Хто пробував онлайн-терапію?

Нет. Все равно большая часть работы над собой проходит между сеансами

Від багатьох факторів залежить.
Наскільки я колись була впевнена, що онлайн комфортніше і на початку терапії була засмучена, що в потрібному методі краще працювати тільки оффлайн, настільки зараз я б нізащо не проміняла сеанси з терапевтом на онлайн.
Настільки, що фінальний оффлайн сеанс вже двічі переношу я бо не вдається потрапити, але категорично не хочу проходити його онлайн.
Це при тому, що я загалом прихильниця онлайн життя - в мене і моя робота дистанційна, і з друзями/знайомими люблю спілкуватися онлайн.
Але залежить від причини звернення, запиту і методу терапії.
В мене просто чудова терапевт і мало того, що метод потребував фізичної присутності (травмотерапія емдр), так ще і терапевт зуміла створити настільки повне прийняття, безпечний простір, подбати і підсвідомим важливість фізичного комфорту +завжди акцентує увагу, що дбає про фізичний комфорт і щоб казала якщо щось не ок, що я здивувалася і усвідомила, що зі мною можна інакше і бережно. Тобто в мене самоцінність була настільки низька, що якщо б мене посадили в холодному темному приміщенні на луже незручний стілець, то я б навіть над цим не замислилася і терпіла. А вона завжди наголошувала, що робить заради нашого комфорту на сесії і щоб я казала, якщо щось не так (приносить воду, нагріває/охолоджує кондиціонером, провітрює, вмикає світло, бо похмурий день і вибачається за ремонт в сусідньому офісі. А жива емпатійна присутність під час плачу чи опрацювання травматичного спогаду для мене взагалі виявилась безцінна. Я б на жодному вже пройденому сеансі не погодилася опинитися по інший бік монітору.

Працюю в психотерапевтом онлайн.
Мені важко щось планувати в житті через роботу.
Терапія має позитивні результати, дискомфорту немає