Гопница-Советчица• 26 августа в 15:08
Батьки постійно порівнювали мене з іншими дітьми.
Як позбутися цього внутрішнього критика, який досі звучить у голові?
2
3
28
0
Я не позбулась, 40 +, але навчилась розуміти, що в деяких порівняннях я виграю :)
Мене порівнювали з братом ( але він правда розумний, кандидат наук, і взагалі класний, люблю його).
Так, на його фоні я не дуже, але в дечому краща за нього :)) Ось так я навчилась перекручувати порівняння в свою сторону
Мене порівнювали з братом ( але він правда розумний, кандидат наук, і взагалі класний, люблю його).
Так, на його фоні я не дуже, але в дечому краща за нього :)) Ось так я навчилась перекручувати порівняння в свою сторону
1
1
3
Порівняйте подумки батьків з іншими їхніми однолітками. Подумайте чи були вони такими ж класними, успішними, правильними як батьки тих дітей з якими вас порівнювали.
Завжди знайдеться хтось кращий, хтось гірший. Для тих дітей теж можна було б знайти купу прикладів ще кращих дітей. Це гонка за незрозуміло чим, в треба просто жити, бути собою та насолоджуватися своїм життям.
Завжди знайдеться хтось кращий, хтось гірший. Для тих дітей теж можна було б знайти купу прикладів ще кращих дітей. Це гонка за незрозуміло чим, в треба просто жити, бути собою та насолоджуватися своїм життям.
4
1
З цікавості, автор, а зараз батьки дослухаються до вашої думки? Радяться з вами стосовно важливих питань? Чи ви в їхніх очах залишилися так само маленькою дівчинкою?
Менше слухати психологів, просто подорослішати та усвідомити, що батьки дали вам те, що змогли. Все. Вони наповнили вашу чашу життя лише трохи покривши дно, а чим ви наповните своє життя далі лише від вас залежить і відповідальність на вас, а не на батьках.
5
Це не важливо. Важливо лише те, що автор залишилась дитиною, не подорослішала і не почала брати відповідальність на себе. Це ж так зручно звинувачувати когось (батьків) а не себе
2
1
Ооо, у меня все детство так было. При этом у меня в целом классные и любящие родители. Но отголоски этих сравнений до сих пор живут во мне. И сейчас, когда мама мне рассказывает про кого-либо, или чьи-то успехи я всегда воспринимаю это как сравнение с собой. Ничего не могу с этим поделать
Ні, це якраз важливо. Особистість формується з дитинства. Якщо від батьків не буде підтримки, а лише порівняння, що хтось кращий, дитина завжди буде думати, що щоб вона не робила все рівно це буде не достатньо добре
Мне около 40 ,а до сих пор критик в голове и постоянно мысли что я ’плохая’. Считаю бредом,что надо верить в себя. Когда есть судьба и ничего изменить нельзя.
Так, але дитинство закінчується, а особистість продовжує змінюватись і далі вже це цілком і повністю вибір людини - нити яка вона невдаха завдяки батькам чи щось робити щоб бути успішною
2
Один раз сказати, що немає сенсу це робити інакше людина почне порівнювати їх (своїх батьків) з батьками інших
А яка мотивація на зміни, якщо з раннього віку дитину порівнюють в гіршу сторону. І будь які досягнення знецінюються
Ви не розумієте масштаб проблеми. Я психотерапевт, в мене є клієнти, які досягнули професійного визнання, ніхто з їхніх колег не сумнівається в їхній компетентності, є всі ’атрібути успіху’, але при цьому нещадний голос внутрішнього критика, який доводить до відчаю і депресії.
Зеркальте, не общайтесь, объясняйте, игнорируйте. Вариантов масса, зависит от настроения человека.
Меня уже это не парит. Я знаю откуда там ноги растут
Что посеешь то и пожнёшь...если никто в меня не сеял то что ж.
Что посеешь то и пожнёшь...если никто в меня не сеял то что ж.
Сейчас муж занимается тем что сравнивает дочь с кем-то. Предлагаю сравнить себя с теми родителями..
Мене порівнювали
Комплекси досі зі мною
От недавно я мала складати іспит. Стільки невпевненості, кажу мамі - я не складу. А вона - якщо ти не складеш, то хто там його взагалі складе?
Заради об´єктивності- я дійсно одна з найсильніших учнів у групі.
Іспит склала, на високий бал. Але це, напевно, вперше, коли мама таким чином сказала, що я краща
Комплекси досі зі мною
От недавно я мала складати іспит. Стільки невпевненості, кажу мамі - я не складу. А вона - якщо ти не складеш, то хто там його взагалі складе?
Заради об´єктивності- я дійсно одна з найсильніших учнів у групі.
Іспит склала, на високий бал. Але це, напевно, вперше, коли мама таким чином сказала, що я краща
1
У мене таке саме. Мамі була дуже важлива чужа думка. Оці постійні розмови що у тої дочка заміж вийшла а у тої народила. І зараз вже маю свою дитину то теж а у тих син всі столиці знає а у тих англійською говорить. Це мене бісить страшно. Просто ігнорую, ніби не чую. Але і душі закипаю.
1
Хорошо познакомьтесь с теми, кого ставили Вам в пример.
Сын маминой подруги, ’очень хороший мальчик’, стал вором, наркоманом, жиробасом 150 кг, сдох от наркотиков лет в 35.
Сын маминой подруги, ’очень хороший мальчик’, стал вором, наркоманом, жиробасом 150 кг, сдох от наркотиков лет в 35.
Всех прошлого поколения сравнивали, меня тоже, и никогда не хвалили, и не говорили что любят и тд и тп, это было нормально и считалось что сравнение подстёгивает стать лучше. Просто осознать это , отслеживать свои реакции
Забувайте слово мотивація. Її не існую у довгостроковій перспективі. Спочатку є бажання, а далі працює лише дисципліна та звички - старі як то перекладання відповідальності на батьків, або набуті нові які роблять людину такою як вона хоче бути
Ок, змінюємо одне слово на інше, але суть не зміниться. От для того, щоб працювали нові звички потрібно позбутися тягара минулого досвіду, що і хоче автор. А більшість коментаторів знецінюють її минулий досвід
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу