Заметила такое, что когда мать бьет дочь в детстве, то потом ее

Выборка какая, сколько человек?

Синдром жертвьі

Недолюблена дівчинка це дуже велика проблема, це глибоко нещасна жінка в майбутньому. Доньок потрібно безмежно любити і балувати.

Це тільки недолугі обирають собі таких чоловіків

Глупости. Меня мама била огого, потому что я дичь творила, но никогда не позволю не то что ударить, даже голос поднять на меня. Тем более, мужчине

Ой, ну далеко не правда

А я наоборот всех боюсь и уже жду беды от людей

Не знаю такого
А если мужчину бьют, то потом его жена бьет?

Поддерживаю, меня били оба родителя. Но мужа я себе выбрала послушного и дети мои не знают такого воспитания

Вас била мама?

Да

Вам просто потрібно піднятти самооцінку і полюбити себе.

Да самооценка крайне низкая всю жизнь

Перелюблена, балованная тоже плохо, выростает бурьян

Ні, коли батько б´є дочку. Тоді таке

Слухняний чоловік? Це як? Лопух, чи шо?

Меня мама била пару раз, но я была недолбленным ребенком, мама больше любила моего брата и даже когда умирала у меня на руках, а он уже много лет жил в другой стране и не приезжал и звонил раз в пол года, все равно беспокоилась, как же у него жизнь дальше будет, и чтобы я его не бросала и позаботилась о нем. Я одна воспитываю сына, вдова. Брат женат, детей нет, старше меня на 16 лет. Он был желанным ребенком от первого мужа, любимого маминого мужчины. А я нежданчик от другого мужчины, и второй брак у мамы был неудачным. Вот эта недолюбленность в детстве потом действительно не дает нормально жить во взрослом возрасте. У меня два брака, не получилось построить семью. Я себя не люблю, прям отвращение какое-то. А как же другие будут меня любить, если я сама себя не люблю? При этом, друзей у меня много, я активный, компанейский человек. Ну и сына обожаю, он у меня за любовный за всех, и за меня, и за отца, и за бабушек, дедушек. Самооценка завышенная, он себя очень любит, но пусть лучше так, чем как к меня. Если что, жизнь поправит потом

Ви маєте відчувати що ви керуєте ситуацією, а не вона вами, тоді більшість страхів вдасться подолати

Я своего к батарее приковываю наручниками

Людина не може бути перелюблена, а особливо дитина

Значит балованная, я прям на шее у мамы сидела, она не могла со мной справиться

А если дочь не слушает? Приходиться делать ударяния ремнем

Мене ніколи не били, плюс у мене прекрасна родина, де батьки як голубки воркують все життя, ніколи не бачила між ними сварок, живуть душа в душу, однолюби, дуже прив´язані один до одного.
А от я обираю аб´юзера, який з часом до мене звертається лише через мат та образи, поступово спивається, починає піднімати на мене руку, кидатися предметами, штовхає мене в живіт, коли я вагітна. А я все пробачаю, бо це ж родина, а ’родина на першому місці’. Тому особисто мене приклад гарної люблячої родини в дитинстві ніяк не вберіг від того, щоб вляпатися в пекло у власному партнерстві, навіть навпаки через приклад батьків я все думала, що це зі мною щось не так, що не можу створити щасливу сім´ю і все сподівалася що завтра буде краще, буде нормально.

З тими кого прали як сидорових кіз, теж, часто не могли справитися.
Ви щаслива жінка, у вас хороші стосунки, сімʼя, ви залежні від думки інших?

Так а напуркуа вы терпите?

у мене немає відповіді на це запитання

Ну даёте. Хоть в ответ лупаните пылесосом пару раз

Да , почему то куча комплексов, родители любили и баловали.
Нет в жизни с мужчинами бардак и шопопало. Хоть мама с папой любили друг друга и всю жизнь вместе

Співчуваю. Ви пішли від цього тирана? Я маючи такий досвід у родині з батьками, дуже прискіпливо відношусь до будь-яких проявів неповаги, дзвіночків насильства, зловживання алкоголем і тд. Пішла від першого чоловіка через це, і в інших стосунках не терпіла навіть найменших натяків. У мене напевно перекос в іншу сторону

Я 60 кг, він 130. Думаю то буде останній мій удар. Взагалі з роками просто навчилась йти в себе в моменти скандалів, нічого не відповідати, терпіти. Поставимо дитину на ноги і тоді десь дінусь.