Стреси і депресія і хвороба забрали всі мої сили(((

Знаєте, найпростіше всього нити і щоб тебе жаліли. Але це дорога в нікуди
Звісно тебе можуть пожаліти, але якщо ти хочеш жити повноцінно, а не перетворитися в бабку в 50 років, то потрібно працювати над собою.
А тут проблема, не кожен це хоче робити, бо нити простіше.

Тю, авторе, це вирішується походом до нормального лікаря

Раджу з власного досвіду.
У мене постійний стрес багато років. Причина серйозна - онкологія дитини, потім мами і смерть, потім загибель брата, операції тата, операції чоловіка і протезування.)
Спочатку почалось з жкт. Не могла їсти один продукт, потім інший (наприклад яблука в любому вигляді). Дійшло до того що окрім рису і філе вареного нічого. Інакше як отруєння - пронос, нудота, температура. Ходила по лікарях, сиділа на дієтах, поки не попала до лікаря Хрущ Ольги. Поставила на ноги

Але почалась інша біда. Почались болі як при гострому циститі. Перевірила і пролікувала все, зробили пару операцій, знайшли пару пухлин паралельно, видалили, в болі як були, так і лишились. Півтора року не знаходили причину. Була не те, що депресія, а капець.
Потім черговий лікар таки поставив діагноз, знайшли причину, але це не лікується толком. На знеболюючих рецептурних рік. Ну хоча б не болить. Що таке секс забула, про спорт теж - не можна. Сидіти не можу взагалі. Поїздка в транспорті - біль. Черги - тільки стоячи. Заздрю людям, які можуть просто сидіти. А в мене ще й робота онлайн за компом. Працюю лежачи.
Восени ще й тато потрапив в онко. А я у нього єдина лишилась.
Довелось підніматись. Мій невролог допоміг. Записалась на курси англійської, почала багато ходити щодня (це мені можна), бігати по лікарях, лікарнях.
І стало краще. Почала підбирати вправи. Бо багато чого не можна через діагноз. Підібрала кілька, їх роблю.
Підібрала харчування.
Англійська взагалі моє хоббі тепер. Не думала навіть що так буває.
А то була на знеболюючих і антидепресантах. Вірніше я на них і зараз, але дози менше, почуваюсь краще, ттт.

Так що авторе, дійте як я.
Була в такому ж стані.
Не чекайте, поки і вас клюне смажений півень (у мене це хвороба тата).

Лікарів можу порадити. Гастроентеролога написала вище. Вона супер.

Знаєте, найпростіше всього нити і щоб тебе жаліли. Але це дорога в нікуди
Звісно тебе можуть пожаліти, але якщо ти хочеш жити повноцінно, а не перетворитися в бабку в 50 років, то потрібно працювати над собою.
А тут проблема, не кожен це хоче робити, бо нити простіше.

Вы как будто глухому предлагаете прослушать лекцию как обрести слух. Если бы все было так просто. Сила воли тоже не все решает, да и невозможно жить в узде 24/7, животные не выдерживают, ноги себе отгрызают что бы вырваться на свободу... Ну не болей, как говорится!

Ситий голодному не товариш, або багатий бідному, або здоровий хворому.

Так стало душно, відкрию вікно. Задуха.

Ото вже психологи і психіатри шахраї. Вигадали якісь депресивні розлади. Та й інші лікарі теж не краще. Апатичні стани і безсилля при дефіцитах вітамінів і низькому феритині теж ще якісь повигадували.
А можна ж було просто сказати - не ний! І все.
Дякую, що тут всім розкрили очі Тепер всі підуть на одужання. І все завдяки вам!

У вас довгий шлях. Мене так вбиває хвороба мого сина. Грошей обмаль навіть на ліки. Купую що можу собі дозволити. Кашель три роки, не знають причин. Почала ходити по лікарям, захворіла на грип. Лежу, читаю вас. Ви реально, величезний молодець. Ваші волі тільки можна позаздрити.

В курсі, що в тих, хто займається спортом не має депресій :)

Тю, авторе, це вирішується походом до нормального лікаря

Раджу з власного досвіду.
У мене постійний стрес багато років. Причина серйозна - онкологія дитини, потім мами і смерть, потім загибель брата, операції тата, операції чоловіка і протезування.)
Спочатку почалось з жкт. Не могла їсти один продукт, потім інший (наприклад яблука в любому вигляді). Дійшло до того що окрім рису і філе вареного нічого. Інакше як отруєння - пронос, нудота, температура. Ходила по лікарях, сиділа на дієтах, поки не попала до лікаря Хрущ Ольги. Поставила на ноги

Але почалась інша біда. Почались болі як при гострому циститі. Перевірила і пролікувала все, зробили пару операцій, знайшли пару пухлин паралельно, видалили, в болі як були, так і лишились. Півтора року не знаходили причину. Була не те, що депресія, а капець.
Потім черговий лікар таки поставив діагноз, знайшли причину, але це не лікується толком. На знеболюючих рецептурних рік. Ну хоча б не болить. Що таке секс забула, про спорт теж - не можна. Сидіти не можу взагалі. Поїздка в транспорті - біль. Черги - тільки стоячи. Заздрю людям, які можуть просто сидіти. А в мене ще й робота онлайн за компом. Працюю лежачи.
Восени ще й тато потрапив в онко. А я у нього єдина лишилась.
Довелось підніматись. Мій невролог допоміг. Записалась на курси англійської, почала багато ходити щодня (це мені можна), бігати по лікарях, лікарнях.
І стало краще. Почала підбирати вправи. Бо багато чого не можна через діагноз. Підібрала кілька, їх роблю.
Підібрала харчування.
Англійська взагалі моє хоббі тепер. Не думала навіть що так буває.
А то була на знеболюючих і антидепресантах. Вірніше я на них і зараз, але дози менше, почуваюсь краще, ттт.

Так що авторе, дійте як я.
Була в такому ж стані.
Не чекайте, поки і вас клюне смажений півень (у мене це хвороба тата).

Лікарів можу порадити. Гастроентеролога написала вище. Вона супер.

В курсі, що в тих, хто займається спортом не має депресій :)

Це дуже логічно. Ви дуе правильно підмітили це.
Оскільки, коли в людини починається депресія, вона припиняє займатися спортом. Тому так, цілком з вами згодна, люди з депресією спортом не займаються

Чому ж, є.
У мене був спорт і саме під час спорту з´явилась і хвороба і разом з нею депресія.
Спорт був активним, регулярним.

Депресія це розлад, а не поганий настрій

А я про що
Лікуюсь, приймаю антидепресанти.
В почалось це під час спорту. І спорт не завадив

:) а чим саме займались і в якій кількості? /)

Три рази на тиждень по 3 години в залі.
Різні вправи на всі частини тіла. З вагою в тому числі.
Плюс плавання, плюс біг.

3 години в залі три рази на тиждень не можливо працювати ефективно.
Тому що мʼязи втомлюються. Якщо там 3 годинна нагрузка, то у вас тіло богині повинно було бути, в чому я сумніваюсь.
Скоріше за все зайва вага, багато кардіо, багато відпочинку, от вам і 3 години в залі
+ плавання і + біг 😂😂😂😂
Пишіть ще

Вправи є різні. Навантаження теж. Є кардіо, є вправи на прес, на спину, норм і т.д. Якщо розумно підходити - все ок. Відпочинок обов´язково був.

У мене завжди, і до спорту теж було тіло богині))) З генами пощастило)
Зараз мені 50 вага 55 при зрості 170.
Ніколи зайвої не було.

Плавання це моє хоббі. Біг теж. Але я не марафони бігаю, і не на швидкість.

У вас судячи з допису немає досвіду в тому що пишете)

Ну у вас втрата мʼязів, що я ви тренувались 3 рази на тиждень в залі по 3 години, бігали і басейн.
Де ваші мʼязи? Бо при вазі 55 їх просто не має.

Нормально все з м´язами.
Для мене асиеніка все ок.

Ви якусь зраду шукаєте, там де її немає.

Тю, авторе, це вирішується походом до нормального лікаря

Раджу з власного досвіду.
У мене постійний стрес багато років. Причина серйозна - онкологія дитини, потім мами і смерть, потім загибель брата, операції тата, операції чоловіка і протезування.)
Спочатку почалось з жкт. Не могла їсти один продукт, потім інший (наприклад яблука в любому вигляді). Дійшло до того що окрім рису і філе вареного нічого. Інакше як отруєння - пронос, нудота, температура. Ходила по лікарях, сиділа на дієтах, поки не попала до лікаря Хрущ Ольги. Поставила на ноги

Але почалась інша біда. Почались болі як при гострому циститі. Перевірила і пролікувала все, зробили пару операцій, знайшли пару пухлин паралельно, видалили, в болі як були, так і лишились. Півтора року не знаходили причину. Була не те, що депресія, а капець.
Потім черговий лікар таки поставив діагноз, знайшли причину, але це не лікується толком. На знеболюючих рецептурних рік. Ну хоча б не болить. Що таке секс забула, про спорт теж - не можна. Сидіти не можу взагалі. Поїздка в транспорті - біль. Черги - тільки стоячи. Заздрю людям, які можуть просто сидіти. А в мене ще й робота онлайн за компом. Працюю лежачи.
Восени ще й тато потрапив в онко. А я у нього єдина лишилась.
Довелось підніматись. Мій невролог допоміг. Записалась на курси англійської, почала багато ходити щодня (це мені можна), бігати по лікарях, лікарнях.
І стало краще. Почала підбирати вправи. Бо багато чого не можна через діагноз. Підібрала кілька, їх роблю.
Підібрала харчування.
Англійська взагалі моє хоббі тепер. Не думала навіть що так буває.
А то була на знеболюючих і антидепресантах. Вірніше я на них і зараз, але дози менше, почуваюсь краще, ттт.

Так що авторе, дійте як я.
Була в такому ж стані.
Не чекайте, поки і вас клюне смажений півень (у мене це хвороба тата).

Лікарів можу порадити. Гастроентеролога написала вище. Вона супер.

Ні, у вас шалена втрата мʼязів.
Тому про нагрузки 3 рази на тиждень по 3 години можете залишити для тих, хто в цьому нічого не розуміє

Посоветуйте,пожалуйста,невролога

Втрата м´язів це коли було і не стало.
Моя вага була 50 кг. На спорті стала 55-56 кг
Хоча що сперечатись з тим, хто не розуміється в питанні.

Вам 50 років, мʼязи людина починає втрачати ще раніше. + після 40 інший метаболізм.
Якщо у вас було + 5-6 кг лише мязів то ви б повинні виглядати мега рельєфною, але ж так не виглядали :)
Ок звісно, краще сказати, що я не розумію, ніж продовжувати брехати далі

У нас родина професійних спортсменів. Я єдина професійно не займалась спортом але займалась ним, бо це родинна звичка. Плюс постійна участь в змаганнях зі спортивного орієнтування - погугліть що це, там ще й сушка.
Вам звідки знати як я виглядаю?
Чи ви по собі судите?

50 років то не вік взагалі. Смішно читати.

У нас родина професійних спортсменів. Я єдина професійно не займалась спортом але займалась ним, бо це родинна звичка. Плюс постійна участь в змаганнях зі спортивного орієнтування - погугліть що це, там ще й сушка.
Вам звідки знати як я виглядаю?
Чи ви по собі судите?

50 років то не вік взагалі. Смішно читати.

Вже й родина спортсменів зʼявилася :)))
І сушки
Хаха
Тобто все таки то 5-6 кг мʼязової тканини у вас
😂😂😂😂

Це страшне з такими людьми розмовляти.
Тільки тему автора засмучуємо.
Ви абсолютно не знаєте людину, і переконуєте в чомусь зі своєї колокольні. Ніколи з таким не зтикавшись.

В професійних родинах (неважливо кого - акторів, спортсменів і т.п.) діти зростають зі звичками батьків - їздять по гастролям/змаганням, з дитинства привчені до режиму, харчування, поїздок. Ддґля розуміння й написала. Але розуміння немає.
Є пиха, що ви знаєте краще всіх, про всіх.
Гарного робочого дня!