Трохи займаюсь розкопками з психологом. Маю відкриття, що прл могло сформуватися в процесі життя з істеричною матір´ю, у якої "слабе серце, тому не переч матері", є кардинальні непередбачувані зміни настрою і трошки нарцисичної травми, схильність втягувати в розборки з батьком дітей - тріангуляція. Холодний відсутній батько то у всіх міленіалів певно. Є чітке відчуття, що свою матір я не люблю. Якби ми не були родичами, я би ніколи в житті з нею не спілкувалася через її постійні істеричні перепади. Я в житті таких людей не люблю і не підтримую з ними дружні стосунки. Баба моя то взагалі була нарцисом. Ми з нею в стосунках завжди ходили по кругу: вона давить, маніпулює, я не піддаюсь, викриваю її маніпуляції, вона впадає в роль жертви і давить на жалість. Типова нарцисіха. У вас таке є щодо своїх матерів?
показать весь текст
1
2
11
62
0
В мене теж дуже непрості стосунки з матір´ю, але я не працюю з психологом, бо вже змирилася. Вона завжди була дуже егоцентричною, з нарцистичними рисами, відстороненою, ніколи не мала бажання приїхати провести час з онуками, жодної підтримки я не відчувала, але ж до себе вимагає уваги та піклування. Іноді я думаю, що це дуже дивно, що вона моя мати. Але справа ще в тому, що перші чотири роки свого життя я жила у бабусі, і вона була для мене людиною, яку я щиро любила.
У мене якраз із сімʼї тільки мама адекватна на мій погляд. І то, всіх інших я вже теж прийняла такими як є - брата, тата і всю його сімейку. Які б не були, то моя родина, значить треба мені було в такій народитися
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу