Хто виїхав з України

Я це теж якось так уявляю..

Это тоже оффициальная 😆Eurostat
И тоже обсуждается по другим странам 🤗

Живут в прыймах с протянутой рукой, оглядываются чтоб какой то эмигрант не напал

И сколько вам стоил вызов аварийного открытия дверей?
Бо я тоже захлопнула двери, и мне их знакомый за 5 мин. дисконтной карточкой Нетто открыл ))) Погнул ее конечно, но фиг с ней, зато я в квартиру сразу попала без всяких аварийных служб

Ні. Менше тут вірте, чому пишуть. Реальність трохи інша. Робота некваліфікована, важка, фізична. Заводи, фабрики, прибирання, кухня, будинок для літніх людей. Я працюю на двох роботах, прибирання та фабрика. На фабриці працюють і без мови, і з рівнем В1 і В 2, так що мова не гарантія гарної роботи. Зарплата мінімальна, за ці гроші тричі на Мальдіви не поїдеш, так що це також міф, що прибиральниці відпочивають тричі на рік. Живу в гуртожитку, кімната 600 євро на двох з донькою. Перспектив нуль, мені 46, дипломів затребуваних спеціальностей де не вистачає працівників, у мене немає. Я киянка. Доньці 17 років, робить Аусбільдунг, у неї трохи кращі перспективи. Досиджую з донькою ще рік і додому, поки ще на фабриці все здоров´я не залишила. Німеччина.

Сестра з 22 року, нічого не досягла особливо, ну В2 здала, але говорить беме, шукає роботу, хоче по спеціальності, але хто її візьме діти щось там вчаться ... Проте оцінки не дуже. Одне що не під бомбами на пособії

Думаєте? Невже всі класно адаптувались, вивчили мову, отримали класну роботу?

Сестра з 22 року, нічого не досягла особливо, ну В2 здала, але говорить беме, шукає роботу, хоче по спеціальності, але хто її візьме діти щось там вчаться ... Проте оцінки не дуже. Одне що не під бомбами на пособії

Конечно . Я им сочувствую. Это не жизнь , а подобие

Сестра з 22 року, нічого не досягла особливо, ну В2 здала, але говорить беме, шукає роботу, хоче по спеціальності, але хто її візьме діти щось там вчаться ... Проте оцінки не дуже. Одне що не під бомбами на пособії

Не то что в Украине
Нет света, тепла воды, отопления
Почти каждую ночь взрывы
Учёба непойми что
Работа на 30-50 тыс с давно европейскими ценами.
Переживания за мужчин, загребут-не загребут, кто в армии убьют - не убьют.

Действительно, что мы сравниваем: лучше в Украине в холодном офисе с шахедами, чем в тепле, без тревог на заводе в Европе

Не знаю для меня жизни вне Украины - это счастье, Европа кардинально отличается от Украины возможностями оптимизмом комфортом и правами.

У мене подруга виїхала. Живе в квартирі спонсора. Працює на досить стресовій роботі. Рівень життя явно знився, бо життя в тій країні дороге.
Косметолог, хороший одяг - майже недоступна розкіш там для неї

Так чому не повторює те що зробили вони? Таке враження, що комусь вибірково стелили червоні доріжки

Думаєте? Невже всі класно адаптувались, вивчили мову, отримали класну роботу?

Ні. Менше тут вірте, чому пишуть. Реальність трохи інша. Робота некваліфікована, важка, фізична. Заводи, фабрики, прибирання, кухня, будинок для літніх людей. Я працюю на двох роботах, прибирання та фабрика. На фабриці працюють і без мови, і з рівнем В1 і В 2, так що мова не гарантія гарної роботи. Зарплата мінімальна, за ці гроші тричі на Мальдіви не поїдеш, так що це також міф, що прибиральниці відпочивають тричі на рік. Живу в гуртожитку, кімната 600 євро на двох з донькою. Перспектив нуль, мені 46, дипломів затребуваних спеціальностей де не вистачає працівників, у мене немає. Я киянка. Доньці 17 років, робить Аусбільдунг, у неї трохи кращі перспективи. Досиджую з донькою ще рік і додому, поки ще на фабриці все здоров´я не залишила. Німеччина.

Никому ничего не стелили
Кто хотел - нашёл работу.
Да, не офисы, но человеческая зарплата и условия труда.
Кто не хотел и думает что достоен должности не ниже чем в Украине, те дальше сидят, учат язык, ходят по каким-то курсам и активно заводят знакомства с местными, чтобы потом просить протекции и помощи. Только на хорошие места местные годами рассылают резюме, а наши прям уверены что они ценнее и их работодатель чуть ли не сам должен разыскивать.
Но у меня не социальная страна, поэтому годами ходить на курсы могут позволить себе или кто прям совсем нищенствовал в Украине или кто приехал с финподушкой или имеет пассивные текущие доходы.

В мене фінпитання не стояло. Просто інша країна з іншим укладом життя, яке мене бісить і напружує… вони не погані, вони просто інші… я розумію, що маю підлаштуватись, перелаштуватися і мене це бісить, тому що я це не обирала, це вимушена міра. Напередодні війни купила гарну квартиру вдома, до якої йшла все життя, перед ковідом - гарне авто. А тепер маю орендувати будинок за шалені кошти (хоч вони і є, але з неба не падають і цей дім не мій, а я ніколи не жила в чужому орендованому житлі) і їздити на задрипатому орендованому авто бо не бачу сенсу платити космічні кошти за краще. Країна без виплат, але це взагалі не головна тема для мене, просто бісить чому я маю ламати і перелаштовувати себе, коли в мене є своя прекрасна культура, мова, нація.

Мільйони українців продовжуючи жити в Україні не ломаючи себе🤷‍♀️
Завжди можна повернутися, якщо все настільки погано

А что в Украине, какие перспективы в профессиональном плане?
Понятно что две работы, а если это клининг то и подавно, ужасно, но может можно пробовать найти одну работу на минималку?
Я так понимаю в Германии выгоднее не работать, чем работать вот так:(

Ну то вам і не вірять. Самі ж пишете, меньше вірте.
Люди про різному влаштувалися. У моєму оточенні майже все непогано. І досить багато за спеціальністю.
Багато що залежить від якостей самої людини. Так, не всі можуть пробитися, нажаль.

По доброму заздрю. Які це спеціальності, де надали перевагу іноземцю, а не місцевому німцю, просто цікаво. З більш менш влаштованих тільки одна моя подруга, вона викладає німецьку мову в інтеграційному класі для українських дітей. Але вона в Україні багато років заміжня за німцем. Всі люди різні, з різним професійним досвідом, здобуттям, освітою, і дійсно зможуть гарно влаштуватися. Але, давайте чесно, це досить малий відсоток від загальної кількості дорослих працездатних людей, які приїхали. Щодо мене, то я якраз в Україні була гарно влаштовано, і до війни мене все влаштовувало, аби не дитина, я б ніколи не поїхала б з України. Але я не маю нічого для Німеччини і не маю нічого в Німеччині, щоб мене хоч якось би стимулювало щось робить, окрім сидіть на валізах и чекать повернення додому. Хтось каже соціальний захист, пособія але мені вони не потрібні були в Україні, у мене не було проблем з забезпеченням собі необхідного комфортного життя, з роботою, житло власне. Висловилась

У мене теж було все добре. Але в окупації жити не змогла. То у мене був тільки один шлях - життя з нуля. Хоч де. Різні спеціальності. Про вищу: вчитель початкових класів, інженер-електрик, інженер кадастру, бухгалтер, HR. Є і робітничі професії, які теж знайшли себі кваліфіковану працю, але тут простіше, бо високий рівень мови не потрібен.
Звичайно є ті, кому меньше повезло. По 100 заявок і 0 відгуків. І багато тих, хто нічого не робить або таке, для рисочки, на курси ходить третій раз. Різні варіанти. Але є успішні. І я рада, значить шанси є.

Київ на щастя не в окупації, але життя там зараз важке. Люди втомлені, змерзлі, голодні, злі. Я не знаю, як там зараз можна жити з дітьми, тому я і тут, в Німеччині, заради доньки. Але сама, хай там як, поїду додому.