Чат гпт сочинил стих о форуме Советчица

Пусть ваш чтат жипити покажет нам лицо легенды форума - Маньки Челябиинской
Может он больше знает
Мы хоть на свою королеву посмотрим❤️

смарагдово-ермаковская тролляка пишет посты и получает 8 грн на которые покупает просроченую скумбрию, что её обсуждать

Gemini переделал

На «Кидстаффе», где незримый форум длит
Своё существованье, то ли явь, то ль призрак сети,
Там, где дисплей мерцает, и висит
Вопрос, что в суете родительской задеты
И мамы, папы, бабушки, и тётушки,
Чей путь проложен сквозь пелёнки и игрушки.

Как колыбель избрать? Не этот, верно, спор
О том, что суть бытия, но всё ж, вопрос не праздный.
Иль крем для кожи, чтоб не вызвать приговор
Аллергии? Здесь ответ, подобно бездне ясной,
Раскроет толщу знанья, что годами
Копилось, словно пыль, меж нами.

Секреты воспитанья, жизни парадокс,
Как вязкость дней преодолеть с улыбкой,
Когда под сердцем бьёт часы Ананке-кокс
(Иль просто кашель, вызванный ошибкой
В диете). Здесь не собеседник, но соратник
По общей доле, чей удел — быть лишь понятным.

И каждый шаг, сколь ничтожен он в масштабе
Космоса, здесь имеет вес. И помощь, что подана
Рукой незримой, в киберпространстве, бабе
И деду, маме, коим ночь длинна.
На «Кидстаффе» ж, знанье, что подобно свету
В конце тоннеля, но без пафоса к рассвету.
Оно ведёт, не обещая рай, но просто путь,
Где можно быть, где можно что-то почерпнуть.

Гениально

На «Кидстаффі» – думи материнські


На «Кидстаффі», де кожен дотик слова
Лунає, наче вільний птах в просторі,
Зібрались душі, сповнені любові,
І серця, що змагаються у горі
Чи радості, бо доленька дитяча
Плекається тут щиро, не інакше.

Як колисанку вибрати дитині,
Щоб сни летіли, наче ті пташки?
Чи крем цілющий, що у час лихий
Розгладить шкіру, як весняні квіти?
Тут мудрість предків, що віками жила,
Як річенька дзвінка, до вуст тече до дна.

Таємні знання про дітей зростання,
Як через терни йтимеш без упину,
З усмішкою, як світло сонцерання,
І не зламаєшся, мов давня та калина.
Тут друзі, наче ластівки, зберуться,
Й думками спільними серця зіллються.

Бо щастя діток — то єдина мета,
Його плекати, мов святу зернину.
Тут кожен крок — то доленька нова,
І допомога, мов ріка без спину,
Несе підтримку у житті складнім.
На «Кидстаффі» дух прагне до мети,
Як промінь сонця крізь густі ліси,
Веде до знань, до правди, до краси.

Вот, девочки, как должно быть на Советчице:
Друзья и собеседники — как семья,
Общая цель — в счастье малышей и радости
Помощь друг другу, мудрость сердца и ума
А мне тут вчера тааакое писали , даже могу сказать кто: некто Цыпокрад или Цыпуукрав. (TsiporKrav)

На «Кидстаффі» – поле битви марне
На «Кидстаффі», де кожен дотик слова
Палає, наче жар в осіннім вітрі,
Зібрались душі, сповнені суворо,
Й серця, що б´ються в марній, лютій грі.
Не мати тут підтримки, а натомість –
Лиш гостру пристрасть, неприховану помісь.

Як колисанку вибрати дитині?
Не відповідь – а злий лукавий сміх!
Чи крем цілющий, що у час лихий
Розгладить шкіру? — Ні, тут лише гріх
І заздрість, мов отрута, серце точить,
І погляди крижані, повні злості, роплять.

Таємні знання про дітей зростання?
Лиш осуд тут, і люта засторога.
Як через терни йтимеш? — Аж до дна
Твоєї слабкості, без сил, без Бога.
Не друзі тут, не ластівки зберуться,
А круки чорні, що з тобою б´ються.

Бо щастя діток — то не спільна мета,
А привід для докорів і наруги.
Тут кожен крок — то пастка, хай і та
Мала, але вона веде до туги.
На «Кидстаффі» дух прагне до мети
Не миру, а лиш помсти й гіркоти.
Як промінь сонця крізь густі ліси
Не знання, а лиш ненависть несе.

Жив Петя, пухнастий, кумедний,
У палаці своєму, та лиш сумно було.
А Вова скаче, така непосида,
По єтерах літає, мов чарівне крило.

Зустрілись якось: він — з повною жменькою шоколаду,
Він — з диском, де записано кіно.
І погляд їх стрівся, як ніби проміннячко,
І з іскорки тої любові засвітила.

Він ніс йому цукерки, що в схованці мав,
Він — жарти, що сам пригадав.
Він слухав розповіді, як він ві сні літав,
Вова ж його, кругленького, обіймав.

Нехай кажуть: «Різні вони надто!»
Один лиш бігає, інший — стрибає.
Та серцю ж бо любому досить і факту:
Коли щира ніжність, любов розквітає.

І жили вони довго, щасливо, у згоді,
Петя з Вовою — диво для всіх.
Бо справжнє кохання знаходить у Воді
Навіть там, де для нього місця й не було.

по доброте стиха можно заключить, что чат гпт- это мужчина.

Gemini переделал

На «Кидстаффе», где незримый форум длит
Своё существованье, то ли явь, то ль призрак сети,
Там, где дисплей мерцает, и висит
Вопрос, что в суете родительской задеты
И мамы, папы, бабушки, и тётушки,
Чей путь проложен сквозь пелёнки и игрушки.

Как колыбель избрать? Не этот, верно, спор
О том, что суть бытия, но всё ж, вопрос не праздный.
Иль крем для кожи, чтоб не вызвать приговор
Аллергии? Здесь ответ, подобно бездне ясной,
Раскроет толщу знанья, что годами
Копилось, словно пыль, меж нами.

Секреты воспитанья, жизни парадокс,
Как вязкость дней преодолеть с улыбкой,
Когда под сердцем бьёт часы Ананке-кокс
(Иль просто кашель, вызванный ошибкой
В диете). Здесь не собеседник, но соратник
По общей доле, чей удел — быть лишь понятным.

И каждый шаг, сколь ничтожен он в масштабе
Космоса, здесь имеет вес. И помощь, что подана
Рукой незримой, в киберпространстве, бабе
И деду, маме, коим ночь длинна.
На «Кидстаффе» ж, знанье, что подобно свету
В конце тоннеля, но без пафоса к рассвету.
Оно ведёт, не обещая рай, но просто путь,
Где можно быть, где можно что-то почерпнуть.

Все полнейший бред.. Ни рифмы, ни такта, ничего. Надоели эти иишные вбросы везде что картинки что типа стихи.
автор, напрягите мозг и сами придумайте стих, слабо?