупила, економила, не купляла , забороняла дружити і зустрічатись з хлопцями однолітками, мені елементарно не можна було помити волосся дешевим шампунем день через день для акуратності ( дуже жирне волосся було і шкіра), не лікувала ( так я загребла в стаціонар з гайморитом), лишала постійно самою ( особливо в селі), 11 приносити не можна було тільки 12, проклинала і страшила богом, тягала силою до церкви, принижувала перед родичами і знайомими своїми, розказувала всім небилиці яка я погана... і це я згадала 10 частину всього. Короче відривалась над ненависною дитиною любими збоченими способами. Прірва між нами сформувалась така , що наші стосунки уже ніколи не будуть як між мамою і дочкою.

Прочитала в инстаграме высказывания одной женщины, что произошли выкидыши на сроке 14 недель, а дети были очень желанные. Вот от фразы ’очень желанные дети’ нахлынули воспоминания... Хотя со стороны это странно

У вас є свої діти?

Я ничего не просила, потому что мы жили бедно, на сьеме, ещё и отец алкоголик, выносил с дома всё.

Ни в чем никогда не отказывали. Любимая единственная доця

Покупали всё, если была возможность.

О, моя тоже сделала мне замечание, что я часто мою голову (раз в 4 дня для нее это часто при моем жирном типе кожи ). Но я все равно мыла раз в 4 дня, а вот обиду за это замечание я запомнила

Какое это имеет значение?

Нічого не дозволяли, я ніколи їм не казала, але так образливо було, ми малі, по тв два канали, двоюрідній сестрі дали погратися приставку, я так просила щоб відпустили подивитися, а мене не відпустили, на гуртки теж не пускали, бо треба допомагати вдома. Більш за все шкодую, що у музичну не пустили.

Может она вам покупала дорогое мороженное и дорогие бальзамы, тратить деньги на хрень, тоже считаю глупо.
Мои меня не баловали, возможно у них были свои аргументы. Я не в обиде была, благодарна за все что смогли дать.

Нет, автор, такого не было. У меня были карманные деньги, могла сама пойти купить настольную игру или какую-то ерунду, мороженое, пироженое... Жили не богато, родители инженеры, не шиковали, но все необходимое в доме и у меня было. Лучшее время!

Повезло вам
Адекватные родители

Не покупала(

Я ніколи нічого не просила, бо грошей не було.
Потім ми стали як в анекдоті ’Тату, ти тепер будеш менше пити? Ні, дітки, ви станете менше їсти’
Але і це було норм)
Я навчилася підробляти з 11 років. І віддавати заробіток батькам, бо дуже складно ж.

Але коли мама не дала мені півтори гривні на пачку прокладок, до мене нарешті дійшла вся картина загалом.

Дитячих образ я не зберігаю.
Стосунків з батьками теж :)

А я зберігаю, мама вже померла, перед батьком вислужуюся. Бо більше і немає нікого.

Травмы отказами не имею. Покупали мало игрушек (мама говорит что тогда жили бедно), один год даже сапоги не купили и я донашивала старые чьи то и какие то Аля финские валенки (или чешские не помню) 5 Кл смеялись с меня немного. Но в принципе всё было. Единственное, мама жалела времени на меня, в больнице если уж три раза в неделю максимум, мне 7 лет на минуточку, читала по 200-300 стр в день от скуки месяц лежала, зубы тоже не лечила мне. В деревню на лето меня сплавляли то два месяца мама могла приехать раз и ещё раз пакет фруктов передать. Но в подростковом возрасте вещи были поэтому спокойно отношусь. Пускала меня мама везде, я особо не ходила. С ночевкой легко, на дискотеку лет в 14-15 тоже и до 3 ночи, ложилась спать и все, папа в Польше был на заработках.
У мужа моего есть травма не купили, в основном одежда, комп, магнитофон. До сих пор бзик. В универ не поступал ТК носить было нечего, пошел в техникум армию и работать. Хотя по интеллекту заткнул бы наших аспирантов легко. Ну как то так.

Отказали идти на бокс. Отказали прыгнуть с парашютом
Парашют очень жалею, что отказали

Я ничего не просила потому что детство выпало на те времена,когда зарплаты на пол года задерживали, да и в магазинах были пустые полки. Работала на огороде с самого детства, помогала по хозяйству. ДР тоже не отмечали никогда. Но в подростковом возрасте у меня всегда были карманные деньги на вкусняшки и танцы.

Но тут хоть понятно, что переживали за ваше здоровье. Вы могли получить травму

Ну я з багатодітної сім´ї, наприклад, але від багатодітних мене не тригерить. До речі, мама теж руку прикладала, била по обличюю до того, щоб носом кров пішла. І як не дивно, у мене з батьками зараз хороші стосунки як між дорослими.
Ви виросли і купили собі все, в чому вам відмовляли. Як зараз модно говорити, треба побалувати та втішити свою внутрішню дитину.