Чому українці вороже налаштовані проти українців?

А ви теж так налаштовані?

Вместо того, чтоб объединяться, живя в одной стране, сами же граждане разделяют друг друга по языку, по взглядам. Устраивают языковые скандалы и драки в магазинах. Больше ж нечего делать.
Давайте жить дружно и у каждого могут быть разные языки и взгляды и это нормально

а згадайте той пост, де жінка описувала, як вони потягом вибиралися з Києва у перші дні війни, з маленькими дітьми, і як жінки на станціях закидали їм у вагони воду, їжу і підгузки.

Ну и да, не забывайте, что страны, которые могут похвастаться сплоченностью - это страны колониальные. У них был конкретный внешний враг. И четкое разделение на чужой-плохой и свой-хороший. А у нас - свои своих п...здили. И доносы писали. И расстреливали. Родина предавала, соседи, близкие.

У мене наприклад дуже багато запитань до держави щодо підтримки та допомоги, а не до співгромадян.

Для того, что бы посмотреть, как евреи помогают друг другу не нужно ездить в Израиль.
Превентивно отвечу на вопрос: в Израиле я была и бываю последние 30 лет регулярно

У нас люди наверное никогда и не чувствовали ценности собственной жизни. ’Моя судьба никому не важна, государству на меня плевать, вокруг только конкуренты, которые хотят урвать кусок послаще’
Логично, что будет зависть, обида, хроническое недоверие и внутренняя враждебность ко всем окружающим.

Як Ви замили захід і схід. Корінне ви наше

І дуже незалежні

Чеченів згадайте

Это действительно важно понимать. Отношения между людьми внутри диаспоры и внутри самой страны - вещи разные.
Не стоит питать иллюзий, будто где-то в мире существует место, где люди в первую очередь думают друг о друге, а не о себе. Я никого не оправдываю и не защищаю, но стоит быть реалистами: никто не станет стоять за вас горой, если это будет противоречить его собственным интересам.

так Україна і була колонією тоталітарної параши. зараз якраз іде війна за незалежність. і стало видно конкретного зовнішнього ворога. а до цього вони нам колискою трьох братніх народів мізки пудрили.

його страшенно рашисти і кримнашисти ненавиділи і ненавидять досі.

А при чому тут захід і схід? Чи на Донеччині не було українців за національністю?
Чи в Львівській чи Івано-Франківській областях не приїжджали військові з Московії з сім´ями і тільки їх дружин брали викладачами у виші!? А українок місцевих не брали взагалі на викладацькі посади!? Ви це знаєте!

У нас психолог в школе как-то на родительском собрании сказала - какой папа, такие и дети. Какой президент, такие и граждане.... Так что да, если государство не заботится о своих гражданах, плюет на них, разделяет, то с чего граждане в массе своей будут другими...

Ну ви як моя мама, чесне слово

Ну не знаю, у нас одна вышла раньше с экзамена, мы хоть тему узнали. Толку с этого никакого но я хоть шла заранее зная что это не экология. В своем кругу мы рассказываем кто что делает, как лучше. Но вот у меня есть соседка, она вечно на работе, мама вечно больная (скачет писец как), денег нет. Они надеятся, что я помогу с документами. Но блин, мне помогали социальные ассистенты, служба распущена., могу только сориентировать, но не звонить писать, ездить.. также как я когда приехала, мне подруга которая бвла раньше, сказала что она решила проблему сл школой сыну на след год. Я спросила как мне ее решить, может ли она помочь, она сказала что не знает, что ей помогли. Я тоже делала сама все, в школу эту они попали. Не считаю что надо все делать за людей. Можно набрать если это срочно, но не оформлять же все и брать рандеву за людей (хотя и это сделала). Для меня информация это уже помощь. А некоторые наши ждут прям помощи от А до Я. Ну кто это будет делать когда сам не знаешь куда и когда бежать?

Попытка переобуться в полете не засчитана

В словесних демагогіях ви певно на першому місці в компаніях. Візьміть собі медаль за це.

Від нужди, образ і невдоволеності життям, які накопичені поколіннями.
Це виливається у злобу, заздрість, необхідність порівнювати себе з іншими, постійне міряння горем та бажання щоб ’в іншого було так само погано/складно, як і в мене’.
А зараз цьому ще додатково сприяє інформаційна політика в Україні. Цілеспрямовано стравлюється населення між собою на підставі різних гострих тем: військові-ухилянти, українська-російська, виїхав/втік-залишився, патріот-не потріот, бідний-багатий і т.д. Як наслідок такої інфо-політики - маємо розпалювання озлобленості серед населення та збільшення претензій в українців до українців, а не до влади чи росії.
По цих же причинах українці не вміють радіти за інших. І це навіть можна побачити не серед чужих, а в своєму ближчому колі, серед рідних та друзів.