Може ще третю?• 04 апреля в 16:39
Щасливі люди що виїхали зразу в 22 році
Вони виграли лотерейний білет. Виїхали з цієї жопи, вільні, працюють за нормальну зарплату , подорожують, безпека. Гарні квартири можуть орендувати, їсти овочі круглий рік. Харчування там достойне і на нього вистачає.
А ми у прірві, жалко дітей..
А ми у прірві, жалко дітей..
показать весь текст
140
9
5
21
2
71
8
Тоскующая• 05 апреля в 00:17
Самое главное -здоровье не потеряли моральное и физическое те, кто в начале уехал
1
5
Последний вагон• 05 апреля в 00:20
Ответ дляMarsForEver
Абсолютно точно. А эта женщина общается на украинском. В Германии. Мы что-то сделали не так? Не уехать ли вам в Украину.
Ну я общаюсь на четырех. Укр рус нем англ.
Немцы любят работящих и терпеть не могут трутней.
Доброй ночи. Впереди два выходных, потом снова зарабатывать на пособие покатушки трутням.
Немцы любят работящих и терпеть не могут трутней.
Доброй ночи. Впереди два выходных, потом снова зарабатывать на пособие покатушки трутням.
6
Кусачая Я• 05 апреля в 00:21
Ответ дляПтица секретарь
вот тема, ответы Борисфенки, она не придумала, там ссылки дает на свой театр украинской моды в Гамбурге
https://sovet.kidstaff.com.ua/answers-94715321
https://sovet.kidstaff.com.ua/answers-94715321
Вы новенькая тут?
Рятівник Малібу• 05 апреля в 00:28
Смотря с какой точки посмотреть, я бы не хотела выиграть такой лотерейный билет. Вывезли сестру и ее ребенка в первые дни. Как из одной жизни вырвали в другую . Такое себе счастье.
Я уехала еще в 2015
Я уехала еще в 2015
2
Девальвация• 05 апреля в 00:29
Мы выехали в сентябре 22. Я счастлива что смогли вырваться оттуда( оккупация). Дети все со мной, старшему было 22 года, я даже иногда рада что так вышло.
Жаль конечно я не смогу вернуться, возраст уже такой, что на свое жилье не заработаю. Но как-то будет.
Жаль конечно я не смогу вернуться, возраст уже такой, что на свое жилье не заработаю. Но как-то будет.
2
Дую на вітер• 05 апреля в 00:40
Ответ дляМоже ще третю?
То вже немає того всього. Документи довго оформляють, прикрутили все скрізь. А чоловіка як вивезти?
Можливість виїхати є.
Важче на початку, але все поки реально.
Важче на початку, але все поки реально.
Замулена ріка• 05 апреля в 00:40
Ответ дляГруппа крови
Не все так однозначно.
Мои знакомые все больше плачут. И боятся, что заберут защиту и помощь. Самостоятельно оплатить жилье не смогут.
Работают на самых неказистых работах: уборка, продавцы, на заводах… Физически сложно. И морально.
Детям по-проще. Ради них держатся.
Мои знакомые все больше плачут. И боятся, что заберут защиту и помощь. Самостоятельно оплатить жилье не смогут.
Работают на самых неказистых работах: уборка, продавцы, на заводах… Физически сложно. И морально.
Детям по-проще. Ради них держатся.
Работают и оплатить жилье не могут?
Они бесплатно работают или в дворцах живут?
Они бесплатно работают или в дворцах живут?
1
Дую на вітер• 05 апреля в 00:46
Ответ дляLove_Love_Love_
І сміливість взяти на себе відповідальність
+100
1
Не прохожу мимо• 05 апреля в 00:47
Ответ дляБорисфенка
Все є, документи довго були у всі часи.
Я чоловіка на фронт відправила, вивезти дійсно не зможете. Але ви ж тут про діточок наче побиваєтеся?
Я чоловіка на фронт відправила, вивезти дійсно не зможете. Але ви ж тут про діточок наче побиваєтеся?
Гарна жінка…
Чоловік як? Вдячний ?
Чоловік як? Вдячний ?
1
Борисфенка• 05 апреля в 00:48
Ответ дляНе прохожу мимо
Гарна жінка…
Чоловік як? Вдячний ?
Чоловік як? Вдячний ?
Три роки воював, комісували. Зараз шукає роботу з бронею, якщо не знайде, піде служити в ПВО.
2
Не прохожу мимо• 05 апреля в 00:49
Ответ дляБорисфенка
Три роки воював, комісували. Зараз шукає роботу з бронею, якщо не знайде, піде служити в ПВО.
І чк, вдячний вам за 3 роки пекла і втрачене здоровʼя?
1
Борисфенка• 05 апреля в 00:50
Ответ дляНе прохожу мимо
І чк, вдячний вам за 3 роки пекла і втрачене здоровʼя?
Це було його рішення. А як інакше????
1
1
Не прохожу мимо• 05 апреля в 00:50
Ответ дляБорисфенка
Це було його рішення. А як інакше????
Ви написали, що то ви його відправили
1
1
Борисфенка• 05 апреля в 00:53
Ответ дляНе прохожу мимо
Ви написали, що то ви його відправили
І ви подумали, що я його силоміць дотягнула до військомату?
Все було навпаки - це він мене силоміць до кордону довіз з дитиною і відправив у біженство, а сам поїхав воювати.
Що вас дивує, власне? Що чоловіки воюють з ворогом?
Все було навпаки - це він мене силоміць до кордону довіз з дитиною і відправив у біженство, а сам поїхав воювати.
Що вас дивує, власне? Що чоловіки воюють з ворогом?
1
4
2
Дую на вітер• 05 апреля в 00:55
Ответ дляПоследний вагон
Удалено администрацией...
Какой театр моды? Там ссылка на группу помощи украинцам.
Зачем Вы за это вцепились?
Вы содержите? - неадекват какой-то токсичный пишете.
Я не знаю особо эту даму.
Но такие токсичные комментарии - это дно.
Если она посылает всех на фронт - пусть приезжает и воюет, да.
Зачем Вы за это вцепились?
Вы содержите? - неадекват какой-то токсичный пишете.
Я не знаю особо эту даму.
Но такие токсичные комментарии - это дно.
Если она посылает всех на фронт - пусть приезжает и воюет, да.
1
#Пойду_кгадалке• 05 апреля в 00:56
Ответ дляГруппа крови
Расскажу пример них знакомых. Которые в Украине не работали. Занимались детьми.
Уехали с мужьями.
Одна работает в супермаркете, вторая на заводе на конвейере (упаковка)
Мужья, которые тут были на офисной работе, перешли в строители, автослесари.
А главное, что каждый местный работник их поучает и указывает. И зарплаты у наших меньше.
Уехали с мужьями.
Одна работает в супермаркете, вторая на заводе на конвейере (упаковка)
Мужья, которые тут были на офисной работе, перешли в строители, автослесари.
А главное, что каждый местный работник их поучает и указывает. И зарплаты у наших меньше.
З вашого дозволу, я продовжу.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
2
2
8
Дую на вітер• 05 апреля в 00:59
Ответ для#Пойду_кгадалке
З вашого дозволу, я продовжу.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
Ну, це Ви надто радужно все описали.
Немає такого.
В Німеччині зараз велика інфляція.
Німці жаліються, що раніше на 10 євро можна було цілий пакет їжі купити. Зараз на 30 стільки не купиш. Зараз від них багато скарг, що все дороге і тд.
І про відпочинок кілька раз на рік - смішно.
Немає такого.
В Німеччині зараз велика інфляція.
Німці жаліються, що раніше на 10 євро можна було цілий пакет їжі купити. Зараз на 30 стільки не купиш. Зараз від них багато скарг, що все дороге і тд.
І про відпочинок кілька раз на рік - смішно.
3
1
#Пойду_кгадалке• 05 апреля в 01:03
Ответ дляДую на вітер
Ну, це Ви надто радужно все описали.
Немає такого.
В Німеччині зараз велика інфляція.
Німці жаліються, що раніше на 10 євро можна було цілий пакет їжі купити. Зараз на 30 стільки не купиш. Зараз від них багато скарг, що все дороге і тд.
І про відпочинок кілька раз на рік - смішно.
Немає такого.
В Німеччині зараз велика інфляція.
Німці жаліються, що раніше на 10 євро можна було цілий пакет їжі купити. Зараз на 30 стільки не купиш. Зараз від них багато скарг, що все дороге і тд.
І про відпочинок кілька раз на рік - смішно.
Ну посмійтеся... В Україні ціни вже вищі за західноєвропейські. Зарплати порівняємо? І не забуваємо про соціальну підтримку за кордоном. Якщо в сім´ї невисокий дохід, то їй надають допомогу на відпочинок для дитини і окремо сімейний відпочинок. Мовчу про те, що в Європі все близько. Пару годин на автобусі - і ти в столиці сусідньої країни.
5
Всіх підсаджую• 05 апреля в 01:12
Ответ для#Пойду_кгадалке
З вашого дозволу, я продовжу.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
В Україні з офісної роботи вони могли собі дозволити максимум раз на рік скромний відпочинок, дуже економне харчування, одяг з розпродажу. Замість помідорів, огірків і артишоків - буряк з морквою. Полуниця максимум 3 тижні на рік, черешня - пару раз за сезон.
Працюючи на упаковці на заводі за кордоном - в супермаркеті на ціни можна не дивитися - вистачить на все, в любій кількості. Одяг і взуття - скільки хочеш, це доступно. Відпочинок доступний, і далеко не раз на рік.
Отримуючи зарплату, людина не почувається приниженою. Вона повністю самостійно закриває вся потреби. Окрема розмова - медицина. В Україні я боялася захворіти на онко чи інше захворювання, яке потребує дорогого лікування. Бо вже мала одного хворого члена сім´ї. За кордоном я вперше не переживаю за препарати - їх дають безкоштовно, всі обстеження безкоштовно. Я не боюся чимось захворіти, бо знаю, що принаймі препарати і вся обстеження будуть доступні. І так, в Україні моя зпл була значно вища середньої по Києву. В за кордоном просто середня. Але можу дозволити набагато більше. Так теж буває.
Ну не зовсім так. Оренда зʼїдає левову частку заробітку . І якщо в Україні була керівна посада і висока зарплата, то отримати аналог в іншій країні не так просто
1
#Пойду_кгадалке• 05 апреля в 01:17
Ответ дляВсіх підсаджую
Ну не зовсім так. Оренда зʼїдає левову частку заробітку . І якщо в Україні була керівна посада і висока зарплата, то отримати аналог в іншій країні не так просто
Та в Україні всі ж лише директорами укрпошти працюють, давно відомий факт.
І унітази ніхто не може, і дупи чужі ніхто не витирає, і на робітничих спеціальностях ніхто не працює. Всі в офісах виключно керівниками сидять.
Смішно читать. А ще смішніше, це факт, що практично завжди зарплата прибиральника унітазів у західних країнах ЄС буде вищою за зарплату ’керівника’ середньої ланки у Києві.
І унітази ніхто не може, і дупи чужі ніхто не витирає, і на робітничих спеціальностях ніхто не працює. Всі в офісах виключно керівниками сидять.
Смішно читать. А ще смішніше, це факт, що практично завжди зарплата прибиральника унітазів у західних країнах ЄС буде вищою за зарплату ’керівника’ середньої ланки у Києві.
6
1
1
Вільний митець• 05 апреля в 01:18
Ответ дляРятівник Малібу
Смотря с какой точки посмотреть, я бы не хотела выиграть такой лотерейный билет. Вывезли сестру и ее ребенка в первые дни. Как из одной жизни вырвали в другую . Такое себе счастье.
Я уехала еще в 2015
Я уехала еще в 2015
О! У вот где самое верное решение!
Всіх підсаджую• 05 апреля в 01:21
Ответ для#Пойду_кгадалке
Та в Україні всі ж лише директорами укрпошти працюють, давно відомий факт.
І унітази ніхто не може, і дупи чужі ніхто не витирає, і на робітничих спеціальностях ніхто не працює. Всі в офісах виключно керівниками сидять.
Смішно читать. А ще смішніше, це факт, що практично завжди зарплата прибиральника унітазів у західних країнах ЄС буде вищою за зарплату ’керівника’ середньої ланки у Києві.
