А чи знаєте ви випадки де шлюб розпався із-за конфліктів з свекрухою?

Знаю 2 случая, где тёща подсобила. Но там и жены ’а как же я без мамы?’
Одной муж сказал, выбирай или я или мама, выбрала маму.
Второй я лично говорила: хочешь сохранить семью - переезжайте жить отдельно. И было куда, своя квартира в другом районе. Ой, нет, там нет нормальной школы для ребенка, а кто его после школы покормит, пока мы на работе... и т.д. В итоге сказала маме: ну что, ты добилась своего, теперь я сама осталась... Хотя сама от мамы никуда не хотела.
А теперь ребенок вырос, снял квартиру и свалил, остались бабушка с дочкой сами...

Знаю через тещу

Брак не распался, но свекруха постоянно требовала у мужа, чтобы он содержал своего хитросделанного младшего брата и его семью. Из за этого и были все конфликты

Ми розходились і не жили 4 роки. Якщо оглянутись назад, то винувата я. Була дуже м´яка і дуже якось з розумінням до всього відносилась. І то батьки. І треба терпіти, а терпіти не треба було, треба було її з самого початку коли вона почала мочити коні, захватити так, щоб летіла вона, як сраний віник без зупинки.
Але нажаль я це зрозуміла дуже пізно.

Оце я така м´яка. На перших порах все ’та можна й так, а так нормально’, ну а тепер всі так себе і ведуть.

Квартира чоловіка чи ваша?

У моєї родички з першим чоловіком так було. В силу молодості (20років) обоє віддавали мамі зарплату, і мама там заправляла всім , жили в одній квартирі. Окремо на зйом не могло бути й мови, він не поступався, типу нащо зайві гроші витрачати якщо мама одна в 3кім квартирі, це було 25років тому. Вона довго не могла завагітніти, були проблеми , то його мама ясно сказала що в неї один син, і вона хоче онуків, короче син таки її послухав і розвівся з дружиною через це. При тому що вона терпіла всі реально жорсткі загони свекрухи. Як слід було очікувати, родичка за якийсь час вийшла заміж вдруге, роки лікування і вона народила один за одним двох синочків, а колишній так і прожив з мамою багато років. Ось буквально недавно, вже в років 40+, почав жити з кимось, я вже не знаю з мамою вони живуть чи ні, але на даний момент йому вже 50ка, дітей до цього часу в нього так і не було. Тобто добрих 15років орієнтовно після розлучення, він жив з мамою

Моя думка що в першу чергу тут вина на чоловіку, що він не розставив кордони. Хоча звісно бувають геть жорсткі свекрухи, але в більшій мірі багато залежить від чоловіка

Вилазять на голову тим кому туди можна вибратись. Якби коли мені свекруха сказала вперше: я так порішила, то так і буде. Я їй дала зрозуміти, що так не буде і вирішувати вона буде виключно в своєму домі, то вона не зайшла так далеко в своїх ’порішила’. А так як я думала, ну тож мама, ну добре, то далі це тільки набирало оборотів.
Ми розійшлись коли було рівно 7 років, бо рівно тоді я чоловіку сказала, що так не буде як порішила його маман.

Ми купили вдвох кожен дав половину і записані у договорі у кожного по 1/2 власності.

Зрозуміло. Незнаю, наскільки можна зробити порівняння з вашою ситуацією, але якщо мати чоловика приходить частіше ніж дні народження, то вона вважає житло сина як власне. А додому не запрошують.
Я не можу сказати, що свекруха вплинула на розлучення, але вона часто приходила до мого колишнього, і після її приходу я відразу відчувала, що була мама. Все не так, не там ітп. Квартиру купив на власні гроші чоловік.
А ось до іншої невістки, яка була в сім´ї до мене вже більше 10 років - вона не приходила, хоча жили в будинку поруч. Бо житло дісталося від батьків невістки.
Я - розлучена і давно, інший брат - живе вже більше 30 років разом.
Хоча проблеми були не тільки по цій ситуації, але дуже тригерили такі навідування і потім скандали.