Умерла моя собака, а муж

Хорошо, что ты не конченная

дуже добре.
вчись, поки я жива.

А чому доречі памперси від какашок не спасають?

У меня нет столько денег, чтоб платить за твои бесценные уроки, как не быть конченной.

Видно, что вы любите животных больше, чем людей
Тем более, человека, который вас поддерживает

Все может быть, но скорее просто не знает, как помочь. И тоже еще нужно обладать запасом душевных сил и осознанности, чтобы давать пространству человеку проживать горе по-своему. Когда тяжело болела моя кошка (член семьи) и потом умерла, родные меня очень поддерживали и все время ее болезни, и когда она умерла. Но после ее смерти мама уже на 4-й день пыталась ’привести меня в чувство’. Не потому что я ее раздражала, а потому что просто ее не хватило видеть, что страдает ее дочь. Поддерживала ли? Да, и очень. Но так, как могла и столько, сколько могла. Я думаю, важно в такой ситуации объяснять свое состояние, но и не принимать на свой счет в том числе ограничения других людей. Поддержка - тоже навык, причем не универсальный, и к сожалению, именно в таких ситуациях часто и приобретается.

Держитесь, по своему опыту могу сказать, что со временем станет легче и вы будете вспоминать много счастливых совместных моментов уже без боли

ну ок, одне дурне написало, буває, але хто ті 9 осіб, що клас під цим дурнуватим постом поставили, оце дійсно дивує

Сочувствую, мы потеряли кошку, горевали так, что у мамы инсульт. Прошло полтора месяца.
У вас мало времени прошло, но всё таки контролируйте себя, попробуйте попить успокоительное. Я вас понимаю очень

Иногда это трагедия и твоя семья, я думала что уйду за ней, реально

Это тяжело, иногда очень, иногда не подьемно. Потому больше никаких животных. Она была моя душа. Частичку себя я похоронила. Теперь мама в тяжёлом состоянии

Вы на приколе или как? По вашему это не горе? Для многих это вселенское горе, это член семьи

В мене хлопчик.
Для них памперси - просто поперечна полоска. Але дуже добре утримують 2-3 пописа.
Для дівчат - повністю закриваючи. Я їх випробувала. Вони не перехватують сечу кобелів (бо напрямок інший).
Ну в після того, як собака зробить кучу в памперс - собаці це заважає. І вона починає їздити на цьому памперсі по всій підлозі. Видавлюючи з памперсу все у всі сторони. Розмазуючи все по своїй шерсті.
Без памперсу купка хоча б лежить купкою. Закриваємо його зараз в коридорі +кухня коли нікого немає. І якщо сходить десь по середині - потім розтоптує по всій площині.
Роки три тому намагалась привчити до пелюшки - вже було запізно. Собака вже була в деменції. Зараз вже зовсім нічого не розуміє. Залишилися рефлекси.

Коли я дома вдень вивожу його на вулицю кожні 3 години.

Блін капець (((
Дуже співчуваю 🙏🙏🙏

Я не знаю я тут подумала
А якщо два памперси спробувати одночасно?
І друге - може знайти людину на підхваті, коли ви відсутні

В нашому рацоні чоловік є, все хочу з ним познайомитися, і ніяк
Він собаку в візочку возить, а коли собаці треба попісяии- тримає на руках, мабуть не ходить собака. А собака величезна, вівчарка
А ось нещодавно проходила повз я без своєї собаки (то й не можу познайомитися) то побачила що у собаки половина голови сива 😭
Мені просто до сліз, як той чоловік турбується про свою тварину

В нас три тижні тому теж померла собака. Прийшлось приспати, бо в неї була онкологія і вона просто вже страждала. Більш невимовний. Але оточуючі теж не сильно розуміли моїх емоцій. Але, як виявилось, дійсно важливо переключитись на щось, якісь речі буденні - спорт, прогулянки, робота. Навіть через не можу в не хочу, навіть коли здається, що зараз буде істерика, а сльози самі собою, мимоволі течуть....бо інакше йде оце залипання та закисання на своїй втраті. Я тільки пройшла це, тому і вам рекомендую спробувати дослухатись порад чоловіка. Біль не кожний зрозуміє, а ваш друг залишиться з вами НАЗАВЖДИ в серці

Сил вам, вы Человек с большой буквы.
Понимаю, что сложно.
17 лет, а что за порода?

Вона звичайна садистка так мучити вже 3 роки тварину .Як нормальній людині прийде до голови щось подібне . Ще й постійно вдома, ближче до страждань, для своєї ж насолоди.
Адекватний власних тваринки знає, коли відпустити, а не кожного дня завдавати страждань .

Держитесь автор! Скажите мужу , пусть даст время выплакаться, пережить утрату, но найдите в себе силы -отпустите!!! Очень сказывается на здоровье все наши стрессы, тревоги.
Скоро будет 2 года как нет моего собакена... до сих пор накрывает...

Надо усыпить собаку и не мучить ее, себя и свою семью,эта жертва не оправдана, и не надо жертвенников возвышать

Так це не зрада переключатися. Ваша тварина завжди буде в вашому серці.

Я і не кажу, що зрада. Я маю на увазі, що треба відпустити цей біль втрати і жити далі. А тварина вже є частиною життя, важливою частиною, тому ці страждання - це ніщо інше, як наш егоїзм, а не любов.