Все до блиску• 16 апреля в 14:10
Мама яка наче і є, але насправді її немає. І не було ніколи. Просто функція
Мала на сьогодні купу планів, але всю ніч блювала, на силу встала. Плани всі по боку. Почуваюся погано. Кажу мамі своїй "от не знаю чи ще рватися щось робити після обіду чи витратити цей день щоб зібрати себе до купи". Мама така "ну не знаю, дивись сама, сама вирішуй, що ти мене питаєш".
Очевидно що питаю, щоб почути "відпочинок, відновись". Так гірко усвідомлювати, що у мене немає мами. І я не пам´ятаю щоб вона колись була. Взагалі нічого майже не пам´ятаю зі свого дитинства. Ніякого емоційного зв´язку і близькості. Тепер ця чужа людина живе зі мною через війну. Допомагає з дитиною, бо чоловік далеко. Але от в якісь моменти ти розклеюєшся і хочеш мами. А її нема, поруч просто стара чужа людина
Я з 18 років не живу з батьками. Колись один раз попросила її приїхати підтримати мене після розлучення. Так вона мені сказала що онуків, дітей сестри з собою візьме "нє ну а що? Я все одно не знаю що тобі говорити, а діти хоч Київ побачить"
Вибачте, накипіло, виговорилася. Знаю, що у багатьох моїх однолітків таке з батьками. Але болить як чорна діра всередині іноді
Очевидно що питаю, щоб почути "відпочинок, відновись". Так гірко усвідомлювати, що у мене немає мами. І я не пам´ятаю щоб вона колись була. Взагалі нічого майже не пам´ятаю зі свого дитинства. Ніякого емоційного зв´язку і близькості. Тепер ця чужа людина живе зі мною через війну. Допомагає з дитиною, бо чоловік далеко. Але от в якісь моменти ти розклеюєшся і хочеш мами. А її нема, поруч просто стара чужа людина
Я з 18 років не живу з батьками. Колись один раз попросила її приїхати підтримати мене після розлучення. Так вона мені сказала що онуків, дітей сестри з собою візьме "нє ну а що? Я все одно не знаю що тобі говорити, а діти хоч Київ побачить"
Вибачте, накипіло, виговорилася. Знаю, що у багатьох моїх однолітків таке з батьками. Але болить як чорна діра всередині іноді
показать весь текст
76
18
7
3
298
0
Зараз вам почнуть писати що подорослішайте/матір святе/ не нийте і тд. А я вас розумію. В мене так само.
Жінка, яка народила є, а мами - немає. Просто функція і все. Без емоцій, без любові, без турботи, заздрісна та кончена ідіотка. Зато для людей та оточення - воно святе гімно. Всім завжди посміхається, робить з себе святу матір терезу, а вдома було - кончене гімно.
Уявіть, мені 44, моя матір НІКОЛИ
- не обіймала
- не говорила, що любить дитину, не хвалила і не підтримувала
- не питала як в мене справи
- не купувала іграшок (в мене в дитинстві були ТРИ! ЛИШЕ ТРИ! іграшки, які подарували хрещені, мої батьки мені не купили ЖОДНОЇ ІГРАШКИ
- коли я сідала за стіл їсти, вона завжди коментувала ’може вже тобі хватіт? куди воно тобі лізе?’ Часто були випадки, що вони з батьком щось приготували смачне, поїли, а мені обʼїдки або взагалі нічого
- коли дізнавалсь, що в мене проблеми - ’ти сама в них винна’
- коли я народила - прийшла подивитись на дитину зі словами ’ой, на вас не схожа (донька), це добре’
- зараз заздрить, що в мене хороший чоловік та постійно хоче влізти в наше спільне життя.
Я з 20 років обмежила спілкування до нуля. Нічого не розповідаю, не кличу в гості (само прилазить, аби лише для родичів зробити вигляд, що її сюди кликали), не телефоную, не цікавлюсь, як її справи. В мене вже немає почуттів, вимог, образ, просто на неї ПОФІГ. Не стане - пофіг. Але ж воно, гімно, тепер ще більше почало тріпати нерви, маніпулює старістю, бачте, я їй винна (цікаво що і ЗА ЩО), всім діти допомагають, а їй ні, як же так...
Скоро взагалі заблокую скрізь і нехай що хоче.
Так що, авторе, я знаю ЯК ЦЕ. Те дурне покоління плодилось, щоб був стакан води, точно не для самої дитини чи любові до неї.
Обмежте спілкування, дайте сама собі ту підтримку та любов, я собі змогла дати набагато більше, ніж дала матір, ніякі батьки не святі, ви МАЄТЕ ПРАВО відмовитись від них))
Жінка, яка народила є, а мами - немає. Просто функція і все. Без емоцій, без любові, без турботи, заздрісна та кончена ідіотка. Зато для людей та оточення - воно святе гімно. Всім завжди посміхається, робить з себе святу матір терезу, а вдома було - кончене гімно.
