Чи може бути поганий чоловік..

Може, може і навпаки. Все від людини залежить

Так

Ні. Хороший батько виховує дітей своїм прикладом

Чи якщо він погано ставиться до дружини, то = що він і поганий батько. Бо ж приклад подає дітям 🤔

Так. Мій тато був поганим чоловіком для своєї дружини, але функції батька виконував на всі 200%.

Якщо ще немає спільних дітей, то подумайте сто разів, чи народжувати від такого

І я схиляюсь до цієї думки

А ви не перейняли мамину роль у сім’ї, ви не так само терпите свого чоловіка?

Хороший батько розведеться з нелюбимою, щоб діти не бачили поганого ставлення

Ні.

А потом темы : «Бьет, пьет, алименты не платит»

не встречала
хотя смотря что такое плохой муж и хороший отец - все относительно

Діти сприймають близько до серця, коли допустимо ображають маму чи тата, бо асоціюють себе з ними, уявляють себе їх частинкою. Якщо ваш батько ображав маму, то як ви це сприймали? В чому тоді плюси таких сімейних відносин?

Немає любові до дружини, не бʼє звісно, але непорозуміння, сварки, холодність. Але дитину обожнює. Як тоді бути?

в чем проявляется хорошее отношения к ребенку?
мой на словах его просто боготворит ( я такого еще не встречала)
но если взять реальные действия - то такое себе в сухом остатке

Може годувати, купати, гуляти, гратись, матеріально забезпечує, не жаліє на дитину навіть якщо останні гроші. Загалом видно, як любить, не байдуже ставлення як до дружини.

уйдете и всего этого не будет

Розумію. Але позбавити дитину цього важко наважитись. Та й чи справедливо це по відношенню до неї?

Що б вам тут не написали, вибір все одно залишається за вами. І, в даній ситуації, його не уникнути. Вам доведеться обрати: ваші інтереси чи інтереси дитини.

Розумію. Важко, бо у свій час моя мама зробила вибір у свою користь і в мене малої тоді був стрес. Там інше, але і залишаючись дитина бачитиме спотворену модель сім’ї, не хотіла б я щоб вона сприймала відносини наші з чоловіком за норму.

Дитина виросте і матиме своє життя. А ви живіть зараз своє, щоб потім не було боляче.

Дякую вам.

Хороший батько залишиться хорошим батьком, незалежно, від стосунків з матірʼю дитини. Якщо так не станеться - це не ваша провина. Ви маєте право бути щасливою. Доречі, дуже корисний приклад для дитини, особливо дівчинки - вміти обирати себе, а не залишатись жертвою.

Ніхто нікого не ображав, не бив, не кричав, але вони були кожен сам по собі, вкрай мало розмовляли, забезпечував.
Плюсів нема.

Може, приклад мій колишній, як чоловік гівно був, розійшлися як тільки син народився. А ось татом вийшов чудовим, сина любить, виховує і допомагає.

Як ви дитині поясните,так вона і сприйматиме, у мене син спокійно ставиться, що ми зараз живемо з його вітчимом, а його тато живе окремо, але дуже його любить.

Може, мій батько був для мене хорошим - особливо на контрасті з відношенням матері, яка мене майже відверто не любила. Як мінімум, він жодного разу мене не вдарив, навідміну від неї, і з ним я почувалася - людиною, а не домашньою тваринкою, яка не має права на власну думку та почуття. Згодом я зрозуміла, що дещо ідеалізувала його, насправді він також не завжди був таким класним та приємним, і от що хочу сказати - як людина має якісь вади та особливості, які роблять її поганим як чоловіка - то воно і у спілкуванні з дитиною проявится так чи інакше, але все одно, батьківство то інший рівень відносин та залежить більш від одної сторони - від дорослого, тоді як шлюбні стосунки - то справа двох і відповідальність за них на двох сторонах.
Моя мати мала просто талант провокувати його найгірші риси, вони були несумісні, наче лід та полум´я, тяжіння протилежностей у всій красі - бо вони дійсно притягуються, а от як то їм потім бути разом? Все-таки краще з подібними людьми будувати стосунки. Доречі, я набагато більше подібна до батька, аніж до матері, навіть зовнішність (нажаль, хаха) від нього більше.

у мене так само. тато з мамою один одному максимально не підходили і хто знав їх близько, не розуміли, чому вони разом.
але тато був хорошим батьком для мене, присутнім, відповідальним, люблячим.

То ж батьки розлучились? Чи терпіли одне одного?

візьміть, почитайте якісь книжки про стосунки, походіть до психолога. можливо, ще можна щось відродити. ви ж чогось поєднали свої долі, що потім змінилося в ньому?