Без QR коду• Изменено вчера в 17:01
Допоможіть вдосконалити вірш
Ніби непогано, мені подобається, але можливо щось варто змінити?
« Я бачив, як падають істини
Під вагою чужих думок.
Як міняють любов на вигоди,
А душу - на теплий куток.
Та є в цій землі щось вперте,
Що не гнеться й не продається -
Материнська молитва тиха
І серце, що ще озветься.
Бо найважливіше - не сказане,
Не крик і не гучний мотив.
Найважливіше - очі втомлені,
Що дивляться й мовчать без слів.
Найважливіше - жити повільно,
Не зраджуючи світ і себе.
Все минає… а важливе
Залишається у тобі.»
« Я бачив, як падають істини
Під вагою чужих думок.
Як міняють любов на вигоди,
А душу - на теплий куток.
Та є в цій землі щось вперте,
Що не гнеться й не продається -
Материнська молитва тиха
І серце, що ще озветься.
Бо найважливіше - не сказане,
Не крик і не гучний мотив.
Найважливіше - очі втомлені,
Що дивляться й мовчать без слів.
Найважливіше - жити повільно,
Не зраджуючи світ і себе.
Все минає… а важливе
Залишається у тобі.»
21
1
Не торкает.
Такие стихи пишут нарциссы, обоих полов. Даже не понимая что такое любовь, эмпатия, душа.
Такие стихи пишут нарциссы, обоих полов. Даже не понимая что такое любовь, эмпатия, душа.
Я сказала, на что обратить внимание. Как определить размер и как привести в порядок строфы относительно размера - знает гугл.
1
Як приклад...
Важливе було не сказано.
Не крик, не гучний мотив.
Важливо, ті очі, втомлені
Дивилися в ніч, без слів.
Важливо, життя неспішне
Не зраджуй себе та світ.
А ми лише люди грішні,
В пустелі минулих літ.
Для мене, вірш як музика має бути.
Важливе було не сказано.
Не крик, не гучний мотив.
Важливо, ті очі, втомлені
Дивилися в ніч, без слів.
Важливо, життя неспішне
Не зраджуй себе та світ.
А ми лише люди грішні,
В пустелі минулих літ.
Для мене, вірш як музика має бути.
3
Це не єдиний мій вірш. Ось ще:
«Я знаю, що настане день, коли
мої слова звучатимуть усюди.
З усіх великих сцен, і вуст простих людей
яких хоч раз шалена біль тиснула в груди
Я доторкнуся сенсом до усіх сердець,
які згоріли, в спробах закохатись.
Мої слова - цілющий мед, для тих ,
Хто вміє прислухатись.»
«Я знаю, що настане день, коли
мої слова звучатимуть усюди.
З усіх великих сцен, і вуст простих людей
яких хоч раз шалена біль тиснула в груди
Я доторкнуся сенсом до усіх сердець,
які згоріли, в спробах закохатись.
Мої слова - цілющий мед, для тих ,
Хто вміє прислухатись.»
5
Я бачив, як падали істини
Під вагою чужих думок,
Як вірність міняли на вигоди,
А душу — на ситий куток.
Та є в цій землі щось затяте,
Що зроду не продається:
Молитва, над сином прошептана,
І серце, що ще озветься.
Бо істина — в тому, що мовлене
Без крику й гучних мотивів.
У погляді мами втомленому,
Що глибший за сотні слів.
Важливо — іти неквапливо,
Не зрадивши світ і себе.
Все минеться... Та справжнє диво
Завжди оживе у тобі.»
Під вагою чужих думок,
Як вірність міняли на вигоди,
А душу — на ситий куток.
Та є в цій землі щось затяте,
Що зроду не продається:
Молитва, над сином прошептана,
І серце, що ще озветься.
Бо істина — в тому, що мовлене
Без крику й гучних мотивів.
У погляді мами втомленому,
Що глибший за сотні слів.
Важливо — іти неквапливо,
Не зрадивши світ і себе.
Все минеться... Та справжнє диво
Завжди оживе у тобі.»
Ось автор чому можна заздрити.
ЛІНА КОСТЕНКО
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
ЛІНА КОСТЕНКО
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
4
Під вагою інших думок... Любов заміняють на вигоди... Та є в цій землі щось вічне, Що не зігнуть, не продати-Материнська молитва тиха У серці та рідні хати. Бо найважливіше-в мовчанні, Ні в крику, ні в гучному слові. Бо найважливіше-це очі, Що бачать весь світ на долоні. А найважливіше-це жити Повільно, у мирі в собі. Все мине-але все важливе У серці своєм збережи.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу