Як вам це оповідання?

Багато тексту

Це мила казка про смішну інопланетянку-непосиду та космічних кондитерів-мандрівників. Сподіваюсь, вам сподобається.

Космічні пригоди Фаїнки
У казковій планеті Водоспади, де мешкали різноманітні милі істоти, жила Фаїнка - кумедне звірятко, схоже на людину, котика, мишку та білочку. Фаїнка мала блискучу рожево-жовту шерсть, з наполовину білими лапками, білі пухнасті великі котячі вушка, пишний рожевий хвіст, як у білочки, та круглі зелені очі з довгими віями, що нагадували смарагди. Ще у неї була коротка рожева зачіска та костюм пурпурового сонечка - красива коротка сукня у чорний горошок та чорний обруч з вусиками жука на голові.
Фаїнка мешкала у невеликому помаранчевому будиночку на вершині скелі над озером разом із своєю молодшою сестрою Мією.
Мія та Фаїнка працювали дизайнерками, шили класні сукні, робили барвисті прикраси та продавали їх інтернет-магазину. Дівчата жили дружно та весело, у них було багато друзів.
Одного разу Мія почула захопливу новину. Незабаром до Водоспадів прилетять легендарні мандрівні кондитери Сашко та Дмитрик з далекої планети, щоб продавати інопланетні солодощі. Останнього разу вони прилітали сім років тому, але на інший материк планети. Але чутки про їхні чарівні смаколики швидко розлетілися та перетворилися на легенду.Тепер Мія з нетерпінням чекала на візит Сашка та Дмитрика. Проте Фаїнку ця новина мало зацікавила.
- Ну то й що? Нічого особливого. У нас теж є класні солодощі, - байдуже відповіла Фаїнка.
А Сашко та Дмитрик дійсно прилетіли. Мія побачила у вікно їхній космічний корабель і покликала Фаїнку. Фаїнка прибігла. Поглянула на космоліт кондитерів - і в неї заблищали оченята. - Ну все, я побігла займати чергу! Бувай! - сказала Мія і помчалася на поляну, куди приземлився космоліт.Фаїнка пішла за сестрою, але не за смаколиками. Фаїнку цікавило інше - можливість покататися на цьому класному кораблі.
Прийшла на поляну. А там навколо червоно-жовтого космоліту зібралась майже половина мешканців поселення. Сашко та Дмитрик стояли коло великого вікна корабля, переробленого під прилавок. Це були двоє симпатичних хлопця у джинсових куртках, у кепках та навушниках, у світлих футболках, та у штанах з футбольними м´ячами, та у сріблясто-білих чоботах-луноходах. Хлопці були вдвічі вищі ростом за місцевих мешканців. Поруч з ними бігали їхні помічники - Борсук, Кіт та Пес у світлих костюмах та у кепках ростом до поясу хлопців, і ставили на прилавок коробки цукерок, шоколадок, льодяників та інших ласощів.
Мешканці Водоспадів, мало не залазячи один одному на спини та голови, дуже швидко розбирали солодощі, платили кольоровими коштовними камінцями.
Фаїнка проповзла попід ногами юрби, але ніхто не звернув на неї уваги через спільну метушню. У вона непомітно пробралася до корабля кондитерів через відкрите маленьке вікно. І потрапила до якоїсь тісної комірки з купою пустих дерев´яних ящиків. Фаїна заховалась в одному з них.
Сашко та Дмитрик, продавши всі цукерки, повернулися до космоліту й полетіли.
Півтора дня Фаїна тихенько ховалася, милуючись зоряним космосом із вікна. За цей час кондитерський корабель вже був дуже далеко від Водоспадів.
Потім Фаїнку знайшов Пес, проходячи поруч комірки, і негайно доклав кондитерам про вторгнення "зайця". Фаїнка благала не висаджувати її на Місяць чи ще кудись, як спершу хотів учинити Дмитрик. Врешті Сашко дозволив їй залишитися у них. Але за умовою, що Фаїнка нічого не братиме й не їстиме без дозволу, інакше вони повернуть її на Водоспади. Фаїнка погодилася та приєдналася до їх мандрівок.
Так минуло більше двох місяців.
Фаїнка стала помічницею кондитерів - вона створювала красиві та барвисті реклами для їх смаколиків, прикрашала коробки та упаковки, малювала дивовижні афіши та плакати, які Сашко та Дмитрик теж продавали разом із цукерками. Кондитери раділи, що Фаїнка стала членом іх екіпажу, бо завдяки її таланту вони стали ще популярнішими у галактиці та піднявся попит на їхню продукцію.
Сашко та Дмитрик випічку типу тістечок, тортів, булочок, самі готували у кораблі, а солодощі типу шоколадок та цукерок зазвичай купували на одних планетах та продавали на інших, чим далі тим краще.
Фаїнка де тільки не була - і на планетах, і на супутниках типу Місяця. Та бачила найрізноманітніших інопланетян, в тому числі людей, як Сашко та Дмитрик, тварин, що вміли говорити та ходити на двох лапах, як помічники Сашка та Дмитрика, звичайних тварин теж, та істот, схожих на мешканців Водоспадів. Ці подорожі були незабутні та просто чарівні.
Але одного разу, ввечері, Фаїнка проходила поруч каюти Сашка та Дмитрика та почула хруст і шепіт. Двері були напівзачинені. Фаїнка заглянула у щілину. А там за розкладним столиком сиділи Сашко, Дмитрик та Кіт і чаювали з вафельними рулетиками, із тих, які мали завтра продавати на найближчій планеті. Досі Фаїнка думала, що вони не їли те, що було для продажі, а їй взагалі це суворо заборонили. А виявилось, що вони по-тихому від неї хом´ячать, та ще й з помічниками.
Фаїнка, не роздумуючи, різко розчинила двері та гукнула:
- Ага, попалися! І хто тепер поїде додому? Ха-ха-ха!-
Ти! - з посмішкою мовив Дмитрик.
Піймав Фаїнку та застібнув у кріслі на десять ременів безпеки. Потім повернувся до Сашка і наказав:
---- Тащи сюди зореліт-шлюпку! - і до Кота, - А ти відвези Фаїнку до планети Водопадів!-
--- Друже, ти чого? - здивувався Сашко - Фаїнка ж дотрималася нашої умови й нічого в нас не скуштувала. Пес це підтвердив. До того ж вона нам дуже допомагає. Ми ще стільки не продавали.
---- Вона - талановита художниця та дизайнерка! - підтримав Кіт.
---- Ми з нею потоваришували! - гукнув Пес, що почув розмову та прибіг.--
-- Фаїнка - найкраща та прикольна! - додав Борсук, що заглянув до каюти.-
--- Хай залишається! - мовив Сашко.--
-- А ви не подумали, що за Фаїнкою, можливо, хвилюється сім´я, друзі? - спитав Дмитрик, - Бо я так зрозумів, вона втекла з Водоспадів без попередження. Може, її зараз розшукують. І взагалі! Хочете, щоб нас звинуватили у її викраденні?--
-- От халепа! І як я про те не подумав? Твоя правда, Дмитрика, - винувато погодився Сашко та пішов по зореліт.
Фаїнку звільнили, а Дмитрик мовив:-
--- Поїдеш додому, бо тебе, певно, зачекалися рідні.--
-- Добре, - мовила сумна Фаїнка і сіла до зореліту. Кіт сів за штурвал та привіз її на Водоспади, на ту саму поляну. --
-- До зустрічі, люба подружко! - попрощався Кіт і полетів назад.
Фаїнка прийшла додому. Там сиділа Мія та плела браслетики зі стрічок. Побачила сестру та кинулася до неї в обійми.-
--- Фаїночко! Сестричко! Ти повернулася! Урааа! - раділа Мія.--
-- Привіт, Мієчко! Як поживаєш? Не хвилювалася через мене?--
-- Ще й питаєш! Хіба можна ось так без попередження щезати? Правда, я здогадувалася, що ти, мабуть, полетіла разом з Сашком та Дмитриком. Я ж знаю, як ти любиш пригоди та мандрівки. Але ж могла би залишити записку про те, куди пішла і нащо. --
-- Вибач мене, будь ласка! Обіцяю наступного разу буду попереджати.-
--- Добре, вирішили. А розкажеш мені про свої пригоди?-
--- Звичайно!
Спочатку Фаїнка ображалася на Сашка та Дмитрика, вважаючи їх жадібними. Але потім зрозуміла, що помилялася. Бо Сашко з Дмитриком самі купували або пекли солодощі, а значить, могли робити з ними що завгодно.
Натомість вона вчинила нечемно і некрасиво. Не попередила сестру про свою мандрівку, пробралася зайцем на чужий корабель та навʼязалася з ними подорожувати. Не можна так робити.
З тих пір Фаїнка ніколи не зникала надовго без попередження та не проникала у чужий транспорт.