І унітази ніхто не може, і дупи чужі ніхто не витирає, і на робітничих спеціальностях ніхто не працює. Всі в офісах виключно керівниками сидять.
Смішно читать. А ще смішніше, це факт, що практично завжди зарплата прибиральника унітазів у західних країнах ЄС буде вищою за зарплату ’керівника’ середньої ланки у Києві.
Зарплата прибиральника - мінімалка + пару сотень, якщо працюють понаднормово. Керівники звичайно ж заробляють значно більша 1,5-2 тис.
1
2
Губи до вух• 05 апреля в 01:41
Ні, у мене життя стало гірше. Здоров´я починалося. Роботу не можу нормальну знайти. Виглядаю як бомжара
Свекруня• 05 апреля в 02:03
Ответ дляMs. Android
Мне, в общем-то, и вас жаль. Вы с таким остервенением общаетесь, наверное, вам очень плохо. Пусть вам будет хорошо.
Остервенением? Ой, это что-то ваше личное. Не приписывайте мне свое состояние.
Сусідка зверху• 05 апреля в 03:37
Ні,автор,ми не виграли лотерейний білет,нас просто вигнала з дому русня без права на повернення.Не треба заздрити.
1
Роздратована шкіра• 05 апреля в 06:35
Ответ дляМоже ще третю?
Пособіє на перший час на підтримку штанів, треба працювати щоб було нормально
А вы не хотите работать?))) таких после окончания войны пинком под жопу обратно отправят, а может даже раньше
1
1
Не зви чайна• 05 апреля в 06:49
Ответ дляБорисфенка
Три роки воював, комісували. Зараз шукає роботу з бронею, якщо не знайде, піде служити в ПВО.
Якщо він комісований, то нащо йому броня?
2
Где тут 0?• 05 апреля в 06:51
Ответ дляВсіх підсаджую
Це багато зусиль, а не лотерейний квиток
Не завжди.
Я опинилась з малою дитиною на руках в країні де ні допомоги, ні курсів, ні навіть садочка для малої- щоби я могла працювати на українську компанію віддалено. Також зі мною була старша, яка в останніх класах школи і для неї також ніяких шансів - ні курсів, ні адаптаційних класів. Повернулись, ніяких шансів на тривале життя, пересидіти за свої гроші та і все.
Ну а потім коли в моєму місті вже було не так спокійно як на початку війни - бувало думала їхати знов, умови були відомі в країнах, але ж багато де повторно захист не давали.
Так що багато коли це саме лотерейний білет - хто де опинився, і навіть в межах однієї країни все у людей складалось геть по-різному.
Але насправді я не жалію. Старша зараз студенка іноземного ВУЗу, вона не на захисті і ніяким чином від його продовжень не залежить, я розвивалась в цей час в професії, ісила англійську і дуже близька до того, щоб мати змогу отримати робочу візу майже будь де.
І ще - так співпало, що це були останні роки життя мого тата, я була під час тяжкої хвороби поруч з ним і мамою
Я опинилась з малою дитиною на руках в країні де ні допомоги, ні курсів, ні навіть садочка для малої- щоби я могла працювати на українську компанію віддалено. Також зі мною була старша, яка в останніх класах школи і для неї також ніяких шансів - ні курсів, ні адаптаційних класів. Повернулись, ніяких шансів на тривале життя, пересидіти за свої гроші та і все.
Ну а потім коли в моєму місті вже було не так спокійно як на початку війни - бувало думала їхати знов, умови були відомі в країнах, але ж багато де повторно захист не давали.
Так що багато коли це саме лотерейний білет - хто де опинився, і навіть в межах однієї країни все у людей складалось геть по-різному.
Але насправді я не жалію. Старша зараз студенка іноземного ВУЗу, вона не на захисті і ніяким чином від його продовжень не залежить, я розвивалась в цей час в професії, ісила англійську і дуже близька до того, щоб мати змогу отримати робочу візу майже будь де.
І ще - так співпало, що це були останні роки життя мого тата, я була під час тяжкої хвороби поруч з ним і мамою
1
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу