Трохи займаюсь розкопками з психологом. Маю відкриття, що прл могло сформуватися в процесі життя з істеричною матір´ю, у якої "слабе серце, тому не переч матері", є кардинальні непередбачувані зміни настрою і трошки нарцисичної травми, схильність втягувати в розборки з батьком дітей - тріангуляція. Холодний відсутній батько то у всіх міленіалів певно. Є чітке відчуття, що свою матір я не люблю. Якби ми не були родичами, я би ніколи в житті з нею не спілкувалася через її постійні істеричні перепади. Я в житті таких людей не люблю і не підтримую з ними дружні стосунки. Баба моя то взагалі була нарцисом. Ми з нею в стосунках завжди ходили по кругу: вона давить, маніпулює, я не піддаюсь, викриваю її маніпуляції, вона впадає в роль жертви і давить на жалість. Типова нарцисіха. У вас таке є щодо своїх матерів?
показать весь текст
1
2
11
62
0
У мене аналогія з дітьми важко, бо я все дитинство чула - мамі і так важко, а ви ще добавляєте і таке подібне. Асоціація з дітьми чітка - це дуже важко
2
1
Отчасти родители влияют на формирование жизненых приритетов ребенка, + наследуется IQ и тип темперамента. А эти составляющие как раз определяют качество жизни. Единственное, что раздражает в психологии - это размазывание по тарелке обид, негативных воспоминаний... ладно бы это было бесплатным развлечением при каком-то центре психологической помощи, нет же, частные консультации, которые стоят немалых денег
1
с расстройствами личности эффективней работают другие направления, например КПТ третьей волны - схема, АСТ, ДБТ.
1
Ну я не розмазую, але в мене є певна злість, мені даже сон приснився після сеансу як я виказую зі злістю що мені надоїли ці безкінечні перепади настрою і переживать за все шоб не нашкодить мамі. Я зла, шо мала бути дорослою з самого дитинства в наших стосунках
1
1
Я як доросла слідкувала шоб людині не дай бог не створити дискомфорт хоча дитина має бути капризною дитиною.
1
расстройства личности - это расстройства второй оси, и медикаментозно они не лечатся, медикаменты применяются для симптоматического лечения.
Психологи в принципе с таким не должны работать, это компетенция психотерапевта.
Психологи в принципе с таким не должны работать, это компетенция психотерапевта.
2
Моя тактика - нікому не помагати поки не попросять, усі дорослі, я не нянька для своєї матері
1
1
А что вы сейчас можете изменить? Вам просто нужно принять тот факт, что в жизни все не идеально, многие люди, если не 98% эгоистичны и не желают вам добра, в эту статистику так же входит ваша мама. Да, неприятно, но это путь к взрослению. Вы должны понять, что можете полагаться только на себя, это снизит сверхожидания от мира и других людей. Просто старайтесь окружать себя людьми, которые заряжают вас, всех остальных по возможности исключите из своей жизни. Все! Увы, но другого выхода нет
1
Загалом етика психологів не передбачає консультування родичів, друзів чи знайомих. Ви просто не в курсі мабуть. Це мішанина ролей - подруги ви по життю або психолог/клієнт. Ото наконсультує вас 😂🤦♀️
4
Але чи можу я щось змінити з тим щоб полюбити свою матір? Бо направду це людина з якою я би ніколи не спілкувалась у своєму звичайному житті
2
Так а де на всіх адекватних взяти ? Вже які є . Це рулетка по життю . Не ви перша не ви остання
3
Генетично нервова система така слаба плюс ще неадекватні дорослі поряд- розкачують і без того іскажоне сприйняття дійсності
1
Слабаки ищут причину в ком-то,сильные в себе.В последнее время психологами и нутрициологами становятся все кому не лень,и благодаря таким как вы они плодятся с бешеной скоростью.Знакомая занялась психологией,при общении с ней складывается впечатление:поехала крышей.
1
Я вас не спрашивала.Куда хочу,туда иду,а вы топайте лучше к психиатру,больше шансов на выздоровление.
1
Да, вам нужно принять неприятную реальность, без идеализации матери, а вместе с этим и свои негативные эмоции. Обсуждайте это с психологом, говорите все, что думаете, позволяйте своим эмоциям проявится. Но не забывайте, что ваша основная цель - ПРИНЯТИЕ.
1
Я не відчуваю ненависті, понятно шо це частина мої особистості і унаслідувані особливості психіки, але у мене багато злості чогось. Навіть холодний батько не такий травмуючий як ці постійні дибільні перепади настрою і у мами больне серце - не засмучуй її
1
1
Я напевно прийму те що ми з нею якісь случайні люди і доля звела нас для уроків, бо ну це зовсім не моя людина
1
Не огорчайте маму, просто избавьте её от собственного присутствия. В ваших комментариях прослеживается эмоциональная незрелость, такое впечатление, что вы по прежнему живете эмоциями своих родителей. Вам нужна сепарация, изучайте себя, свои реакции, триггеры, сильные/слабые стороны характера. Конечно, отдельное проживание от родителей и финансовая независимость.
2
Та вже є сепарація, просто раніше я давила любов а тепер розумію що давила її. Ну понятно шо я не буду обривати їй телефон з упрьоками. Але то видно буде, якшо я приму свою злість і відсторонюсь
1
1
Вы хотите мгновенного результата, а его не будет. Постепенно отдаляйтесь, новые нейронные связи образуются не за один день.
1
Ніякої сепарації у вас близько немає.
У вас майже у кожному коменті : мама, мама.. начебто все життя навкруги плр свого створили. Як алібі на всі випадки життя
У вас майже у кожному коменті : мама, мама.. начебто все життя навкруги плр свого створили. Як алібі на всі випадки життя
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу