Навіщо люди насправді ходять до церкви?

Тобто в кінці кінці втрата своєї особистості, по суті припинення існування в результаті

Обретение новой личности и существование в другой ипостаси. Что сейчас неприемлемо, но с обретением новой сущности приемлемо

Это не загоны, а круто. Жизнь показала, в материальном счастья нет

Прочитайте про реинкарнацию. И все встанет на свои места, найдете все ответы на свои вопросы) и библия так же обещает после смерти суд и новое тело( но не указывает что он один), одно только совершенное тело после всеобщего суда( но это уже другая форма существования), найдите точный перевод урывков с арамейского)

Вера в Бога как высшую силу не равно ходить в церковь и выполнять ритуалы

К сожалению, в церквях работают такие же обычные люди ничем не благостные (за редким исключением), такие же осуждающие, не принимающие новых реалий.
Почему-то прихожан не поощряют читать Библию. Только молитвы…

Наскільки я читала, то навпаки відсутність особистої сутності і злиття в загальний потік. Ну це вже кому що ближче,я б свою сутність своє Я втрачати б не хотіла

И это ограниченное мышление, ибо исходит оно от человеческого, ограниченного мышление. Нужно расширить сознание, чтобы попытаться понять это

Ми в данному випадку не шукаємо істину, а ділимося досвідом, як пережити втрату. Ви бачите це так,я відчуваю і бачу інакше

Священник поганий попався. Спілкувалась з кількома, дуже сильно від людини залежить. Московський патріархат прибацані всі троє були, просто гівнюки звичайні. І один був з київського патріархату (це до томоса було), от там да, прекрасна розумна і співчутлива людина, дійсно легше стало після розмови, якось наче розмовляли про все, а на стало спокійно і легше. Ніяких сповідей, просто розмовляли. Так що сильно залежить від людини.

Якщо не просто так, то тоді і росія в цьому аспекті просто частина задуманого богом плану вашого душевного зцілення. Виходить , не виновна. А ви тепер раба божа, яка тягне на собі хрест до кінця життя.

Все мы разные, главное в мире жить

Не не знімає відповідальності з тих, хто чинить злочин

Треба згадати,що написано в Біблії.
’Де двое чи трое зібрані і Імя моє,там і я серед них’.
Молитись,це не тільки Отче наш.
Ви від себе можете говорити з Творцем.

Мені особисто православна церква не дала полегшення. Ні сповіді, нічого. Ставоло тільки гірше.
Можу розказати свій шлях до Бога. І до тієї першої сповіді, яка змінила моє життя.
В мене була тяжка травма. Інвалідний візок і життя в квартирі лиш з дитиною. Я собі дала слово, стану на ноги - піду в молитовний будинок, до віруючих, як в нас кажуть. Коли я змогла ходити з оним лиш підлокотником. Я пішла в молитовний будинок. Це міф, що штунди зразу хочуть затягнути в свою секту. Вони живуть своїм життям, і по великому рахунку їм свеодно прийдеш ди них в члени чи ні. Я ходила рік майже кожен тиждень, за винятком коли лежала в лікарні. Воно мене не касалось.
І от одного разу, я прям відчула, що хочу поговорити з однією жінкою з церкви. Вона Божий пророк (в нас молитовний будинок п´ятидесятницький, а вони вірять в пророків). Але я бачила її один раз і не пам´ятала, як вона виглядає. І тоді сталось перше чудо в моєму житті. Вона сама на служінні підійшла до мене. Я домовилась з нею прийти до неї помолитись. Ось після цієї молитви змінилось моє життя. Я народилась знову. Пам´ятаю, вона мене питає - скільки тобі років, а я кажу ’Не знаю, зараз порахую’. Бо те що народилось в мені не відповідало моєму фізичному віку. Пам´ятаю, вона мені сказала, бачу тебе в нашому хорі, в першому голосі. Я ще подумала, але чеше баба. Я терпіти не можу хор, але якщо мене й умовлять - я завжди співала другим голосом. І от тепер я в хорі в першому голосі.
Пройшло десь місяця три. І я відчула, що хочу сповідуватись. От прям неможу так хочу. Я прийшла на служіння і підійшла до брата, що був головним. Він мені сказав, не прийму сповідь. Ти підготуйся. Щоб все скинути з плечей зараз. Бери листок і пиши все що тебе гнітить і ти про це думаєш. Слово гріх - навіть не звучав. Я почала - перше, що мене поміняли в роддомі, що мене обварили в садочку і навіть не визвали швидку. І так далі. Після цієї сповіді - мені так стало легко, що я з радості кинулась обнімати цього брата. Через пів року я прийняла хрещення в цій цекві.
Я шість років в церкві. Вистачає всього і в церкві. Але це дім мого Батька.

Я сильно заболела, жизнь разделилась на до и после. Поехала в Киево-Печерскую Лавру, там монах посоветовал читать благодарственные молитвы. Я сначала не поняла совсем. Но потом поняла, если ты прибываешь в состоянии благодарности, то к тебе притягивается то, за что благодарить. Это был очень мудрый совет.
Молитвы - это как наша связь с Богом. Таким образом ты находишься с ним на одной волне, как радиоприемник. Но каждому нужно давать по силам, чтобы это было в радость, а не в тягость. Для меня молитва - это как оберег.

Віра і церква - це не сумісні речі. Це паралельні. Церква допомагає встояти в вірі коли падаєш. Але ви маєте відчути себе частиною церкви.
Пам´ятайте одне, яким би не був поганим священник, він не може вам завадити війти в Царство Небесне. А ви собі можете.

вы к католикам пошли? Ни разу у православных не назначали епитимью, как у вас.

зачем за исповедь деньги?Какая это церковь?

не понимаю, что это значит. Если веришь в Бога, то как может быть вера и церковь не связаны?

последнее предложение у вас про коллективную риветственнось и про огульное очернение всех. если один поступил плохо.

Это как если 1 ученик в школе получил 2 , то надо 1000 человек в школе назвать двоешниками и тупицами. Потому что все в школе такие.

я хожу на исповедь регулярно - это бесплатно. Мне тоже интересно, что за церковь.

где не поощряют читать библию? Евангелие читают на каждой службе и рассказывают, что надо читать.

Я знаю очень много людей церковных. Почти никто из них не читал библию
На службе слушают, на этом всё

кто то читает, кто то не читает.
Митрополит Павел , которого любят оскорлять, говорил, что он прочитывает одно Евангелие каждый день.
Я читала раньше, сейчас слушаю толкования, или чтение. Или пропоповеди с толкованиями.

А то, что в церкви читают, мне обычно плохо слышно( бывает хорошо слышно, бывает плохо - где станешь.), то это стимул дома почитать и разобраться.
Но у нас проповеди хорошие. Короткие и интересные. Они обычно на тему Евангелия или что то с этим связанное.

кажется, я поняла, о чем вы. Вы протестантка?
И говорите о том, что Библия у православных - не единственный свет в окошке?