Відповідь на питання: чому ми не поїхали

Ми в жили в одному із гарячих міст, що попало під роздачу під час початку повномасштабного.

Перші півроку виїжджали, я і дитина, жили в Західній Європі, не хочу казати країну.

В листопаді 2022 повернулися в рідне місто. Звідти переїхали в Київ.

У мене є рідні з Донбасу, котрі потребують моєї фінансової і фізичної допомоги, це також аргумент.
Життя в Україні дозволяє нам заробити на більш-менш комфортне життя.
Живемо в просторій квартирі, у дитини окрема кімната і ми з татом поруч
Є можливість займатися спортом і мати повноцінне соціально активне життя. Не впевнена, що подібне могла б організувати для неї за кордоном.
Дитина дуже привʼязана до батька.
Я теж прямо дико сумувала за чоловіком.
У нас теплі і партнерські стосунки, мені дуже пощастило в особистому.
Він прийняв би будь-яке моє рішення, але я вирішила продовжити життя в Україні.
Шкодую? Ні)
Сподіваюсь, що війна закінчиться і все перемелемо.
Чи щаслива я вдома - так
Чи накривають мене час від часу тривожні думки - звісно.
Чи закликаю я когось іти моїм шляхом - ні в якому разі
Нікого не засуджую і ні на що не намовляю.
Стільки доль, стільки обставини/рішень

Не існує ні для кого єдиного вірного рецепту.
Будьте добрішими одна до одної.
Всім миру і злагоди в родини