Я загоняюсь або чоловік-пофігіст: що у нас не так?

Люди добрі, я вже втомилась дуже сильно від напрягів і розривання між чоловіком і дитиною. Писала тут і мені деякі коментатори написали, що це я сама затуркана і якщо чоловік щось робить, він робить щось не так. І я тим його цькую.
Але по факту: чоловік дитині приділяє увагу 10 хвилин в день. Решту часу - дитина тільки на мені. У нього нема уявлення про режим дитини, що він їсть, як він живе.
Приклади ситуацій.
1. Він: завтра ми їдемо в гості до мого приятеля, його треба уважити, з дитиною, бо в нього теж дитина. В 14:00
А малий в цей час стабільно спить, як годинничок.
Я кажу: давай, без питань, але давай домовимось трошки пізніше, бо малий спить. Ні туди ні сюди.
Він: у тебе завжди все не так, я вже домовився.
Образився

2. Виїхали до родичів. Я з 8 ранку з малим у дворі, тягав котів, рив землю руками. В 11 встав чоловік, взяв зі столу нарізаний огірок, сунув малому.
Я: сонце, він всю землю перегріб руками. Давай помиємо, потім поїсть.
Він: роби все сама, я все роблю не так.

3. Спека сильна, повів його фоткати і малий лишився сидіти на жарі катати машинку.
Прошу вдягнути панамку або забрати в тінь.
У відповідь психи.
Роби що хочеш.

Купа таких дрібниць, але я не можу промовчати, коли питання стосується здоровʼя дитини. Невже я задрочена занадто і треба просто мовчати, коли дитина руками в землі їсть, або коли солену червону рибу йому запихають?
Або чоловік умисно так робить, щоб мати нагоду сказати: роби все сама, бо я роблю не так?
Допоможіть розібратись, де все йде не так(((((