Стреси і депресія і хвороба забрали всі мої сили(((

Що у вас з фкритином, залізом, вітаміном Д?

І спортом

Феритин геть малий, але перестала його приймати, бо закрепи страшні і дуже від цього погано

Яким там спортом, я ледь себе на роботу тягну

Ну так пийте більше, налагодьте харчування яке вам не буде заважати приймати ліки .
Тому у вас сил не має. Але ви нічого для цього не робите,

Так в цьому теж проблема.
Гормони самі не зʼявляться, їм потрібен спорт, рух.
Але то ваше діло,
Тоді нийте

Авторе, просто хочу вас обійняти. Чудово вас розумію. А ще гірше, коли від близьких чуєш, що ти просто ледача дупа і треба просто встати і щось робити. І ніхто не вірить, що проблема дійсно існує. Тримайтеся!

Я вже втомилась щось робити, на дієтичному харчуванні вже роки, води пью літрами, ліків вже перепила скільки

Ну то значить щось робите не так

Знаєте, найпростіше всього нити і щоб тебе жаліли. Але це дорога в нікуди
Звісно тебе можуть пожаліти, але якщо ти хочеш жити повноцінно, а не перетворитися в бабку в 50 років, то потрібно працювати над собою.
А тут проблема, не кожен це хоче робити, бо нити простіше.

Дякую

Вы как будто глухому предлагаете прослушать лекцию как обрести слух. Если бы все было так просто. Сила воли тоже не все решает, да и невозможно жить в узде 24/7, животные не выдерживают, ноги себе отгрызают что бы вырваться на свободу... Ну не болей, как говорится!

Оглянитесь и подумайте ЧТО стало причиной упадка сил, может события какие? Вспоминайте что вдохновляло тогда и давало сил.

Ситий голодному не товариш, або багатий бідному, або здоровий хворому.

Що з того, що я оглянуся. Є те, що призвело до змін в організмі-цього не повернути.

Так вам там в прошлом и нужно искать силу духа. К истокам вернутся своего благополучия и пробовать привнести его в нынешнюю жизнь. Или вы каких то других советов ждете? Или универсальных решений?

Стреси і хвороба, і не знаю, що від чого, або хвороба от стресу, або стрес від хвороби, якесь замкнуте коло((

Так а чим хворієте

Не хотите изменить подход? Без лекарств, без врачей, без диет, без литров воды - пожить в удовольствие, просто поставить себе за цель в каждый день добавлять что-то интересное.

Хочу, но не могу, эти болячки выбивают из колеи, не к чему нет тяги, рвения, как-то вроде всё серо, ничего не интересует ((

Это зависит только от Вас, как Вы будете относиться к своим проблемам со здоровьем.

Не поняла

Ну да, я понимаю, ну как-то совсем нет ни каких сил

Розлади жкт, багато чого просто не можу їсти, постійний дискомфорт

Само по себе это вряд ли изменится, пробуйте менять подход, а остальное подтянется.
Это при условии, что Вы психически здоровы, иначе для изменения подхода нужна терапия.

Ну вроде здорова, но очень тревожная

Тогда начните с консультации психиатра.

Ну ви ж напевно перевірили там все: на лактозу, глютен та ін

Уже лечусь второй раз у него

Тю, авторе, це вирішується походом до нормального лікаря

Раджу з власного досвіду.
У мене постійний стрес багато років. Причина серйозна - онкологія дитини, потім мами і смерть, потім загибель брата, операції тата, операції чоловіка і протезування.)
Спочатку почалось з жкт. Не могла їсти один продукт, потім інший (наприклад яблука в любому вигляді). Дійшло до того що окрім рису і філе вареного нічого. Інакше як отруєння - пронос, нудота, температура. Ходила по лікарях, сиділа на дієтах, поки не попала до лікаря Хрущ Ольги. Поставила на ноги

Але почалась інша біда. Почались болі як при гострому циститі. Перевірила і пролікувала все, зробили пару операцій, знайшли пару пухлин паралельно, видалили, в болі як були, так і лишились. Півтора року не знаходили причину. Була не те, що депресія, а капець.
Потім черговий лікар таки поставив діагноз, знайшли причину, але це не лікується толком. На знеболюючих рецептурних рік. Ну хоча б не болить. Що таке секс забула, про спорт теж - не можна. Сидіти не можу взагалі. Поїздка в транспорті - біль. Черги - тільки стоячи. Заздрю людям, які можуть просто сидіти. А в мене ще й робота онлайн за компом. Працюю лежачи.
Восени ще й тато потрапив в онко. А я у нього єдина лишилась.
Довелось підніматись. Мій невролог допоміг. Записалась на курси англійської, почала багато ходити щодня (це мені можна), бігати по лікарях, лікарнях.
І стало краще. Почала підбирати вправи. Бо багато чого не можна через діагноз. Підібрала кілька, їх роблю.
Підібрала харчування.
Англійська взагалі моє хоббі тепер. Не думала навіть що так буває.
А то була на знеболюючих і антидепресантах. Вірніше я на них і зараз, але дози менше, почуваюсь краще, ттт.

Так що авторе, дійте як я.
Була в такому ж стані.
Не чекайте, поки і вас клюне смажений півень (у мене це хвороба тата).

Лікарів можу порадити. Гастроентеролога написала вище. Вона супер.