Уявіть, мені 44, моя матір НІКОЛИ
- не обіймала
- не говорила, що любить дитину, не хвалила і не підтримувала
- не питала як в мене справи
- не купувала іграшок (в мене в дитинстві були ТРИ! ЛИШЕ ТРИ! іграшки, які подарували хрещені, мої батьки мені не купили ЖОДНОЇ ІГРАШКИ
- коли я сідала за стіл їсти, вона завжди коментувала ’може вже тобі хватіт? куди воно тобі лізе?’ Часто були випадки, що вони з батьком щось приготували смачне, поїли, а мені обʼїдки або взагалі нічого
- коли дізнавалсь, що в мене проблеми - ’ти сама в них винна’
- коли я народила - прийшла подивитись на дитину зі словами ’ой, на вас не схожа (донька), це добре’
- зараз заздрить, що в мене хороший чоловік та постійно хоче влізти в наше спільне життя.
Я з 20 років обмежила спілкування до нуля. Нічого не розповідаю, не кличу в гості (само прилазить, аби лише для родичів зробити вигляд, що її сюди кликали), не телефоную, не цікавлюсь, як її справи. В мене вже немає почуттів, вимог, образ, просто на неї ПОФІГ. Не стане - пофіг. Але ж воно, гімно, тепер ще більше почало тріпати нерви, маніпулює старістю, бачте, я їй винна (цікаво що і ЗА ЩО), всім діти допомагають, а їй ні, як же так...
Скоро взагалі заблокую скрізь і нехай що хоче.
Так що, авторе, я знаю ЯК ЦЕ. Те дурне покоління плодилось, щоб був стакан води, точно не для самої дитини чи любові до неї.
Обмежте спілкування, дайте сама собі ту підтримку та любов, я собі змогла дати набагато більше, ніж дала матір, ніякі батьки не святі, ви МАЄТЕ ПРАВО відмовитись від них))
4
3
2
Вот примерно по этой идиалогии мне видимо прыщи в 90х не лечили. Моя мама так и говорила, давить вредно, косметолог это ерунда, перерастешь. А когда у меня все лицо в пятнах и шрамах от акне-то судьба такая. Зато когда изобрели химический пиллинг, первый вопрос был ’а чего ты не сделаешь’. И основная мысль была, тогда я за все отвечала, мне страшно было, а сейчас ты сама за себя, делай что хочешь.
2
Автор, противно и мерзко от вашего комментария. Именно от вас противно!
Вы какая-то инфантильная и наглая. И еще недалекая.
Вы какая-то инфантильная и наглая. И еще недалекая.
7
1
У мене одна дитина. Вона народилася в новому шлюбі, тобто після розлучення я попросила моральної підтримки для себе. Це було перше прохання за все доросле життя. Якщо забрати з садочка а о відвести у садочок і іноді погратися з дитиною на вулиці це опікуватися, то да, опікується
4
У вас ребенок просто ещё маленький,посмотрим что вы скажете через лет 10
А какую поддержку от мамы хотели после развода,если знали что она холодная.Пришлось бы просто кружить гостью.
А какую поддержку от мамы хотели после развода,если знали что она холодная.Пришлось бы просто кружить гостью.
Она просто не слепая. И не надо про у всех так. У моей подружки не так. Там семья-огромный клан. Там сначала бабушки и дедушки были нормальные, кружки, блинчики, парки-карусели, потом мамы нормальные, теперь уже взрослые дети нормальные. Все друг-другу помогают. За детьми все смотрят. А не в 16 лет пинок под сраку и давай сам за себя.
3
2
То вы наверное просто психологу не платили, и он не говорил Вам, что надо сепарироваться, проработать все свои детские обиды и с мамой не общаться))
1
автор и тьма сейчас вам напихала в панамку. вы не найдете здесь понимания. у куриц, белопальтовых и прочих *переработавших и перетрудившихся* его просто нет. на вашем месте я бы выставила вашу *маман* за двери и больше никогда не вспоминала о ней. она взрослая, самостоятельная и неинфантильная - сама решит свои проблемы.
3
1
1
Автор понимаю вас , но я уже привыкла что мои родители эмоционально холодные.
Вчера ночью в вайбере с мамой общаемся, не о чем, и тут херак е**башит балистика в Киеве ( а мама в другом городе живёт) я через 5 минут пишу маме ’ нас обстреливают ракетами страшно ’
А она мне в ответ ’я уже легла отдыхать ’🤦♀️
ей пофиг, мне стало обидно, хотелось поддержки мамской, но что я ожидала если она вот такая...
Вчера ночью в вайбере с мамой общаемся, не о чем, и тут херак е**башит балистика в Киеве ( а мама в другом городе живёт) я через 5 минут пишу маме ’ нас обстреливают ракетами страшно ’
А она мне в ответ ’я уже легла отдыхать ’🤦♀️
ей пофиг, мне стало обидно, хотелось поддержки мамской, но что я ожидала если она вот такая...
