ТебеОноНадось• Изменено 23 августа 2025
Як ви ставитеся до тих друзів, хто не вітає вас з ДН?
Наприклад, що ви вже купу років на відстані, хтось в різних містах чи різних країнах. Але на свята один одного вітаєте, чи дзвінок, чи повідомлення, але наче контакт є (можливо, і химерний). Та з часом стається так, що ви памʼятаєте про їхні дні народження, пишете, вітаєте, а вони про ваш - ні. Вам байдуже, і будете і далі їх вітати? Чи приймаєте рішення більше не спілкуватися, бо спілкування та дружба на відстані з часом стають неможливими (коли цього часу, певно, пройшло занадто багато). Напишіть свою думку. Дякую.
1
3
37
0
К меня нет друзей, с которыми я общаюсь раз в год на ДР. Есть такие люди в рассылке,но это не друзья,а просто знакомые и я даже не знаю регулярно ли они меня поздравляют или нет
Напишу свое отношение. Нас было три семьи где дети родились с разницей в 2 мес каждый. Т е все примерно помнят когда у кого др. Со временем я заметила что поздравляю детей только я, мою дочку не поздравляют. Я свернула эту лавочку. Теперь просто общаемся раз в год.
2
Как правило если меня не поздравили я тоже не буду поздравлять, но если человек просто забыл или уважительная причина и потом мы дальше продолжаем общаться я поздравлю конечно
1
Просто наступного року також ’забуваю’ поздоровлення на ДР.
Дуже допомагає скинути не потрібних людей в моєму житті.
Дуже допомагає скинути не потрібних людей в моєму житті.
3
О, моя ситуация. Первый раз подруга не поздравила меня. Мы с ней уже давно не общаемся тесно, но с войны даже переписки стали редкими. С обоих сторон. Мы в разных городах, не так много общих интересов. Но она всё равно дорога мне, и я хочу как-нибудь встретиться и пообщаться. Это, очевидно, будет совсем не так, как раньше, но и мы не те) Это нормально.
Да, я буду и дальше её поздравлять. Не знаю, что побудило её не поздравлять меня, возможно, она считает, общение без встреч безпреспективным. Но я хочу поддержать контакт, и мне не сложно сделать человеку приятное хорошим тёплым поздралением (не открыткой и не стикером, конечно же).
Да, я буду и дальше её поздравлять. Не знаю, что побудило её не поздравлять меня, возможно, она считает, общение без встреч безпреспективным. Но я хочу поддержать контакт, и мне не сложно сделать человеку приятное хорошим тёплым поздралением (не открыткой и не стикером, конечно же).
1
У мене так з родичами , я перестала вітати також… для мене принципово,особливо,коли фейсбук нагадує про день народження..
Дружба це не спілкування в соцмережах. так, навіть якщо подруга далеко, але згадує коли їй добре чи погано, то вона подруга. А дні народження, це не важливо.
В зависимости от того какое в целом общение. Я никогда не поздравляла с др друзей, я не помню про др и у меня плохая память на даты, помню только то что с детства знала
У меня из друзей только муж. Остальные просто знакомые. Я взаимна. Меня не поздравили, я их тоже.
2
В мене ситуація така, що колись дружили з дівчатами тісно. Потім розійшлися шляхи, але якийсь час одна одну вітали. Ну і спілкувалися он-лайн в звичайні дні, не лише на свята. А потім спілкування майже зникло, привітання також, ось я памʼятаю про їхні дні народження, вітаю, а вони ні, можливо, зайняті. Чи ще щось. Але я замислилась, чи це взагалі спілкування і дружба, чи все вже давно в минулому та я тримаюся за примари минулого. Якось самотньо на душі. Я про їхні свята памʼятаю. Чи тепер і мені мовчати, не писати, чи все ж писати…
1
1
В мене часто буває, що я просто забуваю, або злетіли в збережених дати днів народжень. Мої вітання не залежать від того чи вітають мене
1
Я не дружу з тими, хто вважає вищим проявом дружби не забути про день народження.
Бо я сама не формалист. А ці образи дуже виснажують.
В юнацтві була подруга, там треба було не тільки її святе ДН не забути, а і день знайомства.
Вона сама ніколи не забувала, завжди намагалася привітати першою - північ, перша година ночі, шоста ранку...
А якщо забудеш, який сьогодні день, то це була образа всіх образ, ридання, істерики.
Потім життя звело зі ще однією приятелькою. Там треба було пам´ятати її ДН, ДН чоловіка і сина. І постійні нагадування, що вона не може пробачити, якщо її не привітають.
Для мене це гіпернавантаження.
Ну нафіг.
Бо я сама не формалист. А ці образи дуже виснажують.
В юнацтві була подруга, там треба було не тільки її святе ДН не забути, а і день знайомства.
Вона сама ніколи не забувала, завжди намагалася привітати першою - північ, перша година ночі, шоста ранку...
А якщо забудеш, який сьогодні день, то це була образа всіх образ, ридання, істерики.
Потім життя звело зі ще однією приятелькою. Там треба було пам´ятати її ДН, ДН чоловіка і сина. І постійні нагадування, що вона не може пробачити, якщо її не привітають.
Для мене це гіпернавантаження.
Ну нафіг.
2
я завжди всіх вітала, коли мене не вітали ображалась, зараз забила, теж вже майже нікого не вітаю)
ненавиджу вітати когось
і аналогічно - бісять ті, хто вітає для галочки... тому пофігуу впринципі
і аналогічно - бісять ті, хто вітає для галочки... тому пофігуу впринципі
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу