ТебеОноНадось• Изменено 23 августа 2025
Як ви ставитеся до тих друзів, хто не вітає вас з ДН?
Наприклад, що ви вже купу років на відстані, хтось в різних містах чи різних країнах. Але на свята один одного вітаєте, чи дзвінок, чи повідомлення, але наче контакт є (можливо, і химерний). Та з часом стається так, що ви памʼятаєте про їхні дні народження, пишете, вітаєте, а вони про ваш - ні. Вам байдуже, і будете і далі їх вітати? Чи приймаєте рішення більше не спілкуватися, бо спілкування та дружба на відстані з часом стають неможливими (коли цього часу, певно, пройшло занадто багато). Напишіть свою думку. Дякую.
показать весь текст
1
3
37
0
Нормально. Даже завидую. Не всем так не повезло, что в голове куча дат рождения бывших одноклассников, детей коллег и внуков соседей..
Это давно не было дружбой. Дружба - это не картинки в вайбере.
Вы были просто знакомые люди. Со временем, это сходит на нет естественным образом. Думаю, они даже не заметят, что вы их перестали поздравлять.
Вы были просто знакомые люди. Со временем, это сходит на нет естественным образом. Думаю, они даже не заметят, что вы их перестали поздравлять.
У меня логика такая: хочу поздравить человека, маякгуть,что помню - поздравляю. Не хочу - не поздравляю. Это не зависит от обратных поздравлений.
У меня знакомая ’берет на карандаш’ тех, кто не с самого утра позвонил-поздравил, ну, и любит, чтоб звонили, а не слали меседж/смс. На мой взгляд, какая-то глупость. Звоню ей, когда мне удобно 😁
У меня знакомая ’берет на карандаш’ тех, кто не с самого утра позвонил-поздравил, ну, и любит, чтоб звонили, а не слали меседж/смс. На мой взгляд, какая-то глупость. Звоню ей, когда мне удобно 😁
Это Вы в точку. Общаешься человеком раз в пятилетку, вроде и не плохой человек, но зачем он отнимает время дня твоего рождения своими дежурными поздравлениями?
Ненавиджу привітання з дн. Оці дзвінки і повідомлення щоб сидіти весь день на телефоні, і кожному дякувати. Радію, коли з дн вітають тільки найближчі, з якими і святкую . Але останнім часом взагалі люблю святкувати одна , так як сама хочу, в тишині і гармонії. Дарую собі приємний подарунок і сама себе розважаю. Більшість вітань з дн роблять аби було, і після привітань починаються допити як у мене справи, де святкуєш , чому не святкуєш, а ти що, а чоловік що... ітд ітп. З тими, з ким хочу святкувати - сама пропоную зустріч . Як правило це одна- дві подруги і чоловік і зі всіма окремо зустрічаюсь. Сама вітаю самих близьких як правило картинками. Звонити і вигадувати на ходу якісь банальні фрази не маю бажання. Взагалі не звертаю увагу на те, хто привітав , а хто ні. Кожного року вітаю як правило одних і тих же людей. Вітання для мене це формальність як добрий день/ до побачення - пусті слова.
Не буду ображатися, але і вітати перестану, якщо мене не вітають.
В одні ворота нічого не працює)
В одні ворота нічого не працює)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу