Люди с тяжелой судьбой...

Прикладіть максимум зусиль, щоб ваша дитина була щаслива. Я вас добре розумію. У мене батька-алкоголіка не було, його не було взагалі. Але токсичні родичі, завищені вимоги до мене малої, бідність 90-х наклали відбиток на моє життя. Я це зуміла лишити в минулому, але це прийшло з віком. Працюйте над собою. Жоден психолог вам не допоможе. Тільки самостійно. І не проецюйте то все на свою дитину. Хай у неї все буде інакше

ок, такая у вас судьба, ничего вы не измените и нет смысла куда-то ехать, будет только хуже, от вас ничего не зависит.
аминь.
а тема к чему?

У меня 2 высших образования, свой бизнес. Сейчас, когда уже родителей нет в живых, я ни в чем не нуждаюсь, в отличии от тех времен, когда приходилось ухаживать за мамой. И да, в моей жизни есть спорт 3 раза в неделю, с тренером и без, есть бассейн, есть массаж. Годами ходила на психотерапию. Этот ваш совет, вы считаете мне поможет?

А які саме погані події у вас траплялись?

работать над собой как?

несчастные случаи, длительные болезни, например, была болезнь я полгода не вставала..подробностей не хочу здесь..

Ну так чудово. У вас багато чого є позитивного і гарного. Розвивайте це.
Вам 48 років. Вашій дитині 10 років. А ви все проживаєте своє дитинство, яке було 40 років тому і все жуєте ту ’жуйку’, яку вже давно треба викинути.

я не жую ту жуйку, я не живу прошлым. Я про то, что я как жила тяжело и плохо с рождения, так и сейчас не лучше..не смотря на какое то внешнее благополучие.

психолог, кстати, мне очень помог я считаю. Я не держу обиду на родителей, мне их очень жаль и хотелось бы дать им ту лучшую жизнь, которой у них не было и которую они заслуживают. Но уже я ничего для них не сделаю, их нет.

Много непрожитых чувств у вас, с детства, и не было опоры и поддержки - с кем можно было бы тогда и поговорить, и поплакать, и судьбу горькую разделить. Вот оно и стоит в душе комом, как непереваренный кусок чего-то. И никуда его не деть и не выразить никак. (Это мое впечатление)

То змініть щось в своєму житті! Що вам заважає, є фінансова змога, це вже чудово? Можна вирішувати питання зі здоров´ям ( від ліків, лікарів до відпочинку, оздоровлення).
Ви не думали, що з таким підходом по життю, як ви зараз описуєте, ваша дитина буде також далека дуже від щасливої і позитивної людини в майбутньому?!

Так судячи з ваших коментарів, ви ці хвороби подолали, і в житті у вас все більш-менш благополучно. Сходіть до психіатра, скоріш за все у Вас депресія

Виходжу з теми. Автор, вам реально до психіатра, навіть не психолога.
Бо на всі повідомлення, хто пишуть вам поради, ви ставите одні тупорилі смайлики ’рукаліцо’. Навіть не прочитав і не зробивши ніякий аналіз тексту написаного.

Я рука лицо никому не ставила. Только мои сердечки за действительно очень хорошие советы.

Брехня, це саме вибір - вибір дорослої людини не напружувати ’булки’ і не брати на себе відповідальність за власне життя.

а вот тут я бы поставила рука лицо.

Совет,который вы назвали брехней, он лучший!!!

Автор, если вы способны шутить как сейчас - значит не всё так плохо у вас! 😀 И вы точно не в депрессии - во всяком случае не в клинической:))

Не знаю у всех или нет тяжёлая жизнь.
Но меня тоже часто посещают мысли, что все в моей жизни даётся с трудом и вся моя жизнь это постоянная борьба с трудностями
Если кратко: родилась и жила в любящей семье, но с 6 класса подвергалась сильному буллингу в школе и это были годы ала, хотя учится я любила. Росла из-за этого стеснительной и закомплексованной девушкой и до 26 лет даже серьезных отношений не было.
И хотя в школе была отличницей, поступить в институт с первого раза не удалось. Спасибо родителям, что определили на контракт.
За год до замужества обнаружили закрытый туберкулёз лёгких (хотя до сих пор сомневаюсь в правильности диагноза). Полгода была на серьезных таблетках и скрывала это ото всех.
За несколько недель до свадьбы поламала серьезно руку. Свадьбу отменять не стала, выходила замуж в гипсе
В семейной жизни столкнулась с ненавистью со стороны друзей мужа, а в последствии и свекрови. Годы жизни с ней были адом не менее чем в школе.
И на данный момент, потеряла дом, стала ВПО и т.д и т.п.
То есть жизнь никогда не была лёгкой и сладкой, а все через боль и страдания

А диплом врача психиатра имеется у вас?

Знаєте, авторе, читаю Вас і згадується притча про сіру качечку і лебедя

у меня тоже есть в жизни ненависть со стороны друзей и родственников мужа, я тоже ВПО, я тоже потеряла свое жилье. Хочу очень вернуться на родину, но не знаю будет ли такая возможность.

Що, не подобається правда?

Обнимаю Вас. Кстати, забыла ещё добавить про первую беременность, которая закончилась выкидышем. Я год отходила от этого, очень тяжело было
Что поделать((. Мне помогает только моя природная способность быстро забывать плохое и стараться ко всему относиться с позитивом. Без этого, я наверное в окно бы уже вышла.
Сейчас радуюсь тому, что слава Богу есть семья, есть ребенок. Живы, здоровы. Это самое главное. Остальные трудности преодолимы.
Надо помнить, что есть люди, которым ещё хуже чем нам.
Есть люди, которые лишились близких, есть люди которые борются с тяжёлыми болезнями и тем не менее не унывают.
Поэтому в сравнении, наши трудности это ничто. Как говорится ’все что нас не убивает, делает нас сильнее!’

А что в вашем комментарии может нравится?

Возьмите горсть соли, обязательно в правую руку, сожмите в кулаке и покрутитесь 10 раз против часовой стрелки, говорите такие слова - все плохое, что мне делали и желали возращаю обратно ! 10 раз повторите. То есть одно вращение и одно повторение этих слов. Соль выбросьте в окно. Работает, увидите

Появилось чувство юмора - и исчезло:)

Автор, есть и вы правы. Не всем солнце одинаково светит. Не все приходят в мир в благоприятную среду, с хорошими генами и хорошим интеллектом. Мало кто размышляет трезво. Но вы говорите правильные трезвые вещи. Да с такими травмами как у вас, крайне сложно изменить свое мышление. Часто это невозможно.

У мене так само
У всіх знайоми все ідеально,що собі забажають все в руки саме іде,здоров’я на 100%,легка робота,успішний шлюб.Все і відразу.Хтось взагалі не працює просто по життю щастить і все вдається
А у мене схоже як у автора,батько випивав не часто та раз в тиждень хватало його закидів на всю сім’ю,сім’я в нас багатодітна так як інші діти старші а я менша в сім’ї то і завжи сиділа дома і приходилось самій захищати маму,так від того стресу мама не хотіла повертатись додому і так само запивала…що я лише не бачила,та пійти не могла бо вона сама мене просила перечекати поки він засне….і так було довго.Потім завагітніла моя старша сестра в 17 років.Мама взялась за себе,переїхала,за для достатку сім’ї.Я залишилась з дитиною сестри так як вона пішла працювати.(бо будинок будували їх)то вона жила з нами, бабусею і татом.Короче в домі прикопувались до мене бо дитина була на мені і не давали нікуди вийти навіть до подруг.
Дуже дуже сильно ображали(бабуля звичайно завжи казала шо вона сидить з дитиною,щоб на себе повісити медалі хоча вдома її майже не було.)І сестра і досі так вважає і навіть дякую ніякого.Хоча малому вже років 8.Залишась я з нив від 3 місяців сама.
Подруг я втратила за цей час бо нікуди не могла пійти.Зате тікаючи від того всього стресу я вступила у відносини і можна сказати тікала з дому. з одним із тих хто першим почав задаровувати мене подарунками,признаватись в коханні і т.і.Я була наче щаслива що хоч є людина яка мене розуміє і кохає,думала з роками все прибавиться та в нас постійно все шось ішло не заплановано,наче врочили.Хоча відносини в нас не були погані відчувалась любов і підтримка.Але не так давно людина кардинально змінилась в дуже погано сторону. і вже більше року я дуже жалкую за цей вибір.(особливо від початку 2025)
Я не маю куди іти.Постійно хворію,чи то через нерви….
Просто ось так два місяці лікуюсь, тиждень норм і далі вилазить щось нове або іще гірше…..Маьуть нема такого спокійного часу щоб зі здоров’ям було все Ок
Для чогось вони потрібні ці випробування?Бо може один рік за все моє життя я відчувалась майже повністю щаслива і це було дуже дано.
Інші роки просто якась невдача
Це мабуть відбір якийсь от чесно.

Сочувствую, таблетки каждый день пьете?