Подруга каже, як ти будеш народжувати, складно буде з дітьми

Нет, не у всех.
У других есть ясли, няни, бабушки, папы, сестры…
И кто хочет увидеть подруг - находит такую возможность, не устраивая им побудку ни свет, ни заря. Это у вас такая жизнь, а не у всех. И вы не смогли организовать себе окон в беспросвете рутины. Но легко требуете, чтоб другие подстроились в ваш корявый мир. Поняли и простили.

Я таких як Ви теж недолюбоюю, і потроху позбавляюся. Порада непрохана: якщо Вас люди/подруги/друзі цікавлять, то умійте знайти компроміс. Бо якби Ви відповіли «ой ні, я якщо рано встану, день в сраці, а давай на 10:30/11/11:30 (Ваш варіант) підемо із твоїми малими, вони пограють на вулиці, ми на лавці на майданчику кави поп‘ємо (ну мамки так «каву» п‘ють). Тоді да. Тоді видно що Вам цікаво зустрітися, побачити її ітд. Якщо ж Вам НЕ цікаво, і тою подружкою Ви готові лише закрити дірку якщо Сама маєте вільний час, то Ви їй не треба як подруга/їй потрібно Вас викреслити з життя. Нікому не хочеться ж бути закривачкою дірки🤷‍♀️ , що логічно.
Ну або вона - иак само має запропонувати щось, а не вичитувати Вас за Ваші звички ітд. Вона могла ж сказати типу «можна і в 12, но на шиї буде дві абізяни які кожні 4 хв будуть довбать і щось хотіти, і ми фіг посидимо».
Я тому і задвюся питанням чи треба хтось, чи кращє без всіх.
Я маю таких людей, не знаю зараз нашо вони мені. Навіть якщо мова не йде про «проблеми-допомоги», а просто час провести. Ну от я народила, живу за Києвом. Але подруга живе в Києві, 15 хв їзди на авто до мене, авто має. Скільки разів (за три з половиною роки) я іі запрошую, нуль. Але обіцянки «потім». Зараз дитина велика, садочок. Кажу - давай в трц в Києві, це 15 хв від мене пішки, і від ееї хв 5 на авто. Те саме. «Я шось порішаю і на наст тижні рішим». І нуль.
При цьому 1 раз за ці роки ми зустрілися. Я тоді була в справах у моїй кв в Києві, і запропонувала їй що я ЗАЙДУ прям до неї. Тут все зійшлося, бо була 11 ранку, час вранішньої чашки кави у неї. А тут ше й компанія яка неяка в моїй особі.
Гарна давня подруга, любима, цікава. З 2006 р ми дружим.
Але.

Нет, не у всех.
У других есть ясли, няни, бабушки, папы, сестры…
И кто хочет увидеть подруг - находит такую возможность, не устраивая им побудку ни свет, ни заря. Это у вас такая жизнь, а не у всех. И вы не смогли организовать себе окон в беспросвете рутины. Но легко требуете, чтоб другие подстроились в ваш корявый мир. Поняли и простили.

Аа, тобто та дівчина просто хоче часік-півтора посидіти, і має няню знайти? Лишити дитину з новою тьоткою (бо може няні постійної - просто нема? Нє?)
Бабушка - ок. Могла б до бабусі (але бабуся теж може бути на роботі, ні? Проте якби наша цаца спитала/звпропонувала щось, а не «я сплю», може та дівчина б і нарішала б щось прийнятне доя всіх. А раз спить - хай спить хоч до старості🤷‍♀️ чого бігать ща нею з пропозиціями-то)) і бабусь напрягать

Ну от я звісно могла Вас невірно прочитати, але склалося таке враження, що у вашій свідомості діти - це такий собі напряг, треба їх во імя подруг - кудись діть та й все. Спихнуть. В той час як ПОДРУГА, вільна людина, не має жодної причини чи обмеження - прийти на зустріч тоді, коли ти і так наче дітей влашиувала (як от в темі - на урок). Чому? Для мене відаовідь одна - вільній подрузі воно нах не треба. Ти не треба. Твоя компанія. Ти вся. Ну і висновок який? - правильно, заради чого тих дітей спихать. Не і дітях справа ж.
Мені наприклад таке теж не треба - будучі жінкою з 33ма справами і обмалем часу на себе - думати про няньок ітд, коли я просто нецікава людині. Повірте, маємо і бабушок, і гроші. Не всі користуються нянямм. От у мене нема. Нема навітт такої «епізодичної» на раз на міс, яку б дитина знала. А тьотю якусь звать…щоб мама йшла до подруги якій вона до сраки..ну для чого? От так склалося, щр такі подруги, що й не було сенсу няню мати на прикметі. Сумно це все.

Аа, тобто, бабуся працює, а подруга - ні. Дуже очікувані аргументи.
І вельми зручна життєва позиція, коли всі шось винні тобі, бо тижемаць!
Нашо якісь пропозиції вигадувати людині, яка одразу з козирів заходить і навалює про нєженок і народиш-узнаєш? Ні, то й ні.

У мене ніколи нянь не було. У мене чоловік є, адекватний. І що цікаво, маючи двох дітей, я нікому не пропонувала зустрічі о 8 ранку. І нікому не казала, родишь - поймешь!!! Бо кожен сам собі вирок, і якщо не заіпалась-не хозяйка, то хто тобі лікар.

А що «винна» неяженемать?))) спать? І роздавать завдання кому куди спихнуть «баласт»?
Ну Ви бачете ж в цій історіі «зворотню» сторону? Вона ж розкрита)) «я зрозуміла що я НЕ ХОЧУ йти на ту зустріч))
Чи варто яжемамі рипаться?

Ну так в як було?
Не в Вас одної алекват кругом. Бо щодо мене, я час маю. не маю людей)
Бо поки я була на цепі грудного год., я лише і могла - покликати ДР СЕБЕ. Подруг.
Така була одна, що приїхала упаси боже в «за києвом» моє. Все.
Причому інші дві-три - народили на років 10 раніше, і я до них їздила, з за києва - на оболонь. І мені на думку не спадало пропонувати їм - кудись спихнуть, і на нейтральній - зустрітися. Не кажу що мій підхід вірний, правда! Но я розуміла одне - мені прощє. Це основне.
Коли народила я, а їх діти по школам і їх по-пів дня вдома нема - бажаючих приїхати др мене - не було.
Ну🤷‍♀️ може отака я скучна, хз) в ви така класна-весела)) хто зна в чому причина, щр так.

Не знаю, шо вам сказати. Мені самій хотілося поїхати деінде. І щоб ніхто не мамкав поруч. Ні мої, ні чужі. І люди, що хотіли того самого, знаходились.
А от коли запрошують до себе, а потім ти глядач вистави про материнство - я пас. Сама такі вистави не їм, і іншим не пропоную.