Ви бажана дитина?

Мля, нашли о чем вспомнить😂😂😂

Я запланированный ребенок, но хотели мальчика, УЗИ не было тогда, мама плакала, когда родилась девочка (у меня уже была старшая сестра). Папа вторую девочку принял достойно.

Ось я і не знаю.
Часом її проривало на відвертості.
Так само була історія мого імені. Готували одне імʼя, а через якусь дурницю в останній момент змінили. Про позашлюбні стосунки.

Ось і мені інформація, що у мами вже було направлення на аборти було ні до чого. Особливо в віці 13-14 років.
Я наче непотрібна якась.

Ні, батьки мене дуже любили. Особливо тато, бо вже мали двох синів.
І на моменті я була фактично єдиною маленькою у родині, бо братам було 13 і 9 років.

Наші батьки не молодіють, і розуму у них вже не додається, навіть навпаки. Можливо, мама відчуває провину і вирішила таким чином її позбутися.

Я теж не планувала свого третього пупса але я ніколи не жаліла що народила його, він моя любов)

А як мама до вас відносилась?

И я не знаю, хотя меня планировали. Никогда не интересовалась, это ведь только для астрологов надо, я фигней не страдаю. И бирок никто не хранил

Ні.
Я дитина по зальоту, бо матір її батьки не пускали гуляти й ночувати до хлопців до шлюбу (в 29 бл*** років!!!), вона переспала з першим знайомим по пʼяні, бо кохання в них не було, а зальот це був варіант втекти від абьюзивних батьків. Батько - такий самий, ні кола ні двора, жив з своїми батьками до 40 років, самозакохане чмо з роздутим его. Звісно, по тупих правилах совка їх батьки бігом одружили на 4му місяці, й мати переїхала жити до батька з його батьками.
Це не сімʼя, а пекло. Обидві сімʼї ненавиділи одне одного, крики стояли 24 на 7, я в дитинстві не памʼятаю скільки разів мріяла порізати вени, навіть один раз вже сиділа в ванній з лезвієм. Всі зганяли зло на мені, по суті не було ні дитинства, ні іграшок, ні розвитку, я була як ще один дорослий член сімʼї, який просто не міг сам за себе постояти. Постійно треба було щось робити на огородах, прибирати за всіма, доїти корів, мити посуд та підлогу й тд. Ну й плюс побої руками, віником, ременем і табуреткою, про це навіть боляче думати.
Як це на мене вплинуло?
- я НІКОЛИ не матиму стосунків з бідними чоловіками (там 100% проблема з головою від нереалізованості, роздуте его та дуже болюча самооцінка)
- не хочу дітей, боюсь що буду такою мамкою як моя
- НІКОЛИ не житиму з родичами та свекрухою, які б там вони святі не були
- ненавиджу бідність, жодних чеснот в ній немає, це злість, заздрість та ненависть до всього
- не переношу бруд, це асоціація з біднотою та сірістю
- ніколи не триматимусь за штани чи не терпітиму будь-що від чоловіків щоб аби був шлюб
- маю розлад харчування бо дитинство було голодне, а тепер часто не можу наїстись
- скуповую одяг, забила вже гардеробну й мені все мало, в дитинстві ходила в одних гамашах аж до дирок, перший КУПЛЕНИЙ одяг в мене зʼявився в 13 років, це була футболка, до цього - носила те, що віддавали родичі або сусіди
- ну і купу болячок бо в дитинстві ніхто не займався моїм здоровʼям і це все запустилось на максимум.
Є питання? ))

Не заплановано точно. Ні, ну вони хотіли другу теоретично, але саме тоді не планували. А потім я народилась раніше терміну і мені ще 2 місяці не давали імʼя і не афішували, що народилась, щоб типу не так сумувати якщо не виживу
Але ні, ніяк не вплинуло. Живу собі, радію дрібницям.

Ні.
Я дитина по зальоту, бо матір її батьки не пускали гуляти й ночувати до хлопців до шлюбу (в 29 бл*** років!!!), вона переспала з першим знайомим по пʼяні, бо кохання в них не було, а зальот це був варіант втекти від абьюзивних батьків. Батько - такий самий, ні кола ні двора, жив з своїми батьками до 40 років, самозакохане чмо з роздутим его. Звісно, по тупих правилах совка їх батьки бігом одружили на 4му місяці, й мати переїхала жити до батька з його батьками.
Це не сімʼя, а пекло. Обидві сімʼї ненавиділи одне одного, крики стояли 24 на 7, я в дитинстві не памʼятаю скільки разів мріяла порізати вени, навіть один раз вже сиділа в ванній з лезвієм. Всі зганяли зло на мені, по суті не було ні дитинства, ні іграшок, ні розвитку, я була як ще один дорослий член сімʼї, який просто не міг сам за себе постояти. Постійно треба було щось робити на огородах, прибирати за всіма, доїти корів, мити посуд та підлогу й тд. Ну й плюс побої руками, віником, ременем і табуреткою, про це навіть боляче думати.
Як це на мене вплинуло?
- я НІКОЛИ не матиму стосунків з бідними чоловіками (там 100% проблема з головою від нереалізованості, роздуте его та дуже болюча самооцінка)
- не хочу дітей, боюсь що буду такою мамкою як моя
- НІКОЛИ не житиму з родичами та свекрухою, які б там вони святі не були
- ненавиджу бідність, жодних чеснот в ній немає, це злість, заздрість та ненависть до всього
- не переношу бруд, це асоціація з біднотою та сірістю
- ніколи не триматимусь за штани чи не терпітиму будь-що від чоловіків щоб аби був шлюб
- маю розлад харчування бо дитинство було голодне, а тепер часто не можу наїстись
- скуповую одяг, забила вже гардеробну й мені все мало, в дитинстві ходила в одних гамашах аж до дирок, перший КУПЛЕНИЙ одяг в мене зʼявився в 13 років, це була футболка, до цього - носила те, що віддавали родичі або сусіди
- ну і купу болячок бо в дитинстві ніхто не займався моїм здоровʼям і це все запустилось на максимум.
Є питання? ))

Сейчас прийдут психологи и их адепты и спросят , что вы прицепились к родителям
К вам у меня вопросов нет
Гамаши с дырками , а позже колготки со стрелками , отданные мамиными сотрудницами- фидбек в мое детство, тоже скупаю одежду сейчас

Часом достатньо, мені принаймні. Моя сімʼя жила дуже скромно в 90-ті, коли моя юність починалася. Звичайно, багато чого хотілося, але я розуміла, що не все мої батьки могли собі дозволити. Я бачила, що вони і бабуся з дідусем давали мені все, що могли. Для них, я була усім, і в мене було відчуття, що я в сімʼі важлива і потрібна. Гроші дуже важливі, але вони не компенсують брак тепла і любові в сімʼї, для прикладу вони завжди були в сімʼї моєї подруги, але вона досі страждає від дитячих травм, бо в сімʼї любили лише її сестру, а мою подругу ніхто не хвалив і не цінував, хоч вона і вчилася краще і по дому більше допомагала, зараз вона живе заможно, має свою сімʼю(чоловік хороший), але мама досі її використовує лише як ресурс, їй дуже боляче.