3
Автор,почитайте книгу ’пять языков любви’.
Мама помагает вам с ребёнком-это и есть ее выражение любви. Неужели это не более ценно, чем если бы она нифига не делала, но зато пела бы вам соловьем?
Мама помагает вам с ребёнком-это и есть ее выражение любви. Неужели это не более ценно, чем если бы она нифига не делала, но зато пела бы вам соловьем?
3
1
Не пост, а прямо вместо 1000 презервативов.
Вот так и рожай детей, а потом они взрослые 45летние тетки вот такое строчат. И все никак свои обиды из детства пережевать не могут, так и будут жевать всю жизнь.
Вот так и рожай детей, а потом они взрослые 45летние тетки вот такое строчат. И все никак свои обиды из детства пережевать не могут, так и будут жевать всю жизнь.
1
1
Были. Знала. Были. Но... любое принятие решения это ответственность и последствия. Надо быть очень готовым к материнству, чтобы осознавать и не пытаться разделить эту ответственность с обществом (школой, врачами, родственниками). Многим взрослым легче не знать, что делает твой ребенок и легче не принимать решения. А то как вы правильно написали... а как жить с тем, что ребенок вырастит и обвинит.
Я вас розумію, але я зі своєю матір´ю вже давно не спілкуюсь і свою дитину їй в житті не довірила б. Якщо вона до вас так ставилася, чому ви вважаєте, що до вашої дитини вона ставитиметься краще? Зазвичай у таких людей з віком характер тільки гіршає.
1
1
Я б теж не довірила в іншій ситуації, зараз я роблю це дуже дозовано. У неї до речі двоє дорослих онука, які жили з нею майже до шкільного віку. Зараз вони підлітки і контакту нуль
2
1
В конкретном случае в чем она не права? Вы должны смотреть по самочувствию. Но видимо у вас в отношениях действительно что-то не то, раз вы до сих пор нуждаетесь, чтобы вас к груди прижали и сопли вытерли. Вам надо принять ее такой, какая она есть, каждый любит, как умеет. Чужой человек вам с ребенком не помогал бы. А то что она не смогла вас поддержать, так это не потому что вы ей безразличны, она видимо этого не умеет, теряется, не знает, что сказать, чтобы помогло, тем более слова не помогают особо. Она больше помочь действием, за ребенком посмотреть например.
2
Ви молодець. Розумію, що вам хочется ’мами’, але не всі мами ’мами’. І з цим, на жаль, треба змиритися. Знайдіть хоча б якусь психологічну підтримку. У фб є групи. Ви не сама з такою проблемою. У вас усе поступово вийде.
1
Дети любят безусловно только пока не подрастают,где-то с подросткового возраста ребенок уже адекватно оценивает своих родителей со стороны и при нормальном психо эмоциональном развитии понимает что,например,отец алкоголик-херовый отец,он не хочет быть на него похож,не будет его уважать,а тем более не будет любить,так же и с матерью
3
У меня тоже вместо матери посторонняя женщина. Ну которая иногда насыпала еду. Иногда,потому что большую часть детства я жила с бабушкой. Дома я мешала. Всегда виновата и неправильная. Как только появилась возможность не общаться,то перестала. Какого черта я должна всю жизнь слушать,что я не такая. А света из соседнего подъезда лучше. И так всю жизнь шпыняли все кому не лень. Дома как в гостях,там не садись,тут не трогай. Я устала. Я не виновата,что они меня не хотели,не любили, и постоянно пытались обмануть во всем и в деньгах. Жертву такую сделали. Чтоб было кого чмырить. И никому это общение сейчас не нужно.
2
Почему так накинулись на автора? Я в шоке! Капец, если дочке не хватило и не хватает любви это преступление? Да, для нормальной женщины хочется материнской любви и поддержки, доброты и в 5 лет, и в 40 и в 60! И да, большинство женщин прошлого поколения - ХОЛОДНЫЕ! Которые не умели хвалить, обнимать, заботиться, интересоваться, дарить свою любовь и восхищение своему же ребенку! И не надо оправдывать это безденежьем, не было знаний, не было сил, времени. Для объятий, искренней поддержки, ласкового слова не нужны деньги и сумасшедшие усилия. И если не умели тогда, то всегда можно научиться быть сегодня теплой, любящей мамой! Мне искренне жаль дочек и сыновей, которым уже 30,40,50 и они в дефиците родительской любви. И в этом виноваты их родители, потому что они не умеют давать. Это не инфантилизм уже давно выросших дочек, это нормальная базовая потребность любого человека - быть любимой, ценной и нужной дочкой.
4
1
Ну и что..? За 18 лет вы как то не сбылись с жутким,вам не стало по фиг и вы не выстроились жизнь с этим фактом
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу