Пані з калабані• Изменено 13 января в 10:06
Відповідь на питання: чому ми не поїхали
Ми в жили в одному із гарячих міст, що попало під роздачу під час початку повномасштабного.
Перші півроку виїжджали, я і дитина, жили в Західній Європі, не хочу казати країну.
В листопаді 2022 повернулися в рідне місто. Звідти переїхали в Київ.
У мене є рідні з Донбасу, котрі потребують моєї фінансової і фізичної допомоги, це також аргумент.
Життя в Україні дозволяє нам заробити на більш-менш комфортне життя.
Живемо в просторій квартирі, у дитини окрема кімната і ми з татом поруч
Є можливість займатися спортом і мати повноцінне соціально активне життя. Не впевнена, що подібне могла б організувати для неї за кордоном.
Дитина дуже привʼязана до батька.
Я теж прямо дико сумувала за чоловіком.
У нас теплі і партнерські стосунки, мені дуже пощастило в особистому.
Він прийняв би будь-яке моє рішення, але я вирішила продовжити життя в Україні.
Шкодую? Ні)
Сподіваюсь, що війна закінчиться і все перемелемо.
Чи щаслива я вдома - так
Чи накривають мене час від часу тривожні думки - звісно.
Чи закликаю я когось іти моїм шляхом - ні в якому разі
Нікого не засуджую і ні на що не намовляю.
Стільки доль, стільки обставини/рішень
Не існує ні для кого єдиного вірного рецепту.
Будьте добрішими одна до одної.
Всім миру і злагоди в родини
Перші півроку виїжджали, я і дитина, жили в Західній Європі, не хочу казати країну.
В листопаді 2022 повернулися в рідне місто. Звідти переїхали в Київ.
У мене є рідні з Донбасу, котрі потребують моєї фінансової і фізичної допомоги, це також аргумент.
Життя в Україні дозволяє нам заробити на більш-менш комфортне життя.
Живемо в просторій квартирі, у дитини окрема кімната і ми з татом поруч
Є можливість займатися спортом і мати повноцінне соціально активне життя. Не впевнена, що подібне могла б організувати для неї за кордоном.
Дитина дуже привʼязана до батька.
Я теж прямо дико сумувала за чоловіком.
У нас теплі і партнерські стосунки, мені дуже пощастило в особистому.
Він прийняв би будь-яке моє рішення, але я вирішила продовжити життя в Україні.
Шкодую? Ні)
Сподіваюсь, що війна закінчиться і все перемелемо.
Чи щаслива я вдома - так
Чи накривають мене час від часу тривожні думки - звісно.
Чи закликаю я когось іти моїм шляхом - ні в якому разі
Нікого не засуджую і ні на що не намовляю.
Стільки доль, стільки обставини/рішень
Не існує ні для кого єдиного вірного рецепту.
Будьте добрішими одна до одної.
Всім миру і злагоди в родини
показать весь текст
39
4
3
1
1
автор
Пані з калабані
• 13 января в 13:17
Ответ дляЛеплю из пластилина
Блин, разговор глухого со слепым. Речь не о счастье, а о жизни. Мёртвым не нужны ни квартиры , ни школы.
Ви говорите так, ніби існує місце, де життя гарантоване. Його не існує.
Я приймаю рішення, зважуючи всі ризики — так само, як мільйони батьків у цій країні.
Це моя відповідальність і мій вибір.
Я приймаю рішення, зважуючи всі ризики — так само, як мільйони батьків у цій країні.
Це моя відповідальність і мій вибір.
Пффф 100%• 13 января в 13:23
Ответ дляЛеплю из пластилина
Только полный неадекват может считать, что вероятность смерти в войне такая же как без войны. Это простая математика.
Проста математика не набагото відсотків підвищує вірогідність. Ще раз кажу, це ж не прифронтові міста.
Кого ви тут неадекватом називаєте? Не багато дозволяєш собі?
Кого ви тут неадекватом називаєте? Не багато дозволяєш собі?
1
Майская киска• 13 января в 13:24
Ответ дляNadiaaaa
’їм в школі не промивають мізки війною’ - на жаль вони збираються це робити і після війни, якщо вона колись закінчиться. Мені здається, тут потрібні тільки майбутні солдати на жаль
як сюди прийде рашка, то мобілізують геть чисто всіх і оком не встигнете кліпнути.
2
Леплю из пластилина• 13 января в 14:57
Ответ дляПффф 100%
Проста математика не набагото відсотків підвищує вірогідність. Ще раз кажу, це ж не прифронтові міста.
Кого ви тут неадекватом називаєте? Не багато дозволяєш собі?
Кого ви тут неадекватом називаєте? Не багато дозволяєш собі?
Не много. Как раз нормально для тех, кто держит детей под ракетами.
1
Чудо в декрете• 16 января в 00:44
Ответ дляШвидка Настя
Це навіяла топова те а про чи відчувають себе поганими матерями? Тут просто стільки гівна свого часу понаписували тим хто виїхали. От буквально в кожній темі набігали і ’не у вас уже семьи, муж там уже кого-то ахает’. Тепер хочеться написати ’а я вам дурам говорила, а ви все про пісюн та про пісюн’
Ну так правду писали. У тих хто виїхав вже давно сім´ї не має ,( окрім військових). Не може бути кохання на відстані. 99% таких сімей розпадаються.
Швидка Настя• 16 января в 05:58
Ответ дляЧудо в декрете
Ну так правду писали. У тих хто виїхав вже давно сім´ї не має ,( окрім військових). Не може бути кохання на відстані. 99% таких сімей розпадаються.
А про поганих матерів, які дітей під обстрілами тримають, це правда чи ні? Є скрізь нюанси
автор
Пані з калабані
• 16 января в 07:55
Ответ дляЧудо в декрете
Ну так правду писали. У тих хто виїхав вже давно сім´ї не має ,( окрім військових). Не може бути кохання на відстані. 99% таких сімей розпадаються.
Чому.
У всіх по-різному.
У мене дві знайомі родини, де чоловіки чекають.
І чому ви думаєте, що у військових щось інакше.
Хіба військові не люди?буває по-всякому.
Буває і бойових подруг заводять. Теж знаю такі родини
У всіх по-різному.
У мене дві знайомі родини, де чоловіки чекають.
І чому ви думаєте, що у військових щось інакше.
Хіба військові не люди?буває по-всякому.
Буває і бойових подруг заводять. Теж знаю такі родини
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу