Як лікували депресію в 90 х?

А до чого тут рефлексія і самокопання? Це ви де таку симптоматику почули чи вам так здається, що рефлексія і самокопання це депресія? Та ні, це зовсім не про те. Ви знаєте як це, коли взагалі немає почуттів, ніяких, ні до кого, ні до чого, коли дивишся у вікно на весняну вулицю, а вона сіра, реально сіра, коли дивишся навкруги і все нереальне як в кіно, знаєте як це прокидатись щодня в холодному поту з тривогою і пульсом 160, бігти до туалету, бо одночасно всі системи організму хочуть скинути зайве, в ввечері не спати до ранку день за днем, місяцями, як це, коли фізично не можеш вийти з квартири, коли не можеш їсти і доводиться вживати дитячі суміші, коли щодня болі і не допомагають ніякі ліки, коли боїшся брати в руки гострі предмети і ховаєш ножі, бо боїшся на них дивитись, коли боїшся залишаться наодинці з дитиною, бо думаєш, що зійдеш з розуму і можеш щось вчинити і безліч інших коли? І ні, це не шизофренія чи якісь страшні хвороби. Це всього навсього невроз, ОКР, панічний розлад, ГТР чи депресія, симптоми яких можуть бути у ваших сусідів , колежанок, друзів, звісно не всі одразу, в різних проявах, але ви про них можете навіть не здогадуватись, бо люди ще тримаються, намагаються... Бога за бороду ніхто ще в житті не вхопив, а саме життя довге, хоча це вже як у кого складеться, і непередбачуване. І часто наочно пояснює нам те, що ми вперто не хочемо розуміти і зверхньо відкидаємо через брак знань та досвіду.

В нас в селі люди спивалися в 90 х. Бідність, роботи не було. Вішались в сараях. До допомоги лікарської не доходило. Одна сусідка тільки була з шизофренією, то вона там коні мочила, її возили в дурку часто